старший викладач Вахняк Н. В.
Мелітопольський
державний педагогічний університет
імені
Богдана Хмельницького, Україна
студентка Чернишова А. В.
Мелітопольський
державний педагогічний університет
імені
Богдана Хмельницького, Україна
НАРОДНИЙ ФОЛЬКЛОР ЯК ЗАСІБ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ ДІТЕЙ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У добу модернізації освіти в умовах сучасного глобалізованого та
урбанізованого суспільства педагоги дошкільних навчальних закладів спрямовані
на виховання різнобічної і гармонійної особистості, орієнтованої на формування екологічного
мислення, екологічних, моральних, правових поглядів на природу та її роль в
житті людини.
Сучасна педагогіка розглядає природу як один надзвичайно
важливих засобів впливу на дитину, що слугує її розвитку та вихованню любові до
рідного краю, розумінню неповторності навколишнього світу. Сьогодні навіть при застосуванні
інноваційних форм, методів й прийомів виховання неможливе успішне опанування дітьми дошкільного віку науково достовірними
знаннями про природу та людину, як невід’ємну частинку живої природи без використання надбань народної педагогіки.
Досить широко представлені етнопедагогічні основи виховання дітей старшого
дошкільного віку та засоби ознайомлення з природою
в народній педагогіці О. Духновичем, І. Котляревським, С. Русовою,
К. Ушинським, Г. Сковородою, В. Сухомлинським,
М. Стельмаховичем, Т. Шевченком та ін. На сучасному етапі в Україні
проблему української народознавчої педагогіки та її місце у вихованні і
навчанні дітей досліджують П. Кононенко, Т. Усатенко,
О. Вишневський, Д. Руденко, Т. Дем’янюк, Г. Скрипник; в
дошкільній педагогіці О. Білан, А. Богуш, Н. Горопаха,
Л. Калуська, Н. Кот, Н. Лисенко, В. Маршицька, З. Плохій
та ін. Науковці зазначають, що навколишня природа сама по собі є чудовим
засобом здобуття знань про флору і фауну рідного краю.
Народна творчість – багатюща скарбниця народної мудрості. Є в ній
оповідання і казка, легенда й дума, жарт та бувальщина, загадка і прислів’я,
скоромовка й лічилка, пісня, коломийка, частівка. Багатовікові спостереження людей
відображено й в прикметах, повір’ях, піснях, святах та обрядах.
Як підкреслює у своїх доробках доктор педагогічних наук, професор Н. Лисенко,
з давніх-давен слов’яни любили і шанували землю, вірили в її силу і щедрість.
Кожна епоха збагачувала народну мудрість новими мотивами, образами. Народ
набував досвіду, як збагачувати світ природи, прогнозувати і розгадувати її
таємниці [1].
У дослідженнях Н. Горопахи підкреслюється, що інформацію про
ставлення українського народу до природи дошкільники отримують з народних
пісень і пісеньок, потішок та забавлянок. Використання їх допомагає підвищити
пізнавальний інтерес, мотивувати працю, пробудити гуманні почуття. Легенди і
перекази, ознайомлення дітей з народними символами у живій (квіти, дерева, тварини)
та неживій (сонце, небо, місяць, зорі та ін.) природі служать джерелом
отримання додаткової інформації, яка доповнить спостереження чи розповідь
дорослого [2, с. 97].
Доцільно використовувати в роботі з дітьми й народний календар, за
допомогою якого вони ознайомлюються з ознаками чотирьох пір року, залучаються до
участі в обрядових дійствах. Дослідження свідчать, господарська діяльність,
побутові взаємини, свята та обряди, народна мораль – формують у старших
дошкільнків уявлення про довкілля, сезонні сільськогосподарські роботи й
усвідомлене розуміння змісту народних прислів’їв: “Земля – наша мати, всіх годує”,
“Хто влітку скаче, той взимку плаче”, “Один урожай збирай, а про других дбай”,
“Як сіно косять, то дощів не просять”, “Де багато пташок, там нема комашок”, “Сади
деревину – будеш їсти садовину”.
З огляду на вище сказане, можна зазначити, що багатовікові уявлення
українців про красу рідної природи знайшли відображення у багатьох чудових
зразках народної творчості. Так, у своїх напрацюваннях Н. Самсонюк звертає
увагу, що ознайомлення дітей з природою повинно відбуватися через безпосереднє,
послідовне й активне сприймання її явищ. Зміцненню вражень від спілкування з
природою рідного краю сприяють також народні прислів’я і приказки. Доступність,
образність мови, рима, ритм допомагають виділити особливе у спостережувальному,
збуджують почуття. У прислів’ях оспівують велич і розмаїття природи,
розкривається взаємозв’язок різних об’єктів і явищ. Вражає надзвичайна
допитливість і мудрість народних творців: “До першого грому земля не
розмерзається”, “На новий рік додалося дня на заячий скік” [3]. В той же час,
гуманне ставлення до природи формують прислів’я та приказки, які переконують у
тому, що природа є найбільшою цінністю в житті людини (“Земля найбагатша, вода
найсильніша”, “Хліб – батько, вода мати”, “Осінь збирає, а весна з’їдає”, “Весна
красна квітами, а осінь – плодами”), забороняють негативні дії у ставленні до
природи (“Не брудни криницю, бо схочеш водиці”, “Не псуй джерела – онуки
проклянуть”), і такі, у яких йдеться про недопустимість будь-якого насильства
над природою (“Не пхай ріки, вона сама пливе”, “Криницю силою копати – води не
пити”). Цікавими для дітей є прислів’я та приказки, які засвідчують, що природа
живе за своїми законами, що все в ній знаходиться у взаємозалежності (“Якщо в
січні березень – бійся у березні січня”, “Зима без снігу – літо без хліба”).
Усна народна творчість усіх народів нерозривно пов’язана з обрядами й міфами.
Як наголошує Н. Лисенко, певну її частину становить обрядовий фольклор
(тобто примовляння, закликання, пісні), який використовують під час
святково-обрядових дійств [1, с. 62]. Невід’ємною частиною народної
педагогіки є традиції та обряди, пов’язані з народним календарем, річним циклом
народних свят. Урочистості народного календаря, як стверджує Н. Лисенко,
збагачені тисячолітнім досвідом, мудрістю людей праці, мають величезний
морально-естетичний та екологічний потенціал.
Саме тому вважаємо доцільним використання цих засобів
для ознайомлення старших дошкільників з природою. Адже, народний календар ґрунтується
на астрономічних та фенологічних спостереженнях за природою конкретної місцевості
і враховує усі фактори, як космічних та ландшафтно-кліматичних
умов. Ці спостереження відображені в прикметах і формують світогляд дітей щодо
існуючих в природі взаємозв’язків (“Сильніше пахне жовта акація і бузок – буде
дощ”, “Вільха розпускається раніше берези – на дощове літо”). Сприяють розвитку природознавчих знань у старших дошкільників і проведення
свят. Свята побудовані на природничому
матеріалі (“Зелені свята”, “Івана Купала”, “Вербна неділя”, “Різдвяні
свята” та ін.) урізноманітнюють життя дітей, дають
змогу органічно поєднати враження дітей від спілкування дітей з природою з
емоційно-художніми засобами мистецтва. Оперування знаннями в процесі підготовки
до свят, їх проведення сприяє закріпленню, формуванню правильного ставлення до
природних об’єктів як живої, так і неживої природи.
Результати дослідження засвідчують,
що використання народного фольклору у ознайомленні дітей з природою ефективно
впливають на формування екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвитку
у дітей старшого дошкільного віку позитивного емоційно-ціннісного ставлення до
природи рідного краю. Яскравість, образність фольклорних творів
допомагають зробити навчально-виховний процес дошкільного закладу цікавим й
доступним.
1. Лисенко Н. В. Практична екологія для дітей.
Навчально-методичний посібник для батьків, вихователів, учителів / Н. В. Лисенко.
– Івано-Франківськ : Фірма “Сіверсія” ЛТД, 1999. – 156 с.
2. Методика
ознайомлення дітей з природою : хрестоматія / укл.
Н. М. Горопаха. – К. : Видавничий Дім “Слово”, 2012. –
432 с.
3. Самсонюк Н. Народна мудрість / Н. Самсонюк // Дошкільне виховання. – 1999. – № 3. – С. 8.