Полякова Ю. В.
Львівська комерційна академія
Енергетична безпека України в контексті європейської інтеграції
Питання, пов’язані із енергетичною безпекою
України, набувають особливої актуальності, оскільки на даний час на різних
рівнях було розроблено чимало
стратегічних підходів до зміцнення національної енергетичної безпеки, однак
вони не набули достатньої практичної реалізації, що
обумовлено передусім об’єктивними передумовами, а також політичними та соціально-економічними факторами.
Існує декілька визначень терміну
“енергетична безпека”, зокрема вони випливають із позицій енергетичної безпеки
як складової національної безпеки; енергетичної безпеки як певного стану
економіки або суспільства, що забезпечує інтереси в енергетичній сфері або
поєднання різногалузевих потенціалів.
Під енергетичною безпекою України вчені
Національного інституту стратегічних досліджень розуміють спроможність держави
забезпечити ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, здійснити
оптимальну диверсифікацію джерел і шляхів постачання в Україну енергоносіїв для
забезпечення життєдіяльності населення та функціонування національної економіки
у режимі звичайного та надзвичайного стану, попередити різкі цінові коливання
на паливно-енергетичні ресурси або ж створити умови для безболісної адаптації
національної економіки до нових цін на ці ресурси [3].
Отже, енергетична безпека є важливою
невід’ємною складовою економічної і національної безпеки, та одночасно
необхідною умовою існування і розвитку держави.
У сучасному розумінні гарантування
енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного,
економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними
ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для
формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері
енергетики [7].
Можна погодитися, що енергетичну безпеку кожен учасник енергетичного ринку
розуміє по-своєму і вона залежить як від рівня розвитку країни, так і від її
ролі на цьому ринку.
Як стверджують вітчизняні науковці, для розвинених країн, в
енергопостачанні яких домінують імпортні поставки енергетичних ресурсів,
енергетична безпека пов’язана з доступністю до цих ресурсів та безперебійністю
їх поставок на доступних умовах. Для країн-експортерів
енергетична безпека розуміється як достатність наявних ресурсів, допустимість
їх розробки, а також як загроза можливого збереження сировинної направленості
економіки на шкоду макроекономічному розвитку. Для бідних країн домінуючим
фактором енергетичної безпеки є прийнятна доступність енергоносіїв для
життєзабезпечення свого населення [8].
Для України цінним є досвід розвинених
країн, зокрема, ЄС. Характерні
риси європейської стратегії забезпечення енергетичної безпеки полягають у
реалізації політики зменшення енергетичної залежності; спільному підході до
розв’язання енергетичних питань у довгостроковій перспективі; гнучкості у
застосуванні політичних та економічних аргументів під час обґрунтування
диверсифікаційних проектів.
Одночасно План ЄС з енергетичної безпеки та
солідарних дій передбачає п’ять напрямів забезпечення енергетичної безпеки,
серед яких важливе місце посідає диверсифікація постачання енергоресурсів.
Стратегія “20-20-20” передбачає скорочення енергоспоживання до 2020 року на 20%
[2, с. 4].
У той же час
європейська спільнота демонструє одностайність у визначенні стратегічних
напрямків забезпечення енергетичної безпеки ЄС. До них належать диверсифікація
використовуваних видів енергоносіїв та напрямів їх постачання, прозорість
внутрішнього енергетичного ринку, науково-дослідна робота, удосконалення
нормативно-правових актів у сфері енергетичної безпеки, розвиток договірної
бази з постачальниками та транзитерами енергетичних ресурсів, підвищення
енергоефективності споживання енергії.
Зупинимося на
спільних інтересах України та ЄС. Серед них виділяємо стабільне та
довгострокове енергозабезпечення, диверсифікація джерел та шляхів постачання
енергоресурсів, реформування енергоринку та збереження контролю над ним,
модернізація енергетичної інфраструктури, інституціоналізація енергетичної
безпеки.
Враховуючи наявність
спільних інтересів ЄС та України в досліджуваній галузі, визначають такі
пріоритетні напрями співпраці: (1) зближення енергетичної політики з метою
досягнення поставлених цілей; (2) модернізація та технологічне оновлення
енергетичної інфраструктури; (3) дотримання єдиних технічних стандартів та
правил торгівлі енергоносіями; (4) взаємний обмін інформацією; (5) посилення
співробітництва у напрямі
енергозбереження; (6) активізація використання альтернативних джерел
енергії.
На сьогодні однією з
найбільш актуальних проблем для українського ринку енергетичних ресурсів на
початку ХХІ століття є енергетичний дисбаланс, який проявляється у
непропорційному видобутку та споживанні енергоресурсів [4]. Усунення існуючих
негативних тенденцій повинно відбуватися з урахуванням прогнозних показників.
Так, за даними
Міжнародного енергетичного агентства основним первинним джерелом енергії до
2035 року залишиться кам’яне вугілля, нафта та газ. У той же час частка нафти у
світовому енергетичному балансі первинних енергоносіїв залишиться
найбільшою, частка газу буде збільшуватися, одночасно частка відновлювальних
видів енергії також буде зростати [5].
Енергетичну
незалежність держави визначають такі фактори, як наявність власних
енергоресурсів, транспортна інфраструктура, рівень енергоспоживання, можливість
використання альтернативних джерел енергії тощо [1].
Соціологічне
дослідження, проведене вітчизняними експертами, метою якого було визначення
рівня забезпеченості окремих складових національної економічної безпеки
показало, що серед інших видів безпеки на третьому місці перебуває енергетична
після продовольчої і виробничої [6, с. 67]. Слід погодитися, що ця складова є
найбільш вагомою, оскільки значною мірою
впливає на інші.
Також загрози
енергетичній безпеці поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх загроз
відносять, насамперед, енергетичну залежність країни від постачання енергоносіїв.
Внутрішні загрози полягають у неефективному використанні традиційних видів
енергоресурсів у промисловості та у побутовій сфері.
Рівень енергозалежності України
корелює із рівнем диверсифікації джерел постачання енергоносіїв. У зв’язку цим
вважаємо доцільним розвиток власних енергозберігаючих технологій та
використання альтернативних джерел енергії.
Отже, основними напрямами забезпечення енергетичної
безпеки країни у сучасних умовах є диверсифікація видів та джерел енергії;
підвищення прозорості та стабільності зовнішніх джерел енергопостачання;
створення сприятливого інвестиційного клімату в енергетичному секторі;
підвищення енергоефективності та енергозбереження; впровадження інноваційної
техніки та технології; забезпечення високого технологічного рівня енергетичної
інфраструктури; розв’язання екологічних проблем, пов’язаних із використання енергоносіїв.
Також підтримка та
розвиток відносин з ЄС в енергетичній галузі має супроводжуватись активним діалогом, розширенням зв’язків між
вітчизняною енергетичною системою та системою ЄС, а також диверсифікацією
шляхів і джерел енергозабезпечення, що є важливим складником національної
безпеки держави загалом.
Список
використаних джерел
1. Андрійчук В. Енергобезпека:
енергозбереження і напрями диверсифікації енергопостачання / Андрійчук В.
[Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://soskin.info/ea/2007/7-8/200703.html.
2. Диверсифікація
постачань в Європейському Союзі, Росії та Україні: загальні підходи, наміри і
проблеми // Національна безпека і оборона. – 2009. – №6. – С. 3-9.
3. Економічна
безпека України: сутність і напрямки забезпечення [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
old.niss.gov.ua/book/rozdil/rozd07.htm
4. Енергетичний
баланс України за 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://energefficiency.in.ua.
5. Лойко В. В.
Енергетична безпека в контексті економічної безпеки / Лойко В. В. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2150.
7. Політика
енергозбереження в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fsb.net.ua/index.php?option=com_content&view=3&lang=uk.
8. Свірчевська Ю. А.
Сутність енергетичної безпеки країни та чинники, що на неї впливають /
Свірчевська Ю. А. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://geopolitika.crimea.edu/arhiv/2014/tom10-v-2/042svirch.pdf.