Бачинська Оксана

Луцький національний технічний університет

Страхування ризиків у сфері туризму в Україні

Розвиток туристичної діяльності відіграє значну соціальну й економічну роль, як в іноземних країнах, так і в Україні зокрема. Організація власне туристичної діяльності пов’язана з ризиком, то виникає потреба у дослідженні взаємодії туристичної сфери і страхування з метою зменшення ризиків.

Страхування як вид економічної діяльності було предметом дослідження багатьох вчених. Зокрема відзначимо вагомий внесок у цю сферу В. Шахова, В. Базилевича, Р. Юлдашева. Однак саме туристичне страхування на сьогодні ще не знайшло належного висвітлення, що пояснюється відсутністю ефективних взаємовідносин між страховою і туристичною діяльністю й належних для цього нормативно-правових засад та методологічного забезпечення.

Страховий механізм забезпечення туристичного підприємництва – це система фінансово-економічних відносин страхових компаній, суб’єктів туристичного підприємництва та споживачів туристичних продуктів, спрямована на взаємне врахування інтересів і потреб певних складових. Він охоплює такі основні елементи:

1) дослідження туристичного ринку та просування страхових продуктів;

2) розроблення вимог та пропозицій до страхових продуктів;

3) інвестиційну участь страхових компаній у розвитку інфраструктури туризму та інвестиційну участь суб’єктів індустрії туризму у формуванні статутного капіталу страхових компаній;

4) організацію страхування у сфері туризму;

5) самострахування суб’єктів індустрії туризму [1].

Весь перелік підприємницьких ризиків суб’єктів туристичної діяльності можна поділити на дві групи: ризики, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням туристичної діяльності (стихійні, природні, техногенні, екологічні тощо); ризики, що безпосередньо пов’язані зі здійсненням туристичної діяльності (економічні, фінансові, валютні тощо). Якщо перша група ризиків активно страхується, то до страхування підприємницьких ризиків страхові компанії підходять вибірково та із значними застереженнями [2].

За статистикою у середньому, страхові випадки відбуваються майже з кожним сотим туристом [4].

Правовідносини між туристами, туристичними фірмами і страховими організаціями регулюються в межах чинного законодавства й правил страхування, які розробляються індивідуально вітчизняними страховими компаніями. Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов’язковим і здійснюється суб’єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, що мають право на провадження такої діяльності [1].

Специфічними видами страхування є страхування на випадок затримки транспорту, поганої погоди під час перебування застрахованих осіб на відпочинку, а також ненадання або неналежне надання туристичних послуг, зазначених у путівці або ваучері.

Законодавство більшості країн світу передбачає обов’язкове страхування цивільної відповідальності водіїв і власників автотранспорту, тому автотурист, перетинаючи кордон, зобов’язаний оформити страховий поліс [4].

Страховими ризиками є такі можливі події: «раптове захворювання», «нещасний випадок», «смерть унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку».

Отже, за договором добровільного медичного страхування надають і оплачують такі послуги: медичні послуги, що включають госпіталізацію, амбулаторне лікування, а також ліки і медикаменти, приписані лікарем; медичне транспортування до найближчої лікарні, а також у країну постійного проживання з медичним супроводом; репатріація останків; екстрена стоматологічна допомога [4].

Прецедентом щодо страхування фінансових ризиків фізичних осіб може бути страхування на випадок анулювання подорожі з поважних причин. При анулюванні подорожі об’єктом страхування є майнові інтереси застрахованого, пов’язані з додатковими витратами у результаті відміни поїздки за кордон або зміни терміну перебування там. Події не визнаються страховими, якщо вони відбулися у зв’язку з алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням, самогубством (спробою самогубства); стихійними лихами або їх наслідками, епідеміями, карантином метеорологічними умовами; заняттями застрахованим якими-небудь видами спорту та ін. Проте дуже часто відмова від поїздки відбувається з незалежних від туриста причин. Тому туристичні компанії мають нагоду здійснювати оцінку і врегулювання ризику невиїзду з незалежних від туриста причин шляхом орієнтації клієнта на інші напрями подорожей [3].

Доповненням до страхування на випадок вимушеного переривання подорожі служить опція – страхування на випадок депортації. При страхуванні покриваються витрати, які понесли державні органи у зв’язку з депортацією застрахованої особи з країни, у разі непередбаченого порушення ним візового режиму країни, консульська служба якої видала йому в’їзну візу: транспортні витрати, витрати на перебування під арештом перед видворенням з країни. Додатково може бути організована юридична допомога у разі обігу застрахованої особи через сервісні служби за отриманням юридичної підтримки при порушенні кримінальної справи проти застрахованої особи (при неумисному правопорушенні), порушенні прав застрахованої особи і інше [5].

Страхування витрат на юридичну допомогу – відносно новий вид майнового страхування на українському ринку, проте низка страхових компаній позиціонує цю опцію в рамках програм страхування цивільної відповідальності власників автомобілів. В межах страхових програм, які пропонуються туристам, покриваються юридичні та інші витрати, пов’язаних з рішенням правових питань, у межах певного ліміту покриття. В інших випадках передбачається тільки послуга з організації юридичної допомоги без оплати страховою компанією [3].

Страхова сума й тарифи залежать від рівня страхового покриття, країни подорожі, терміну перебування, віку застрахованої особи. Отже, у багатьох випадках страхування справді є не лише засобом зменшення ризику настання певної непередбачуваної події, а й способом економії грошей [4].

Проведений аналіз пропозицій страхових компаній України щодо покриття фінансових ризиків туристів засвідчує про наявний потенціал вітчизняних страховиків у питаннях розробки та комерціалізації нових страхових продуктів, призначених для туристичного сегмента. Проте в рамках асортиментної політики пропозиції українських страховиків поки що відстають від пропозицій страховиків розвинених країн. Якщо на сьогодні першочерговим для туристів є медичне страхування та страхування від нещасного випадку, то в недалекому майбутньому можна прогнозувати переміщення акцентів на страхування фінансових ризиків туристів. З появою нових організаційних форм обслуговування туристів пропорційно збільшуватимуться і форми прояву.

1. Гуменюк В.В. Страхування діяльності туристичних підприємств / В.В. Гуменюк // Фінанси України. – 2004. – № 4. – С. 128–135.

2. Охріменко О.О. Проблеми формування страхового захисту підприємницької діяльності у сфері туризму в Україні / О.О. Охріменко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – № 4. – С. 126–131.

3. Охріменко О.О. страхування фінансових ризиків у сфері туризму / О. Охріменко // Економіка України. – 2007. – № 1. – С. 24–31.

4. Погайдак О.Б. Засоби підвищення надійності соціального страхування у сфері туристичних послуг / О.Б. Погайдак // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 2. – С. 160–163.

5. Чмир Ю.В. Роль страхування фінансових ризиків у сфері туризму України [Електронний ресурс] / Ю.В. Чмир. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2008/Economics/25939.doc.htm.