Чорний В.М.

Університет економіки та права «КРОК», Україна

Зниження ризиків експорту продукції зерновиробництва

Продовольча безпека держави значною мірою залежить від виробництва зернової продукції, коли із зернових виробляються такі важливі продукти, як борошно, олія тощо. У цьому контексті актуальною проблемою сучасної економічної науки є формування збалансованого механізму забезпечення експорту зернових, утримання лідируючих позицій на світовому ринку даної продукції з урахуванням попиту на зернові в Україні та у світі, що збільшується.

У дослідженнях Р. В. Данильченко, М.В. Зубець, К. А. Пилипенка, В.М. Присяжнюка, П.Т. Саблука та інших вчених розглядаються різноманітні аспекти проблем експорту сільськогосподарської продукції. Проте, в умовах підвищення світової конкуренції на світових ринках з однієї сторони і збільшення ризикованості експортної діяльності даної продукції – з іншої сторони, необхідно здійснити пошук напрямів зниження ризиків експорту продукції зерновиробництва.

Втрата провідних експортних позицій української пшениці на міжнародному зерновому ринку та зростання світового попиту створило систему ризиків, що супроводжують процес експорту зернових і призвело до необхідності здійснення детального аналізу факторів, що формують експортну пропозицію пшениці держави, та розробки економіко-математичної моделі, яка б пояснювала залежність цих факторів. Це дозволить виявити проблемні моменти, вирішення яких, оптимізує експорт пшениці українських виробників та надасть змогу в майбутньому країні відновити свої позиції на міжнародному зерновому ринку. ВВП країни є одним із найважливіших показників економічного розвитку країни. Оскільки Україна є індустріальною державою, відсоток сільського господарства займає суттєву частку у ВВП (10,2%). Виробництво таких культур рослинництва як, зернові та зернобобові культури, цукрові буряки (фабричні), соняшник, картопля, овочі відкритого ґрунту має свою специфіку, оскільки здійснюється лише у 3 та 4 кварталі року (серпень, вересень, жовтень, листопад). Тому залежність ВВП України від виробництва культур рослинництва має сезонний характер, що створює ризик ціноутворення, коли у інших країнах дані періоди різняться між собою. У цьому випадку необхідно коригувати його за допомогою оптимальної моделі нетарифного регулювання та механізму цінового регулювання [1].

У розвинутих країнах державна політика в галузі зерновиробництва спрямовується на досягнення стійких обсягів виробництва власного зерна. Це дає гарантію продовольчої безпеки та економічної незалежності. Крім того, захист внутрішніх виробників зерна від зовнішньої конкуренції та розширенні обсягів продажу зерна на світовому рівні. Сучасний високий рівень зернового господарства таких країн, як Японія, США, Канада, країни Європейського союзу, на думку дослідників, є результатом ефективного використання економічного механізму державної підтримки та регулювання виробництва зерна [2].

У країнах з розвинутою ринковою економікою пріоритетним є високий рівень державної підтримки виробництва зерна, яка надається як за рахунок бюджету, так і фінансових внесків від недержавних суспільних та інших організацій. При цьому державна підтримка спрямовується як на допомогу галузі в цілому, так і окремим виробникам зерна, зокрема фермерам. Питома вага підтримки галузі у загальних видатках коливаються в межах від 8,5% (у країнах Європейського союзу) до 33% (у Сполучених Штатах Америки). В Україні на сьогодні ця цифра складає 1,8% всіх видатків держбюджету [3].

Враховуючи зазначені тенденції, погоджуємось із К.А. Пилипенко у тому, що зниження ризиків експорту продукції зерновиробництва пов’язане насамперед із залученням у зерновий сектор України національних та іноземних інвестицій, шляхом: створення стабільних і прозорих умов господарювання; удосконалення та приведення у відповідність до вимог Світової організації торгівлі та потреб ринку законодавства України. Зокрема, важливе значення для структури зерновиробництва має постійна підтримка дієздатного стану ринкового механізму в цій галузі, пом’якшення несприятливих соціально-економічних наслідків його функціонування для виробників зерна в умовах мінливої ринкової кон’юнктури. Основними важелями впливу державних органів на ринок зерна можуть бути такі важелі і стимули, як: ціни, кредитні ставки, банківський відсоток, дотації і компенсації, субсидії, застосування податків і податкових пільг, стандартизація і сертифікація продукції згідно з міжнародними вимогами, забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів. Для підвищення конкурентоспроможності галузі нами визначено шляхи, за якими буде здійснено збільшення обсягів виробництва зерна: інтенсивне ведення галузі зерновиробництва; підвищення урожайності зернових культур; вдосконалення землекористування та структури посівів, заходи покращення обробітку ґрунту та внесення до них мінеральних добрив; оснащення господарств технікою та освоєння нових ресурсоощадних технологій; впровадження нових сучасних сортів і гібридів та ін. [4].

Таким чином, зниження ризиків експорту продукції зерновиробництва у першу чергу пов’язане із державним регулюванням аграрного сектору, із організаційно-економічним механізмом державної підтримки виробників. Комплексна політика цінових інтервенцій з однієї сторони, а з іншої – забезпечення гарантій інвестування у сільське господарство і стимуляція інвестиційної діяльності даної сфери дозволять підтримувати продовольчу безпеку України, а також закріплять лідируючу позицію вітчизняних виробничих і торговельних підприємств на світовому ринку зерна.

Література

1. Крилова Н., Редько Ю. Шляхи та напрями оптимізації експорту зернових українських виробників на світовому ринку // Вісник Киiвського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка. Серiя: Економiка. – Выпуск № 162. – 2014. – С. 40 – 50.

2. Быков Г. Е. Экономический механизм государственной поддержки и регулирования зернового производства в странах с развитой рыночной экономикой / Г.Е. Быков, В.Г. Быков // Агропромышленное производство: опыт, проблемы и тенденции развития. — 2004. — №1. — С.1-15.

3. Данильченко Р. В. Міжнародний досвід функціонування та регулювання зернового ринку / Р.В. Данильченко Вісник аграрної науки Причорномор'я. – 2014. – Вип. 1. – С. 109-118.

4. Пилипенко К. А. Вдосконалення структури та підвищення конкурентоспроможності зернового виробництва [Електронний ресурс] / К. А. Пилипенко. – Режим доступу : http://www.pdaa.edu. ua/sites/default/ files/

nppdaa/2011/01/202.pdf.