Єрофєєнко Лариса Василівна

викладач кафедри економічної теорії та права Харківського національного автомобільно – дорожнього університету

категорія «працівник залізничного транспорту» в трудовому праві

Конституція України визнає найвищою цінністю людину, її права і свободи, зобов’язуючи державу дотримуватися і захищати їх. Це, насамперед, передбачає необхідність і важливість аналізу юридичного статусу особистості як суб’єкта трудового права.

Формування в Україні ринкової економіки викликає суттєві зміни у змісті трудових відносин і в правовому становищі їх суб’єктів у зв’язку з впровадженням нових форм власності та методів ведення господарської діяльності. Проблема правового становища суб’єктів права є центральною для будь-якої галузі права, оскільки саме учасники правовідносин виступають як носії прав і обов’язків і застосовують юридичні норми.

Величезну роль в обслуговуванні різноманітних галузей економіки відіграє залізничний транспорт. Тому виникає необхідність точного виконання його працівниками своїх трудових обов’язків, діючих у галузі правил, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, оскільки їх порушення створює загрозу безпеці руху поїздів і маневрової роботи, може призвести до тяжких наслідків для життя та здоров'я громадян, незбереження вантажів, завдати шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналізуючи трудове законодавство України ХІХ - ХХ віків, можна зробити висновок, що воно не містить визначення поняття «працівник залізничного транспорту».

Відповідно з Кодексом законів про працю України працівник - це фізична особа, яка реалізує право на працю шляхом укладення трудового договору, що виконує «функцію регулятора трудових відносин», про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП України); яка зобов’язується виконувати роботу, обумовлену цією угодою (ст. 21 КЗпП України). Тобто, працівник це фізична особа, яка вступає в трудові відносини з роботодавцем.

На працівників сфери залізничного транспорту, за загальним правилом, поширюються вимоги Кодексу законів про працю. Але існує ряд обмежень.

По-перше, обмеження встановлені для осіб, що не досягли вісімнад-цятирічного віку. Так, Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх забороняється застосування праці неповнолітніх у вироб-ництвах, професіях і на роботах з важкими та шкідливими умовами праці. Прийом на навчання за професіями, вказаними у Переліку, допускається за умови досягнення особами 18-річного віку на момент закінчення навчання. Згідно Правил технічної експлуатації залізниць України особи молодше 18 років не допускаються до заняття посад та професій, безпосередньо пов'язаних з рухом поїздів.

Також, відповідно до статті 135-1 Кодексу законів про працю України, особа віком до 18 років не може бути прийнято на роботу, характер якої вимагає укладення з працівником договору про повну матеріальну відповідальність.

По-друге, законодавець обмежує або забороняє застосування праці жінок на певних видах робіт. Кодекс законів про працю встановлює загальне правило про обмеження праці жінок на важких роботах і роботах з шкідливими і/або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, за винятком нефізичних робіт або робіт по санітарному і побутовому обслуговуванню.

Таким чином, за загальним правилом працівником залізничного транспорту може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років з обмеженнями, встановленими для осіб, які не досягли 18 років та жінок.

Особи, які влаштовуються на роботу на залізничний транспорт, загального або не загального користування, на роботу, пов'язану з рухом поїздів, повинні пройти професійне навчання, а працівники локомотивних бригад і поїзні диспетчери, крім того, професійний відбір, витримати перевірку і в майбутньому періодично перевірятися на знання Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ); Інструкції з сигналізації на залізницях України (ІСИ); Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України (ІРП); посадових інструкцій та інших документів, які встановлюють обов'язки працівників; правил та інструкцій з охорони праці; Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту України. Ця норма є загальнообов’язковою для виконання.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що працівниками залізничного транспорту є фізичні особи, що досягли 16 річного віку, мають визначений трудоправовий статус, вступили в трудові відносини з роботодавцем-підприємством залізничного транспорту загального або не загального користування, технологічного залізничного транспорту, особисто виконують роботу, що передбачена трудовим договором (контрактом), за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, з підпорядкуванням Статуту залізниць України та правилам внутрішнього трудового розпорядку, і отримують за свою працю заробітну плату в повному розмірі та у встановлені законом строки.

Література:

1. Кодекс законів про працю України: науково-практичний коментар, видання друге, доповнене та перероблене, станом на 20 січня 2007 р. – Х. : Одисей, 2007. – 719 с.

2. Трудове право України: академічний курс : підруч. / [Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак 3. Я. та ін.]; за ред. П. Д. Пилипенка. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 544 с.

3. Закон України «Про залізничний транспорт» : від 04.07.1996 р. // Закони України. – 1997. – Т. 11. – Ст. 19.