Медицина.Терапія

Бобрулько А.В.

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний Інститут», кафедра біомедичної інженерії. Київ. Україна.

Ультразвуковий пристрій аерозольного зрошення для отології

Проблема лікування захворювань зовнішнього вуха до теперішнього часу залишається актуальною, найбільш поширена серед плавців та інших людей, вуха яких піддаються регулярному впливу води. Ефективність лікування захворювань зовнішнього вуха залежить не тільки від форми лікарської речовини але і від способу її введення.

Метою є теоретичний аналіз параметрів та матеріалів конструкції ультразвукового аерозолю для отології.

Матеріали і методи. Для розрахунку ультразвукового низькочастотного апарату слід використовувати математичні розрахунки: частоти, амплітуди, експозиції та кількості рідини, що вводиться. Згідно розрахунків необхідно використовувати такі матеріали: сплав титану, п'єзокераміка та сталь. Матеріали, що використовуються для даного пристрою часті для медицини. Медичний полімер якісний та ефективний матеріал для конструкції корпусу та ємності з лікарським засобом.

Результати та обговорення. Пристрій для ультразвукового зрошення біотканин лікарськими речовинами містить: ультразвуковий генератор, з'єднаний з акустичною системою, розміщеної в корпусі. Корпус виготовлений з полімеру, який використовують при виготовленні шприців або систем переливання крові.

Акустична система включає: п'єзоелектричний перетворювач з п'єзокераміки ЦТБС-8. Даний вид кераміки доступний і випускається в різноманітному асортименті стандартних розмірів. Для тильних накладок оберемо сталь Ст-35. Випромінюючі накладки з титанового сплаву ВТ1-0. Титан стійкий до корозії та міцніший інших легких матеріалів.

Пристрій розбирається і тому всі частини можуть бути окремо продезинфіковані.

Висновки. З отриманих даних можна зробити такі висновки: п'єзоелектричні перетворювачі мають менші габаритні розміри та більш високий коефіцієнт корисної дії.

Отримані аерозолі мають монодисперсні частинки.

Розрахований пристрій є зручним у використанні, розміри та вага пристрою дозволить лікарю спокійно утримувати пристрій в руці.

Аналіз параметрів та матеріалів дозволить теоретично оцінити майбутній пристрій та його ефективність.

Література:

1. Драчук А.И. Ультразвуковые методы в оториноларингологии: методические рекомендации для врачей / А. И. Драчук [и др.]. – Омск, 2007.– 40с.

2. Кочеткова, А.П. Лечение вазомоторного ринита с применением низкочастотного ультразвука в комбинированном виде / А.П. Кочеткова, М.Ю. Коркмазов // Российская оториноларингология. - № 4 (53). – 2011. – С. 109 –113.

3. Клиническая анатомия уха: Учебное пособие / О.В. Стратиева – СПб.: СпецЛит, 2004. — 271 с.

4. Арефьева Н.А. Иммунологические аспекты противовоспалительной терапии в оториноларингологии: Материалы конференции, посвященной пятилетию российского общества ринологов / Н.А. Арефьева, Ю.А. Медведев.– 1997. – С. 15 – 17.

5. Акопян В.Б. Основы взаимодействия ультразвука с биологическими объектами. Ультразвук в медицине, ветеринарии и экспериментальной биологии / В.Б. Акопян, Ю.А. Ершов. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2005. – 225 с.

6. Радж Балдаев Применения ультразвука. / Р. Балдаев, В. Раджендран.– М.: Издательство Техносфера, Паланичами, 2006. – 576 с.