Філологічні науки / 6. Актуальні проблеми перекладу

Кравчук І. В.

Національний авіаційний університет, Україна

Зоофразеологізми як лінгвістичний феномен та їх відтворення засобами мови перекладу

Зоофразеологізми – унікальне фразеологічне явище, що не раз привертало увагу вчених-дослідників фразеології різних мов. Під зоофразеологізмом розуміємо порівняно чітко окреслені семантично й тематично-стійкі надслівні мовні утворення, у складі яких є фауноніми (зооніми) або їхні образно-генетичні елементи. Зоофразеологізми (ЗФ) функціонують як відтворювані метафоричні, переважно експресивні одиниці вторинного найменування, які складають значний пласт фразеологічного фонду англійської та української мов, поступаючись у кількісному відношенні тільки соматичним фразеологічним одиницям (ФО) [5, с 11]. Практично у будь-якій мові існує декілька рівнів фразеологізмів: зафіксовані у словниках і загальновідомі; рідко вживані на даному етапі, але зазначені у словнику; широко розповсюджені та з певної причини не занесені до словника; зрозумілі лише окремим групам [2, с.101]. Завдання перекладача полягає в умінні розпізнавати ФО у тексті та правильно відтворювати їх мовою перекладу, враховуючи культурно-національні, історичні, структурні, стилістичні, семантичні особливості. Найбільш продуктивний прийом на початковій стадії перекладацького аналізу виділення у тексті одиниць, суперечливих стосовно загального контекстуального смислу, оскільки, як правило, вони свідчать про присутність переносного значення. Проілюструємо вищезазначене на прикладі речення "By that time he had reached the condition to see pink elephants", у котрому англійський ЗФ "to see pink elephants" має у лексикографічному джерелі відповідник “бачити видіння/примари". Якщо передати це речення дослівно, то “рожеві слони" створюватимуть безглуздий контекст: “До цього часу він уже був готовий помилуватися рожевими слонами”. Т. А. Казакова на основі аналізу подібних прикладів формулює перекладацьке „правило рожевих слонів”, що передбачає розгляд логічно несумісної з контекстом одиниці як можливого фразеологізму [3, с. 8]. Однак, незважаючи на простоту, ним не так легко користуватися, як може здатися на перший погляд, про що свідчать численні непорозуміння у практиці перекладів. Так, один з романів Агати Крісті "The Underdog", у перекладі має назву “Собака, що не гавкає”, тоді як словниковий відповідник ЗФ the underdog - “переможений собака” чи навіть “той, кому не щастить” [5, с. 10]. Відтак, наголосимо на важливості врахування контекстуального оточення мовної одиниці та її лінгвістичних характеристик.

Другою важливою умовою у процесі коректної ідентифікації ФО є врахування їхніх мовленнєвих функцій. Наприклад, конфлікт між переносним і буквальним чи декількома непрямими значеннями нерідко використовується автором для передачі певних образних, естетичних, емоційно-оцінних асоціацій або для створення гумористичного ефекту. Крім того, ФО, як правило, закріплені за мовним репертуаром мовців певних соціально-культурних прошарків суспільства і виступають індикаторами соціальної приналежності в тексті. Також вони мають певне стилістичне забарвлення: це можуть бути елементи високого, нейтрального чи низького стилю, професійні або інші жаргонізми, наприклад: Cat got your tongue? – Ти язика проковтнув? (розмовне висловлювання); horse and foot – кавалерія (військовий жаргонізм); grease monkey – механік (професійний жаргонізм). Для подібних випадків сформульовано правило функціональної відповідності: перш за все, перекладу підлягає та роль, яку ФО відіграє у тексті оригіналу, а не вона сама чи навіть її значення [4, с. 11]. Отже, ще раз треба наголосити на необхідності врахування таких аспектів, як: правильне розпізнавання ЗФ у контексті, соціально-культурні умови вживання фразеологічної одиниці, діахронічний розвиток зіставлюваних мов та розбіжності у них стосовно типологічне закріплених ознак „тваринної" метафори. Відтворюючи ЗФ лінгвістичними засобами мови перекладу, слід намагатися точно передати такі суттєві ознаки ЗФ:

1) предметне-логічне значення;

2) образність;

3) функціонально-стилістична та експресивно-емоційна конотації;

4) структурно-граматична будова [3, с. 232].

Предметно-логічне значення є основним, звільненим від ідіомних або образних нашарувань значення ЗФ, що робить його самостійною лексичною одиницею і виступає так званим каркасом для образного наповнення, емоційного та стилістичного забарвлень. Поняття збереження образності породжує думку про те, що ФО, в основі якої лежить образ, повинна відтворюватися фразеологізмом також з образом, навіть якщо він буде іншим; фразеологізм з нульовою образністю – аналогічною ФО. Якщо відтворити ЗФ (as) cute as a bug's ear українською мовою зі збереженням початкового образу, отримаємо вислів “гарний як вушко жука”, який, навіть при вживанні зменшувально-пестливого суфікса -к- не сприймається українськими реципієнтами як цілком адекватний, оскільки майже ніхто з них не асоціює даного представника фауни з поняттям краси [4, с. 16].

Функціонально-стилістична конотація пов'язана зі стилістичною функцією ЗФ та її дистрибуцією. Інколи різні денотативні образи, що лежать в основі різномовних ФО, створюють конотативні образи однакового предметно-логічного значення, але різного експресивного забарвлення. Це можна продемонструвати на українському відповіднику англійської ФО to ruffle someone's feathers – поскубти чиєсь пір'ячко. У даному випадку англійське дієслово “ruffle” означає тільки створення легкого безладу на голові, куйовдження волосся, а українське виражає більш неприємне відчуття. Отже, у даному випадку порушена експресивно-емоційна адекватність яка вимагає збереження при перекладі такої ж емоційної насиченості, як і в оригіналі. Завдяки семантиці граматичних форм та їхнім стилістичним можливостям, структурно-граматична будова ЗФ має деякий вплив на його загальне значення, забезпечуючи такі властивості, як стійкість та відтворюваність ФО. Пояснення порівняно незначної кількості повних відповідників слід шукати в певних лінгвістичних і позамовних факторах. Досліджувані мови належать до різних лінгвальних груп, які контрастують за граматичною будовою, лексичним складом, засобами образності. У своєму історичному розвитку кожна з них зазнавала специфічних екстралінгвістичних впливів. До того ж, ці мови практично ніколи не вступали у безпосередні контакти, а тому не могли прямо впливати одна на одну [1, с. 50].

Отже, досліджувані одиниці є багатогранним мовним феноменом. Властивостями зоосемізмів є складність семантичної структури, спрямованість на асоціативні зв’язки, схильність до реалізації функціонального та прагматичного потенціалу, що характерно для одиниць вторинної номінації. Основною особливістю зоосемізмів є етнокультурне навантаження, що реалізується в мові.

Література:

1. Аженок Б. М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Наукова думка, 1989. – 134 с.

2. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. – М.: Международные отношения, 1980. – 354 с.

3. Зорівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладних творів). – Львів: Вища школа, 1983. – 173 с.

4. Кривенко Г. Л. Зоосемізми в англ. та укр. мовах: семантико-когнітивний і функціонально-прагматичний аспекти: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.17 / Київський національний лінгвістичний ун-т. – К., 2006. – 20 с.

5. Пригорьева Г. С. Фразеологические единицы с зоонимами в аспекте теории номинации (на примере современного англ. языка): Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. – Одеса., 1985. – 16 с.