Филологические науки/

4.Синтаксис: структура, семантика, функция.

Доцент, к. філол. наук Насалевич Т.В., студентка 5-го курсу Анпілова Ю.Г.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

РОЛЬ ДІЄСЛОВА У ПОБУДОВІ ПРОСТОГО РОЗПОВІДНОГО РЕЧЕННЯ

У лінгвістиці до цих пір немає єдиного визначення речення: відомо більш 250 різних визначень. В історії розробки синтаксису можна відмітити спроби визначити речення у плані логічному, психологічному та формально-граматичному. Наша робота базується на дослідженні ролі дієслова у побудові простого розповідного речення (the declarative sentence).

Ми знайшли таке визначення речення у «Словнику-довіднику лінгвістичних термінів» Д.Е.Розенталя та М.А.Теленкової: «Речення – це мінімальна одиниця людського мовлення, яка являє собою граматично організоване поєднання слів (або слово), яке має певну смислову та інтонаційну завершеність. Будучи одиницею спілкування, речення разом з тим є одиницею формування і вираження думки, у чому знаходить свій прояв єдність мови та мислення. Речення є співвідносним із логічним судженням, однак воно не є тотожнім йому: кожне судження виражається у формі речення, але не всяке речення виражає судження. Речення може виражати питання, прохання і т.ін., які є співвідносними не з двочленним судженням, а з іншими формами мислення. Відображаючи діяльність інтелекту, речення слугує також для вираження емоцій та волевиявлень, які входять до сфери почуття і волі. Граматичну основу речення утворюють предикативність, яка складається із категорії часу, категорії особи, категорії модальності та інтонації повідомлення» [4, с.227-228]. На наш погляд, це визначення є найбільш точним.

У побудові речення, тобто оформленні людської думки, беруть участь слова різних частин мови. У функціонально-семантичному напрямку провідна роль визнається за дієсловом. Дієслово, володіючи найвищою семантико-синтаксичною валентністю, відіграє головну роль у побудові речення. Будучи за своїми властивостями сполучуваності одновалентним, двохвалентним, трьохвалентним, а також нульвалентним, дієслово задає схему, яка реалізується у реченні [2, с.128]. Слід зазначити, що на сьогоднішній день семантика дієслів вивчена досить мало, незважаючи на те, що дієслово є конструктивним і семантичним центром висловлення, і питання їх класифікації є принципово значимим для опису структури речення.

В.Гумбольдт назвав дієслово нервом усієї мови, живим словом. Всі інші слова, як відмічав він, являють собою ніби мертвий матеріал, який підлягає поєднанню, однак, дієслово являє собою скупчення, яке зберігає і розповсюджує у собі життя [6, с.133-138.].

Існує велика кількість класифікацій дієслів. М.А.Теленкова пропонує наступну класифікацію: дієслова конкретної дії, руху і переміщення у просторі, фізичного і душевного стану, дії органів почуттів і зміни стану [5, с.280].

Г.Г.Сильницький вважає, що у значенні більшості дієслів постулюється наявність інформаційної семи – елемента значення, що дозволяє дієсловам уводити інформацію, - і підрозділяє дієслова на наступні класи:

· дієслова, що виражають активну фізичну дію (to turn, to put, to open, to shake, to cut, to take, to pat, to dig, to bring і ін.),

· дієслова мовленнєвої діяльності (to say, to utter, to whisper, to discuss, to mention, to mutter),

· дієслова руху (to go, to run, to fly),

· дієслова переміщення (to pass, to enter, to reach),

· дієслова почуттєвого сприйняття (to hear, to see, to feel, to smell, to taste),

· дієслова розумової діяльності (to think, to remember, to know, to regard, to mind),

· дієслова емоційної оцінної семантики (to like, to love, to adore, to hate, to dislike),

· дієслова волевиявлення (to want, to wish, to desire),

· дієслова посесивної семантики (to possess, to borrow, to lose, to get, to inherit, to own, to obtain, to receive),

· дієслова емоційного впливу (to frighten, to haunt, to amuse, to annoy, to irritate) [7, с.138-140].

Дональд С.Фриман пропонує розділити усі дієслова на дієслова, які виражають фізичні та розумові дії [8, с.102].

І.П. та О.В. Крилови поділяють дієслова на: дієслова дії, дієслова фізичного сприйняття, емоції, бажання, думки, відношення, дієслова-зв’язки і окремі дієслова [1, с.7] .

В.Я.Мізецька розглядає дієслово як клас слів, які виражають ідею процесу і які мають у порівнянні з іншими частинами мови більший динамічний потенціал. Вона аналізує тільки автосемантичні дієслівні одиниці, тобто ті, які у дискурсі мають самостійне значення, незалежне від інших лексичних одиниць. Семантика виявлених дієслівних одиниць дала можливість В.Я.Мізецькій об’єднати їх у дев’ять лексико-семантичних груп:

1. дієслова медитації (to think);

2. дієслова мовлення (to speak);

3. дієслова емоцій (to laugh);

4. дієслова із суб’єктивно-модальним значенням (to wish);

5. дієслова перцепції (to see);

6. реляційні дієслова (to denote);

7. екзистенціальні дієслова і дієслова місцезнаходження у просторі (to be, to live);

8. посесивні дієслова (to have);

9. дієслова конкретної дії (to go).

Перші вісім груп В.Я.Мізецька визначає як статичні, тобто ті, які позначають явища у стані рівноваги для даного моменту, а дев’яту групу – як динамічну, тобто дієслова у ній позначають хід розвитку, зміни будь-якого явища, переміщення у просторі, фізичні зміни, вплив на предмети матеріального світу [3, с.24-28].

Таким чином, ми визначили, що дієслово грає провідну роль у побудові простого розповідного речення. Майже у всіх тих класифікаціях дієслів, які ми дослідили, наявними є дієслова медитації (розумової дії), мовлення (мовленнєвої діяльності), емоцій, перцепції, реляційні дієслова (дієслова відношення), дієслова конкретної дії, посесивні дієслова, які є, на наш погляд, найголовнішими у побудові простого розповідного речення.

Література:

1. Крылова И.П. Крылова Е.В. Английская грамматика для всех. - М.: Высшая школа, 1989. - 271с.

2. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.М. Ярцевой. – М.: Советская энциклопедия, 1990, - С. 128.

3. Мізецька В.Я. Особливості дієслівного вживання у сучасному драматичному творі // Іноземна філологія: Вип. 15. - Львів: ЛГУ, 1984. - С. 24-28.

4. Розенталь Д.Э, Теленкова М.А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – М.: Просвещение, 2001. – 399 с.

5. Розенталь Д.Э. и др. Современный русский язык. - М.: Высшая школа, 1991. - 559с.

6. Салиев Х.Х. Семантический анализ глаголов с адвербиальным значением в современном английском языке // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза: Вып. 116. - М., 1977. - С. 133-138.

7. Сильницкий, Г.Г. Семантические классы глаголов и типология языков // Чествуя филолога. - Орел, 2002. - С. 138-145.

8. Raising R.U., Lawrence P. Grammar and Writing.-New York: Collier Macmillan, 1982.-748p.