Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

 

Побережник Н. О.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

 

КАТЕГОРІЯ ЗВЕРТАННЯ НА «ТИ/ВИ»

У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

 

В останні десятиліття поняття „ввічливість" і його реалізація в мовленні усе частіше привертають увагу лінгвістів. Поштовхом до зацікавлення стало зростання загального інтересу до культурології й прагматики, національної специфіки поведінки й мовлення людей. Довгий час проблеми ввічливості досліджувалися переважно на матеріалі окремих мов. Але найбільш цікаві резуль­тати може дати дослідження особливостей категорії ввічливості не в рамках однієї мови, а в зіставному плані, наприклад, контрастивне вивчення етикетних універсал і й в неспоріднених або далекоспоріднених мовах. Зіставне вивчення етикету в різних культурах відкриває широкі можливості для знайомства з іншими мовними  культурами світу, а також повнішого усвідомлення особли­вос­тей рідної мовної культури, виявляючи в ній закони, що регулюють мовну діяльність суспільства.   

Об'єктом нашого дослідження є категорія звертання на «ти/Ви», пред­метом – контрастивне порівняння вживання займенників „ти/Ви" у спілкуванні осіб у німецькій та українській мовах та класифікація випадків звертання на „ти/Ви". Матеріалом дослідження слугує суцільна вибірка ситуацій, в яких використовуються звертання на „ти/Ви", з творів сучасних німецькомовних письменників та їх перекладів українською мовою (див. [1; 2; 3; 4]). Загальна кількість досліджуваних ситуацій становить 600 фразових єдностей. Додатково залучалися нестандартні приклади вживання звертань з віршів та рекламних оголошень (12 випадків). На основі цієї вибірки ми розробили власну класифікацію звертань на „ти/Ви".

І. Звертання на „ти":

1. Звертання родичів та добрих знайомих один до одного, напр.: ,,Zeig mir einen Juden, der überlebt, hatte er [Cousin] einmal gesagt. ... und ich zeige dir einen Zauberer" (4, с 111).„Покажи-но мені єврея, який вижив, сказав мені він одного разу, ... і я покажу тобі чарівника" (2, с 167).

2. Звертання дітей один до одного або маленьких дітей до дорослого: Ich möchte dir ein Geheimnis erzählen", flüsterte Bird. „Weil du Geburtstag hast" (4, с 15). –„Я хочу розказати тобі таємницю", - прошепотів Берд. „Бо в тебе День народження" (2, с 68).

3. Звертання дорослих до дітей: „Kennen Sie sich mit dem Überleben in der Wildnis aus?" Sein [des Archivangestellten] Gesicht zuckte, er schob sich die Brille hoch. Was meinst du damit? " (4, c. 206). –Вu б змогли вижити серед диких тварин?" Його обличчя здригнулося, він поправив окуляри. „Що ти маєш на увазі?" (2, с 195).

4. Звертання на „ти“ в спілкуванні незнайомих дорослих, що може бути показником як навмисної грубості, так і невихованості: Du hörst von mir", sagte er drohend zu dem Staatsanwalt, der es ungerührt zur Kenntnis nahm (3, с 280). – „Tu про мене ще почуєш", – з погрозою в голосі сказав він прокуророві, що незворушно взяв його слова до відома“ (1, с 225).

5. Звертання начальника до підлеглого з метою підняття свого соціального статусу й зниження статусу адресата: Hier sind keine Bilder drin, Jurek. Hast du eine neue Kassette gekauft? - Sie haben nichts gesagt, Chef. " (3, с 16) ,, Тут нема карток, Юреку. Ти купив нову касету? Ви не казали, шефе" (1, с 13).

6. Звертання на „ти" до тварин: Catcher wird auf mich aufpassen", erwiderte Pasewald, und fügte, da Willenbrock ihn fragend ansah, hinzu: „Catcher, mein Hund. Catcher, komm!" (3, с 63). – „Мене глядітиме Кетчер, - відповів Пазевальд і на запитливий погляд Вілленброка додав: „Кетчер, мій собака. Кетчере, сюди!" (1, с 49).

7. Звертання до Бога: „О Gott, sei mir, dem Sünder, gnädig", flüsterte ich leise (4, с 113). – „Боже, будь милостивий мені, грішному", – шепотів я тихо (2, с 104).

8. Звертання до небіжчика: Ruhe in Frieden", flüsterte ich (4, с. 112). – „Xай буде тобі земля пухом", - прошепотів я (2, с 103).

9. Поетичне звертання до музи або коханої: Ich freue mich, Dich zu sehen, Frau Doktor" (3, с 81). – „Радий бачити тебе, пані докторе" (1, с 63).

10. Звертання на „ти'' до сил природи при персоніфікації: Horch, von fern ein leiser Harfenton! Frühling, ja du bist 's! Dich hab ' ich vernommen!" (E. Mörike).

Рідше зустрічається звертання на „ти" в прислів'ях і приказках: Buchen sollst du suchen, aber Eichen sollst du weichen" - „Шукай бук, але уникай дуба" (правила поведінки під час грози).

В українській мові можливе також узагальнене звертання на „ти" до спо­живачів: Your fragrance. Your rules" (Hugo Boss). "Твій аромат. Твої правила". У німецькомовній вибірці таких випадків не зафіксовано.

II. Ввічливе звертання на „Ви". Займенник Sie (форма ввічливості, 3 особа множини) протиставлене «фамільярному» du і є граматикалізованим морфоло­гічним засобом передачі важливого ставлення до співрозмовника. На відміну від різних видів звертання на „ти", вживання ввічливої форми „Ви" показує, що співрозмовники мало знайомі, або між ними існує дистанція у віці, соціальному становищі тощо. Цікаво відзначити, що аж до кінця XIX століття у вживанні займенників у німецькій мові існувала ціла «ієрархія» ввічливості. На Sie звер­талися до панів, форма Ihr була ввічливою з боку панів до своїх слуг. Форма du була надто інтимною, так називали один одного члени сім'ї або дуже близькі люди, друзі. Проміжне становище замінювали займенники третьої особи однини, наприклад: Was macht sie heute abend? означало, що пан хотів би дізнатися у простої дівчини не рівній йому за соціальним статусом, що вона робить сьогодні ввечері, тобто на сучасній німецькій мові це означає: Was machen Sie heute Abend?

Проте раптовий перехід від інтимного ти на холодне Ви може говорити і про протилежне: про зміну тісних людських відносин в негативну сторону, про створення дистанції між ними, може бути ознакою сварки, відчуження, напр.: Du hast mir erzählt, was du auf dem Herzen hast. Jetzt muss ich gehen." – „Ich hoffe, wir sehen uns". - „Sicher", sagte sie kühl und fügte hinzu: „Rufen Sie nich an, ich rufe zurück" (3, c. 126). – ,, Tu виклав мені все, що в тебе на душі. А тепер я мушу йти". - „Сподіваюся, ми ще побачимось".„Атож", – холодно відповіла вона й додала: „Не дзвоніть, я обізвуся" (1, с 99).

Перехід з „Ви" на „ти" теж маркований, тобто є проявом грубості і неви­хо­ваності або, навпаки, знаком близькості, зменшення дистанції між співрозмов­никами: Entschuldigen Sie", erwiderte sie. „Ich fürchte, ich habe vorhin zu heftig reagiert". Sie stand vor ihm, er legte unvermittelt einen Arm um Ihre Hüfte, zog sie an sich heran und küsste. Lass mich los", bat sie (3, с 76). – „Вибачте, - сказала вона. - Я боюся, що зреагувала щойно занадто гостро ". Вона стояла перед ним. Зненацька він однією рукою охопив її стегна, а другою притяг її до себе і поцілував. „Пусти мене ", попросила вона (1, с 59).

Аналіз звертань на „ти/Ви" свідчить про те, що категорія ввічливості в українській та німецькій мовах реалізується як градуйоване явище. На відміну від німецької мови в українській можливе узагальнене звертання на „ти" до споживачів у мові реклами, що не зафіксовано в німецькомовній вибірці.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.  Гайн К. Вілленброк. Пер. з нім. Є. Горевої. – Київ: Юніверс, 2003.256 с.

2.            Краус Н. Історія кохання. – Харків: Книжк. клуб, 2006. 288 с

3.            Hein Ch. Willenbrock. – Frankfurt a.M.: Suhrkamp, 2001. 320 S.

4.            Krauss N. Die Geschichte der Liebe. - Reinbek: Rowohlt Verlag, 2006. – 350 S.