Данілевська Н. В.

Запорізький державний медичний університет МОЗ України,

кафедра психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології, м.Запоріжжя, Україна

Тригери реактивної екзацербації псевдообсесій

у хворих на шизофренію

Актуальність теми. Питання диференційної діагностики у контексті психопатогенезу психічних розладів набуває все більшої актуальності у сьогоденні психодисциплін. Останнім часом спостерігається нівелювання класичного розмаху психопатологічних проявів ендогенних розладів за рахунок зсуву симптоматики у бік (псевдо)невротичних форм, що обтяжує розмежування різнорегістрової нозології. До таких феноменів можна віднести (псевдо)обсесії при шизофренії, етіопсихопатогенетичне кваліфікування яких досі не знайшло остаточного наповнення [1 – 3].

Тому метою роботи стало покращити розуміння психопатогенезу псевдообсесій за рахунок встановлення тригерів реактивної екзацербації псевдообсесій у хворих на шизофренію.

Матеріали дослідження. На базі КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОР було обстежено 50 хворих на шизофренію (F20) із наявністю псевдообсесивних проявів у структурі захворювання.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний, анамнестичний, катамнестичний.

Результати дослідження дозволили встановити тригери реактивної екзацербації псевдообсесій. Так, серед тригерів, що провокують індукцію чи екзацербацію псевдообсесій у хворих на шизофренію стало можливим виділити наступні:

1. Неспецифічні тригери, приміром, «фонова невротизація» – соціально-побутова незадоволеність, хронічна перевтома, дистимія, астенізація і т. п. які доходить до рівня дистресу і виступають психогенетичним і патофізіологічним базисом екзацербації псевдообсесій.

2. Напівспецифічні:

– «після-обсесивна невротизація» як віддалена психологічна відповідь індивіда на наявність (псевдо)обсесивної симптоматики, у т. ч. обумовленої фабулою псевдообсесивних переживань і її маячною інтерпретацією і патогенетично супутні обсессивним явищам психопатологічні феномени, особливо тривожного і астенічного спектрів з вимушеним порушенням соціального функціонування;

– декомпенсація преморбідних особистісних особливостей, асоційованих із обсесіями, в т. ч. психастенічних, ананкастних рис. Зазвичай нівелюючись у пацієнтів, що страждають на шизофренію за рахунок розвитку специфічного шизофренічного дефекту, вони все ж можуть відрізнятися стійкістю всупереч розвитку дефекту, виступати в якості дефекту, екзацербуватися за допомогою дефекту за механізмом потенціювання, або, будучи компенсованими, загострюватися внаслідок ендогенних та / чи екзогенних факторів.

3. Специфічні тригери – які нерозривно пов'язані з маніфестацією або екзацербацією псевдообсесивного феномену. У свою чергу специфічні тригери поділяються на:

– рефлекторно-обумовлені тригери, як варіант умовно-рефлекторної відповіді на спочатку психопатогенетично не пов'язані зі псевдообсесіями ситуації, але багаторазово або психогенно-значимо співпалі у часі або сформовані за принципом зворотнього зв'язку, що набули властивості «пускових». У цих випадках зазначені «пускові» ситуації виступають тригером повторення виникнення псевдообсесії;

– психогенно обумовлені тригери, до яких в контексті псевдообсесій можна віднести іпохондричну фіксацію на псевдообсесіях, коли обсесивні явища викликаються настороженість в очікуванні псевдообсесій, страхом їх повторення, «поверненням» псевдообсесії в оперативну пам'ять за рахунок концентрації уваги на спогадах про неї. В якості варіантів формування психогенно обумовлених тригерів можна назвати «близнюковий компонент» – при якому тригером фактично виступає сама псевдообсесія; в цьому випадку псевдообсесія може індукувати власне повторення (дублювання), або провокувати виникнення справжньої обсесії, в т. ч. зміст якої дублює зміст псевдообсесії; а також тригер-феномени включені в фабулу псевдообсесій або закономірно пов'язані з нею;

– ендогенні тригер-феномени не включені в фабулу псевдообсесій, але пов'язані з псевдообсесивними переживаннями за паралогічним принципом, які не мають об'єктивної інклюзивно-анамнестичної обумовленості і фактично являють собою порушення асоціативного процесу мислення і суджень або порушення сприйняття.

Висновки. В результаті дослідження встановлено та класифіковано тригери реактивної екзацербації псевдообсесій у хворих на шизофренію. До таких віднесено: неспецифічні тригери (наприклад, «фонова невротизація»), напівспецифічні тригери («після-обсесивна невротизація», декомпенсація преморбідних особистісних особливостей), специфічні тригери (рефлекторно обумовлені, психогенно обумовлені, в т. ч. «близнюковий компонент»), ендогенні тригер-феномени.

Виявлені тригери дозволяють розширити розуміння психопатогенезу псевдообсесій у хворих на шизофренію та поліпшити стратегії лікування означеної патології.

Література.

1. Данілевська Н.В. Обсесивний та псевдообсесивний синдром в структурі клінічної картини простої форми шизофренії / Н.В. Данілевська // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки  та  практики: науково-практичний журнал. – Запоріжжя: ЗДМУ. – 2012. – № 2. – С.73.

2. Чугунов В.В. Псевдообсессивный синдром в клинике шизофрении / В.В. Чугунов, Н.В. Данилевская // Український вісник психоневрології. – 2012. – Т. 20, № 3 (72). – С. 234.

3. Чугунов В.В. Психотерапевтический диагноз / В.В. Чугунов и соавт. – Харьков: Наука, 2014/2015. – 536 с.