Політологія/5. Політична соціологія

К.і.н. Богатчук С.С.,

студентка Садовська А.

Вінницький національний аграрний університет

Християнська церква та її вплив на державу в період Середньовіччя

Історія Християнської Церкви нерозривно пов’язана з історією Європи, з її соціальними, культурними, політичними рухами та реформами минулих століть. Спадщина Церкви, що дійшла до нас крізь віки, назавжди закарбована в пам’ятках людської культури.

Метою дослідження є висвітлення маловідомих сторінок діяльності Церкви в період Середньовіччя, а також формування об’єктивної оцінки до такого історичного феномену як середньовічна Церква.

Впродовж тисячі років після падіння Риму (500-1500 рр.) Християнська Церква була єдиним духовним та релігійним монополістом в межах Європейського континенту. Поступово здобуваючи свій авторитет, Церква, вже як суспільна та політична організація, ідеологічно змінила пріоритети в усіх сферах суспільної діяльності, впроваджуючи власну концепцію морально-етичних норм. Як наслідок, цілий період середньовічної європейської історії ми будемо розглядати крізь церковну догму. І саме цей період ми назвемо '' Добою папської могутності ''.

Причинами та умовами панування Церкви в суспільно-політичному середньовічному житті стали:

– чітка церковна ієрархія, що, на відміну від інших ієрархій, залишалась незмінною майже весь період існування Церкви.

– запропонована суспільству християнська мораль являла собою досконалу ідейну основу, що не потребувала корекцій, а отже, була доступна всім і в будь-який час.

Використовуючи всі надані їй з часів Римської імперії привілеї, Церква в період Середньовіччя стала найбільшим в Європі землевласником і найбагатшим сеньйором. Події, що відбувалися на тлі епохи Середньовіччя, спонукали Церкву очолити цілу низку взаємопов’язаних реформаторських рухів, що охопили територію всієї Європи. І коли ці реформи успішно впроваджувалися в життя, Церква здобувала безліч прихильників, готових підтримати їхні найрадикальніші починання.

Завдяки суспільній думці, яка усвідомлювала себе як частина християнського світу, Церква зуміла створити на основі своїх давніх претензій систему надзвичайно ефективного врядування. І, як наслідок, це спричинило дивовижне зміцнення церковної влади.

Європа, розділена на дрібні шматки мовними, соціальними, політичними факторами, в період Середньовіччя потребувала сильного об’єднаного руху, який би стояв над всіма проблемами всередині самих держав. Церква виявилась єдиною організацією, здатною реалізувати ідею єдиного європейського суспільства в межах християнського світу.

Діяльність окремих груп священнослужителів, а також компетентність Церкви у політичних питаннях сприяли росту авторитету цієї інституції.

Поступова інтеграція Церкви у суспільне та політичне життя чітко обґрунтовувалася юридично та релігійно з метою переконання суспільства у церковній засадничій легітимності навіть тоді, коли конкретні дії Церкви викликали певний негативний резонанс.

Безумовно, це лише фрагментарні нариси тих причин та умов, що в період Середньовіччя вивели Церкву та церковне життя на передові позиції у суспільному та політичному житті.

На підмурку духовної та релігійної діяльності вища церковна ієрархія взяла в свої руки по суті всі віжки церковної влади, вибудувавши грандіозну структуру законів, судових та фінансових установ.

В світлі свого піднесення Церква майже протягом двох століть безмежно панувала над усією християнською Європою, впроваджуючи свої погляди та ідеї у середньовічну свідомість.

Ось лише деякі з наслідків цього панування:

1. В період церковного панування відбулась рецепція римського права у формі Юстиніанового ’’Сorpus iuris civilis’’, що ознаменувало дванадцяте та тринадцяте століття добою законів та права. Відродження канонічного права, що включало в себе і питання тепер вже світського права (сімейне, спадкове), сприяло приведенню до відповідного стану та інших норм як церковного, так і світського порядку. Церква взяла на себе роль механізму, який мав упорядковувати законодавство для християнського світу, пристосовуючи його до нових потреб часу і не відходячи далеко від давніх звичаїв та практики. Папські декреталії (листи-послання) в добу церковної могутності перетворилися на звичайний спосіб видання для християнського світу нових законів. І, як наслідок, і сьогодні ми можемо прослідкувати вплив християнського гуманізму та моралі на право переважної більшості країн.

2. Під впливом християнської моралі відбулися кардинальні зміни в науковому підґрунті правових наук. Християнська кримінологія, зокрема, запропонувала свій підхід до основних понять злочинності та злочину. Змінилось також і ставлення до самої особи злочинця та до вибору міри покарання для нього.

3. Забезпечуючи єдину політику щодо всіх християнських держав, Церква пропонувала всім державам вступити до можливого союзу, залишаючи за собою місце сеньйора по відношенню до всіх монархів. Не будучи мілітаризованою інституцією, Церква, однак, володіла та неодноразово використовувала всі військові потужності держав-васалів, що безумовно визнавали за Церквою це право.

4. Політична сила та авторитет кожного монарха чи навіть чиновника в першу чергу залежали від їх лояльності до Церкви. Ряд важливих світських документів, включаючи і Велику Хартію Вольностей 1215 року, були прийняті при прямій участі Церкви, що свідчить про зв’язок між світською владою та Церквою з явною домінантою саме церковної ієрархії.