Фесун Г.С., м. Чернівці

Вплив політичної культури на формування

образу політичного лідера

Імідж політика викликаний необхідністю його позиціонування на політичній сцені, оскільки це його публічний образ, котрий формується в суспільній думці і є засобом мобілізації соціальних груп на підтримку його ініціатив. В сучасній політичній свідомості вже достатньо закріпилось уявлення про імідж як про цінність, від наявності якого залежить успіх в індивідуальній та колективній діяльності. Тому наукові дослідження сутності іміджу, механізмів його формування, виявлення тенденцій та закономірностей його функціонування є кроком вперед у створенні загальної теорії іміджу. І це, безумовно, надає темі нашого дослідження особливий аспект її актуальності.

Варто зазначити, що тема дослідження вимагає її розгляду у взаємозв’язку з політичною культурою українського суспільства. Достатньо відомо, що саме у масовій свідомості відображається тип політичної культури суспільства, оскільки вона поєднує в собі зразки політичної поведінки та моделі дій, визначає стійкість та цілісність розвитку суспільства та особистості зокрема. А створення ефективного іміджу політика як раз і розраховане на те, щоб поширювати вплив та залучати до своєї соціальної бази масового виборця.

Важливими показниками політичної культури є політична поінформованість і компетентність громадян щодо політичних подій і процесів, які відбуваються в суспільстві, визначення особистого ставлення до них і участь у політичному житті суспільства, знання сутності механізмів діючої влади, соціальних ролей політиків, конституційних прав і свобод, прав і обов’язків громадянина. Ядром політичної культури виступають стійкі зразки політичної діяльності і поведінки, а також політичні переконання, цінності, ідеали, соціально-політичні принципи. Аспектом, який характеризує місце і роль політичної культури у формуванні типів іміджів політиків є стан масової політичної свідомості. Масова політична свідомість включає стійкі політичні цінності, орієнтації, переконання, мотиви і динамічні складові: настрої, очікування, думки, які швидко змінюються. Саме масова свідомість мотивує і формує найбільш типові зразки політичної поведінки. Причому, як правило, в масовій політичній свідомості переважає той тип уявлень і ціннісних орієнтацій, який найбільш близький, зрозумілий і адекватний реальним умовам життя людей [5,с.67].

Важливо відзначити, що в українському політичному просторі під час формування іміджу політиків важливо враховувати ряд особливостей, пов’язаних зі специфікою формування в країні громадянської політичної культури. Вона, по-перше, не є гомогенною для нашої країни. В ній існує диференціація на рівні еліт та соціальних груп за соціальними, професійними та демографічними ознаками. По-друге, суттєві відмінності в соціально-економічному розвитку українських регіонів вимагають виокремлення регіонального аспекту. Помітні відмінності регіонів у проведенні реформ гостро проявляються в ціннісних орієнтаціях, установках, поведінці. По-третє, особливості у формуванні громадянської політичної культури помітні за національно-конфесійною ознакою [1,с.108].

Значно зростає роль політичної свідомості в умовах трансформації суспільно-політичних відносин, коли відбуваються значні зміни всіх сфер суспільного життя, руйнуються попередні світоглядні стереотипи сприймання усталених соціальних норм і цінностей, які в нових умовах не здатні виконувати свої світоглядні функції. Поширений тип людини, залишений нам у спадок тоталітарним минулим, - це тип залежної та інертної людини, яка не мислить себе вільною, суверенною особистістю. Вона не вважає себе відповідальною за стан суспільства і держави, за хід історії, за вибір майбутнього. Її життєве кредо – від мене нічого не залежить [3,с.129]. За таких обставин виникає потреба розробити адекватні новим умовам політико-ідеологічні концепції й теорії, які могли б сприяти формуванню у громадян відповідних моделей світосприймання й життєдіяльності. Тому українському національному характеру властива висока міра очікувань від держави, на відміну від західної ліберальної демократії, котра ґрунтується на індивідуалізмі, при якому громадянин, як правило, розраховує на власні сили. Наші громадяни дуже часто очікують від держави не стільки хороших законів, що встановлюють справедливі правила гри для самостійних, незалежних суб’єктів, скільки достатньо конкретних, видовищних дій, котрі безпосередньо торкаються їхнього життя [2,с.98].

Таким чином, можна зробити висновок про те, що політична культура виступає як певний тип співвідношення політичної свідомості та політичної поведінки. Формування іміджу політичного лідера як спосіб завоювання ним своїх соціальних груп обумовлено станом масової політичної свідомості, котра визначається типом політичної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік-рилейшенз: Моногр.- К.: МАУП, 2005. – С.119.

2. Капелюшний Л. Візантійський синдром. Постімперські хроніки України в 100 000 слів. Київ: Факт. 2005. – С. 330.

3. Лісовий В. У багатоголоссі політичних дискусій. Києво-Могилянська академія, 2007. – С.229.

4. Почепцов Г.Г. Имидж и выборы. Имидж политика, партии, президента. К., 1997.

5. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. Київ: Таксон. 1997. – С.328.