Собко Р.М.
Стрийський коледж Львівського Національного аграрного університету,
Україна
ІННОВАЦІЇ У ВИЩІЙ ОСВІТІ: ІНТЕГРАТИВНО-КОМП’ЮТЕРНИЙ ПІДХІД
Підвищення якості освіти завжди було і залишатиметься проблемним питанням в системі наукового дослідження та евристичного пошуку практичних педагогів. В процесі пошуку виникають нові методики, способи навчальної діяльності, впровадження яких супроводжується зміною термінології та запозиченнями з інших мов галузей науки термінів, які на перший погляд не могли б бути застосовані до педагогічного напряму діяльності.
Запозичення
терміну “технологія” у розумінні способу учіння, самого процесу формування та
передачі знань, умінь та навичок від вчителя до учня, або формування освітнього
середовища певного рівня, також підкреслило таку властивість навчального
процесу як гнучкість та динамічність в залежності від багатьох зовнішніх
чинників.
Як відомо, термін
“інновація” стосовно
навчально-виховної діяльності означає оновлення процесу навчання, який
спирається, головним чином, на
внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити
мотиваційний бік навчання, відмежуватися від так званих “переможних методик”,
які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей
класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.
На жаль, багато
дослідників вважають нерозривними поняття “інновації в освіті” та
комп’ютеризація навчальної діяльності”. Ми не погоджуємось з такою думкою,
особливо стосовно вищої освіти. Більше того, слід зауважити, що дослідження з
впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес вищих
навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації проводяться вкрай рідко, особливо
стосовно профільних, фундаментальних та спеціальних дисциплін.
Студентська молодь завжди привертала особливу увагу
дослідників внаслідок безпосередньої залежності розвитку суспільства від її
інтелектуальних і моральних якостей. Дослідження інноваційної активності
студентства в умовах суспільних трансформацій є актуальним за цілою низкою чинників.
Розвиток інноваційної активності виступає гарантом здійснення стратегій
становлення і розвитку українського суспільства. Інноваційний потенціал молоді
має бути підґрунтям для гармонійного входження українського соціуму до
світового простору. При цьому студентство як специфічна соціально-демографічна
група, що володіє великим інтелектуальним потенціалом, який уможливлює
сприйняття, продукування і впровадження нового в життєдіяльність суспільства,
традиційно розглядається як найбільш інноваційно здатна соціальна група
молодіжної когорти. Таким чином, освітня сфера і, насамперед, вища школа стають
базою розвитку інноваційної активності студентської молоді, концентрації та
прояву її інноваційного ресурсу. Важливо в процесі навчання створити
інноваційно-утворююче середовище системи вищої освіти, що значно впливає на
розвиток інноваційного потенціалу студентства і нарощування інноваційної
активності особистості. [1]
Створення навчального середовища, яке спонукає до інноваційної
діяльності, тобто до прийняття нових і неординарних рішень, одне з важливих
завдань педагогічної діяльності викладача у професійній підготовці майбутнього
фахівця. Реалізація такого завдання а умовах вузькопредметної спеціалізації
майже неможлива, оскільки не дає можливості вийти за межі однієї дисципліни, а
отже розв’язання того чи іншого завдання зводиться до підбору одного зі
стандартних алгоритмів.
Створення середовища на базі інтегративних курсів розширює можливості
вибору варіантів вирішення завдань, які ставляться перед студентом, оскільки
застосування різнопредметних знань та вмінь дозволяє обирати різні шляхи
вирішення того чи іншого завдання в залежності від вибору домінуючої навчальної
дисципліни у процесі вирішення завдання. Фактично в реальних умовах виробництва
відсутні завдання, які стосуються лише однієї галузі. Тому важливою є розробка
інтегроваиих курсів, які спонукають студента застосовувати різнопредметні
знання та іноді пропонувати, на перший погляд, зовсім нереальні способи
вирішення виробничих завдань. Інтегративний підхід до організації навчального
процесу розширює бачення варіантів розв’язання завдання та розвиває інноваційне
мислення студента.
Тому застосування інформаційно-комп’ютерних технологій є лише одним із
засобів створення навчального середовища на основі інтегративної технології
навчання, тобто є інтегруючим інструментом або інтегруючою ланкою. Напрями
такого застосування можуть бути наступними:
1)
як засіб моделювання ситуації – що забезпечує реалізацію навіть
найбільш нереальних експериментів та аналізу отриманих результатів, які
неможливо отримати в умовах лабораторії навчального закладу;
2)
як засіб безпосереднього дистанційного спілкування з викладачем – що
дозволяє зняти психологічні бар’єри студентів, які не хотіли б почути глузливі
оцінки своїх товаришів за “нереальні” пропозиції у вирішенні того чи іншого
завдання.
3)
як засіб створення дистанційного навчального середовища, яке сприяє
вдосконаленню випускників та післядипломній освіті; водночас таке середовище
дає можливість вдосконалюватись викладачу, оскільки наближує його до реального
виробничого процесу через спілкування з випускниками, які працюють у різних
сферах виробничої діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ