Право/2. Административное и финансовое право

Небеська М.С.

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Правові форми забезпечення органами внутрішніх справ прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки.

Види форм забезпечення органами внутрішніх справ прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки класифікуються на правові та неправові (або організаційні). У даній роботі увагу буде приділено розгляду правових форм забезпечення органами внутрішніх справ прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки, а саме: виданню актів управління, укладанню договорів, здійсненню інших юридично значущих дій.

Акти управління – це правова форма виконавчо-розпорядчої діяльності органів внутрішніх справ. Ці акти приймаються на підставі закону і є односторонніми владними приписами, які спрямовані на встановлення, зміну та припинення конкретних правових відносин або містять обов’язкові для підпорядкованих по службі осіб і органів внутрішніх справ правила (норми) організації охорони громадського порядку та громадської безпеки. У даних актах відбивається значна частина організаційної діяльності органів внутрішніх справ, вирішуються численні питання, що виникають у процесі організації і практичного здійснення забезпечення прав і свобод людини, охорони громадського порядку тощо.

Загалом уявлення про акти управління органів внутрішніх справ можна скласти завдяки численним дослідженням вчених-адміністративістів. Разом з тим проблеми їх класифікації ще не отримали остаточного висвітлення на сторінках юридичної літератури. Це спонукає нас запропонувати авторський варіант видової класифікації актів управління, які видаються органами внутрішніх справ.

Так, акти управління органів внутрішніх справ класифікуються:

1. За сферою застосування: а) внутрішньоорганізаційні – звернені до підпорядкованих за службою працівників та апаратів органів внутрішніх справ. Спрямовані на вирішення питань проходження служби, планування роботи, регулювання виконання службових обов’язків, кадрових питань тощо; б) зовнішні – адресовані фізичним особам, підприємствам, установам, організаціям, які не підпорядковані органам внутрішніх справ і не пов’язані службою в них.

2. За юридичними властивостями: а) індивідуальні – містять приписи адресовані певним суб’єктам і розраховані здебільшого на одноразове виконання. Такі акти спрямовані на реалізацію правових норм, у результаті них виникають, змінюються або припиняються конкретні адміністративні правовідносини. Як приклад, це накази про призначення на посаду, винесення постанови про накладення штрафу тощо; б) нормативні – адресуються тільки співробітникам органів внутрішніх справ і передбачають правила службової поведінки. Ці акти розраховані на не на одне, а багаторазове застосування. Наприклад, установлення особливого розпорядку та режиму роботи, правил несення служби.

3. За формою видання: а) письмові – для більшості актів така їх форма дає змогу чітко сформулювати зміст, проконтролювати виконання та оскаржити їх; б) усні – мають місце за відсутності вимоги закону на письмове їх оформлення.

4. За назвою (та відповідним змістом): накази, статути, настанови, інструкції, постанови, дозволи, плани, приписи тощо.

Наступною правовою формою діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки є укладання договорів. Прикладом є договір між Державною службою охорони і юридичними та фізичними особами щодо охорони об’єктів та квартир фізичних осіб, контрактна форма проходження служби. За характером відносин цей договір є змішаним – цивільно-адміністративним, оскільки правовідносини з розрахунків за договором є цивільно-правовими. Ще однією особливістю юридичних властивостей цієї правової формою діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки є те, що на відміну від нормативних та індивідуальних актів управління ОВС такий договір укладається за взаємною згодою сторін. Наприклад, погоджується підрозділом охорони з іншими організаціями, а також фізичними особами.

Останньою правовою формою діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки є здійснення інших юридично значущих дій. Відповідні дії створюють нові юридичні положення, змінюють існуючі правові відносини чи виступають необхідною умовою для настання правових наслідків. Так, наприклад, після прийняття присяги працівник міліції набуває необхідних прав (право на одержання табельної зброї тощо) та зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України „Про міліцію”. Ще однією дією, яка тягне за собою відповідні юридичні наслідки є службова атестація, за результатами якої атестаційна комісія робить висновок, який ураховуються керівником ОВС при проходженні служби рядовим та начальницьким складом.

Підсумовуючи наведене зазначимо, що в залежності від умов життя українського суспільства форми забезпечення органами внутрішніх справ прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки можуть змінюватися. Однак головне щоб такі зміни дозволяли ефективно впливати на поведінку людини, забезпечення її прав і свобод, поліпшення стану правопорядку в країні.