Історія/1. Вітчизняна історія

К.і.н. Передерій І.Г., Бережний А.В.

Полтавський національний технічний университет імені Юрія Кондратюка, Полтавська гімназія № 6, Україна

Походження й значення тризуба: загальний аналіз концепцій

Вивчення проблеми походження та значення українського національного геральдичного символа – Тризуба – було започатковано ще в ХІХ столітті. Однак перші його дослідники, зокрема російські вчені Карамзін (до речі, саме він і назвав цей символ тризубом), Снєгірьов, Уваров, Самоквасов, Мілюков, Болсуновський та інші тлумачили його з різних позицій: як знак і символ державної влади, як церковно-християнську емблему, як світсько-військову емблему, як геральдично-нумізматичний знак, як монограму, як геометричний орнамент тощо. Серед українських дослідників кінця ХІХ – першої третини ХХ століття тризуб вивчали такі вчені, як М. Грушевський, І. Крип’якевич, О. Пастернак, В. Січинський, та деякі інші. Усього до 1934 року, як стверджував український історик Сергій Шелухін, «про тризуб писали більш як 50 авторів» [1, с. 6]. У 1929 році професор барон М. А. Таубе здійснив першу систематизацію підходів до розв'язання проблеми та започаткував класифікацію значень Тризуба. Йшлося про дореволюційні дослідження та розвідки, здійснювані за межами радянської України.

За часів радянського тоталітаризму вітчизняна наукова література пов’язувала походження тризуба та інших українських національних символів в основному лише з українськими національно-демократичними урядами доби національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр.: Центральною Радою, Гетьманатом Павла Скоропадського, Директорією, – яких тоді розцінювали як «українські буржуазно-націоналістичні» уряди [2, с. 164].

Справді, такі атрибути державності були прийняті Центральною Радою 1918 р. Про це протягом багатьох десятиліть однобоко, на догоду якимось «вищим інтересам» (а не об’єктивному висвітленню суспільних процесів) тлумачили радянські ідеологічні установи, позбавляючи дослідників бодай ретроспективного погляду в наше минуле, боячись, аби народ не дізнався про коріння своєї національної символіки, її історичну традицію. А ця традиція, справді глибока, багатовікова.Особливо це стосується геральдичної символіки.

Після проголошення незалежності України в 1991 році активізувалося вивчення проблеми походження, еволюції та сутності національної української геральдики. Тому з погляду сьогодення класифікація значення Тризуба, колись запропонована М. Таубе, застаріла, оскільки лише за останні два десятиліття у вітчизняній історичній науці з’явилася чимала кількість наукових розвідок, спрямованих на розв’язання згаданої проблеми. Серед найбільш ґрунтовних слід виокремити праці Сергійчука В., Дашкевича Я., Панченка В., Козулі О., Вовканича С., Бєлова О. та Шаповалова Г. [3, 4, 5, 6, 7, 8].

Узагальнюючи аналіз провідних концепцій виникнення та генези українського герльдичного символа – тризуба – можна стверджувати, що на сьогодні в їхньому розмаїтті існує три основні підходи: предметний, графічний та філософський.

Бачення в зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Дехто вбачає в тризубі відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші дослідники вважають, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Частина фахівців припускає, що це емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності — якорем, норманським шоломом, сокирою, рибальським знаряддям, луком зі стрілою тощо.

Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи — лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба – від тлумачення його як монограми (сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені) до орнамента, побудованому на ритмічному чергуванні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов'янське або ж варязьке походження.

Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним.

Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори — жовтий, червоний, синій — взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру — ширина, довжина, висота — характеризують об'єм і простір світобудови.

Ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя. За іншою версією тризуб є символом Життя. Він має спільну основу (символ Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивного батьківського полюсу), дзеркальну праву фігуру (символ негативного, материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти).

Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо) [3].

Предметні, графічні та філософські гіпотези утворюють своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відображає рух людської думки, а тому лише їхній синтез, на нашу думку, дозволить дати остаточні відповіді на питання, пов’язані з джерелами походження нашого національного геральдичного символу.

Литература:

1. Шелухін С. Переднє слово / У книзі Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого. – К.: Веселка, 1991. – 47 с. – С. 6 – 14.

2. Гуржій І., Передерій І. До питання про використання геральдичної символіки в українській сфрагістиці й графіці // Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей 2001 – 2003 рр. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. – 432 с. – С. 164 – 169.

3. Сергійчук В.В. Національна символіка України: Наук.-худож.кн.: Для серед. та ст. шк. віку /Худож.оформл. Л.В. Демчишина. – К.:Веселка, 1992. – 109 с.: іл.

4. Дашкевич Я. Символи, символи. – Львів, 1990. – 65 с.

5. Панченко В. Соборний герб України. – К., 1993.

6. Козуля О.Я. Національна символіка України. — К., 1992.

7. Вовканич С. Державні герби України: світоглядні імперативи і національна єдність. – Львів, 2008. – 36 с.

8. Белов О.Ф., Шаповал Г.І. Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт / НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавстваім. М.С. Грушевського. – Запоріжжя: Дике поле, 2008. – 264 с.