Економічні науки/14. Економічна теорія

Богаченко А.В.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Огляд відмінності та спорідненості понять малий бізнес та мале підприємництво

На сьогоднішній день питання підприємництва, малого підприємництва та малого бізнесу вивчають як вітчизняні так і закордонні вчені. Але є певна неточність у визначенні деяких понять.

Поряд з поняттями мале підприємництво та мале підприємство зустрічається поняття малий бізнес. Мале підприємництво, на мою думку, що підтверджується думками багатьох український вчених-економістів, є більш ширшим поняттям аніж мале підприємство, мале підприємництво може бути представлено як фізичною особою-підприємцем так і юридичною особою, а мале підприємство – це тільки юридична особа. Це також можна підтвердити і нормативними актами.

Відповідно до Господарського кодексу України до суб’єктів малого підприємництва відносять юридичні або фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України (далі – НБУ) [1]. Отже, відповідно до даного визначення поняття малого підприємництва є ширшим аніж мале підприємство.

Розглянемо співвідношення понять “мале підприємництво” і “малий бізнес”.

В літературі зустрічається три підходи до їх співвідношення [2]. За одним підходом малий бізнес є більш ширшим поняттям аніж мале підприємництво. Сучасні прихильники такої версії вважають, що бізнес охоплює відносини, які виникають між усіма учасниками ринкової економіки, і торкається не тільки підприємців, але й споживачів, найманих робітників, державні структури. Отже, треба розрізняти підприємницький, споживчий, трудовий і державний бізнес [3].

Відповідно до іншого підходу, поняття малого підприємництва є ширшим, ніж бізнес.

Мале підприємництво, – за З. Варналієм, – це самостійна (за рахунок власних коштів) систематична інноваційна діяльність громадян-підприємців та малих підприємств на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу (надприбутку) [4, с.23]. При цьому поняттю малий бізнес дається таке визначення – це діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою одержання прибутку. Тобто це не обов’язково діяльність пов’язана з ризиком чи інноваціями [4, с.25]. Отже малий бізнес на думку З. Варналія входить до поняття мале підприємництво. Такої думки тримається і О. В. Довгальова. Малому підприємництву дається таке визначення – це особлива форма економічної активності, що передбачає орієнтацію на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфери діяльності; свободу та самостійність суб’єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; майнову відповідальність підприємця за результати господарювання; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод [5, с.14]. При цьому малому бізнесу не обов’язково бути інноваційним.

Третій підхід ототожнює ці два поняття, вважаючи їх синонімами. Схематично усі три підходи можна розглянути на рисунку 1.

Рисунок 1.Підходи до співвідношення понять “мале підприємництво” та “малий бізнес”

Проблема полягає в тому, що окремі вчені вказують на багатозначність англійського слова “бізнес”. Воно може означати якусь справу, купівлю, комерційне або виробниче підприємство, комерційну практику або політику окремого підприємця чи усієї фірми [2].

Огляд законодавства України показав, що в офіційних нормативно-правових документах відсутнє визначення поняття “малий бізнес”, але визначено поняття “мале підприємництво”. На мою думку, на сьогоднішній день ці два поняття використовуються переважно як синоніми.

У закордонній економічній літературі не має проблеми визначення і відмінності даних понять. В європейських офіційних документах та лексиконі наукових кіл використовується термін «малі та середні підприємства» (small and medium enterprises, SMEs), а в США розповсюджений термін «малий бізнес» (small business) [6, с. 53].

Література:

1. Господарський кодекс України. ВВР, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144

2. Реверчук С.К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика / Реверчук С.К. – К.: ІЗМН. – 1996. – 192 с.

3. Киселев А. Теория и практика современного бизнеса (или как создать фирму и работать на себя) / Кисилев А. – К.: Либра. – 1995. – 248 с.

4. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. К.: Знання, 2001. – 277 с

5. Довгальова О.В. Управління малим бізнесом : підручник / О.В. Довгальова, О.В. Балабенко: Донбас. нац. акад. буд-ва і архіт. – Макіївка; Донецьк: Цифрова типографія, 2011. – 298 с.

6. Ісакова Н.Б.. Дослідження підприємництва в західних країнах – новий напрям в економічній науці / Н.Б. Ісакова // Наука та наукознавство. Міжнародний науковий журнал. – 2008. - №2 (60). –С. 49-62.