Нечипорук О.П., Лейких В.І., Сігаєв В.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Методи прийняття рішень в експертних системах

Методи, направлені на активізацію використання інтуїції та досвіду фахівців, активізують виявлення і узагальнення думок досвідчених фахівців-експертів, які здійснюють експертні оцінки. Експерт – це кваліфікований фахівець у досліджуваній області. Експертні оцінки – це кількісні та якісні оцінки процесів і явищ, що виконуються експертами на основі суб’єктивних висновків.

Класифікацію методів, направлених на активізацію інтуїції та досвіду фахівців, можна визначити таким чином:

– методи індивідуальної експертизи;

– методи групової експертизи (метод номінальних груп, методи типу «мозкової атаки» або колективної генерації ідей);

– методи вироблення колективних рішень (експертне фокусування, метод комісій, метод інтеграції рішень, «Консиліум», метод аналізу конкретних ситуацій, Балінтова сесія, метод «метаплан», метод «за – проти», метод ролей, блокові методи, дискусія з розділенням інтелектуальних функцій, методи типу «сценаріїв», методи типу Дельфі, метод синектики);

– методи структуризації;

– морфологічні методи (метод заперечення і конструювання, метод систематичного покриття поля, метод морфологічного ящика та ін.);

– методи організації складних експертиз (методика ПАТЕРН, метод вирішальних матриць).

На даний час відомі різні класифікації методів формалізованого подання складних систем. Як наслідок, методи, що інколи виникають незалежно, мають лише термінологічні розбіжності. У роботі наведено найбільш поширену класифікацію, у якій виділяють наступні групи методів формалізованого подання: аналітичні, статистичні, теоретико-множинні, логічні, лінгвістичні, семіотичні, графічні. Загальна направленість класифікації є такою: кожна наступна група методів дозволяє формалізувати завдання, що не може бути вирішене в рамках попередньої групи методів.

Аналітичними називають методи, у яких ряд властивостей багатомірної системи з багатьма зв’язками відображено у n-мірному просторі лише однією точкою, що виконує певний рух.

Аналітичні методи застосовують у тих випадках, коли властивості системи можна відобразити за допомогою детермінованих величин чи процесів, тобто, знання про процеси та події у деякому часовому інтервалі дозволяють повністю визначити їх поведінку за межами цього інтервалу. Ці методи використовуються при вирішенні завдань руху та стійкості, оптимального розміщення, розподілу робіт та ресурсів, вибору найкращого шляху, оптимальної стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях і т.і.

На статистичних відображеннях базуються математична статистика, теорія статистичних випробувань (чи статистичного імітаційного моделювання) окремим випадком якої є метод Монте-Карло, теорія висування та перевірки статистичних гіпотез, окремим випадком якої є байєсівський підхід до дослідження процесів передачі інформації у процесах спілкування, навчання та інших ситуаціях, що є характерними для складних систем, які перебувають у розвитку.

Теоретико-множинне подання базується на поняттях множина, елементи множини, та відношення на множинах. Складну систему можна відобразити як сукупність різнорідних множин та відношень між ними. У основі більшості теоретико-множинних перетворень лежить перехід від одного способу завдання множини до іншого. У множині можна виділити підмножини. З двох і більше множин чи підмножин можна, встановивши відношення між їх елементами, сформувати нову множину, що складатиметься з елементів, які якісно відрізняються від елементів вихідних множин.

Логічні відображення є окремим випадком теоретико-множинного подання. Вони переводять реальну систему та відношення в ній на мову однієї з алгебр логіки (двомовної, багатомовної), що засновані на використанні алгебраїчних методів для вираження законів формальної логіки.

Найпоширеніше застосування отримала бінарна алгебра логіки Буля (булева алгебра). Алгебра логіки оперує поняттями: висловлювання, предикат, логічні операції (логічні функції, квантори).

Лінгвістичні та семіотичні подання – наймолодші методи формалізованого відображення систем.

Лінгвістичні подання базуються на поняттях тезаурусу Т (елементи мови, що виражають зміст за заданими змістовними відношеннями; тезаурус характеризує структуру мови), граматики G (правила утворення елементів, що виражають зміст різних рівнів тезаурусу), семіотики (сутнісний зміст фраз, що формуються, речень та інших елементів, що виражають цей зміст) та прагматики (зміст для даного завдання, мети).

До графічного подання відносять будь-які графіки (графіки Ганта, діаграми, гістограми і т.і.) та теорії, що виникли на основі графічних відображень (теорія графів, теорія планування мереж чи керування ними і т.і.), тобто, все те, що дозволяє наочно представити процеси, що проходять у системах, і в такий спосіб полегшити їх аналіз людиною (особою, що приймає рішення).

Графічне подання є зручним засобом дослідження структур та процесів у складних системах та вирішення різного роду організаційних питань у інформаційно-керуючих комплексах, де необхідно мати взаємодію людини та технічних засобів.

Література:

1. Мозгалевский А.В. Вопросы проектирования систем диагностирования / А.В. Мозгалевский, А.Н. Койда. – Л.: Энергоиздат, Ленинградское отделение, 1985. – 112 с.

2. Литвиненко А.Е. Метод диагностирования сложных объектов с многоуровневой структурой / А.Е. Литвиненко, Е.П. Нечипорук – “Black sea” scientific journal of academic research. – 2014. – № 3. – P.35-42.