Короткіх Михайло Анатолійович

доцент кафедри розвідки

Військова академія, м.  Одеса, Україна

ПІДВИЩЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Ефективність педагогічної діяльності військових викладачів щодо їх спроможності забезпечувати якісну підготовку офіцерських кадрів до професійно-військової, конструктивно-творчої діяльності в динамічних умовах сучасного суспільства є однією із найгостріших проблем вищих навчальних закладів, де особливу роль в діяльності викладачів відіграє наявність педагогічної майстерності для вирішення основних завдань військової освіти.

В основу військової освіти покладено вирішення таких завдань:

– формування потреби в освіті, важливості суспільного інтересу до неї; розвиток творчої особистості, формування інноваційного мислення;

– глобальний характер освіти;

– створення фундаменту освіти на основі органічної і збалансованої єдності природничої, гуманітарної і військово-професійної складових освіти;

– гуманізація освіти;

– екологічна спрямованість освіти;

– інформатизація освіти;

– розробка сучасної дидактики різних рівнів освіти;

– запровадження сучасних технологій навчання;

– формування потреби в самостійному опануванні знань, у самоосвіті;

– всебічне матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення освіти відповідно до поставлених завдань і мети;

– перегляд ролі, функцій науково-педагогічного складу, організації його підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації [2, с. 11].

В умовах розвитку інформаційного суспільства, військової освіти та реалізації особистісного підходу до виховання кваліфікованого вихованця, особливої ваги набуває проблема педагогічної майстерності військових викладачів.

Проблема педагогічної майстерності офіцерів посідає важливе місце у розбудові військових формувань незалежної України. Кожний офіцер зобов’язаний навчати та виховувати підлеглих, передаючи їм свої знання і досвід [3, с. 121]. Він безпосередньо керує навчально-виховним процесом, особисто організовує бойову, гуманітарну підготовку, які спрямовані на всебічний розвиток воїнів [1, с. 361].

Майстерність військового викладача залежить від рівня педагогічної майстерності, підготовки, квал с.іфікації, творчій активності, особистісного розвитку, від цінностей офіцера у сфері педагогічного спілкування, вибору методів навчання і виховання військовослужбовців, його самовдосконалення самоосвіти й самовиховання.

Проблема педагогічної майстерності викладачів вищих військових навчальних закладів посідає важливе місце у військовій освіті, яка відповідно до Конституції та законів України повинна забезпечувати потреби держави і військових формувань у кваліфікованих офіцерських кадрах і сприяти зміцненню обороноздатності держави [1, с. 362].

В основі педагогічної майстерності викладачів вищих військових навчальних закладів лежить сукупність певних якостей, здібностей, знань, навичок, умінь і досвіду, ставлень, цінностей, наукового й педагогічного зростання, чіткості виокремлення та формулювання професійних завдань в навчальному процесі, творчої діяльності з узагальненням набутого та придбанням нового педагогічного досвіду у професійній діяльності. Оволодіння педагогічної майстерності потребує значного досвіду роботи військових викладачів та розвитком у них спеціальних здібностей як індикатора високого рівня професійної діяльності.

На основі зазначених вище положень ми прийшли до висновку, що в умовах розвитку суспільства, військової освіти, реалізація особистісного підходу до виховання кваліфікованого вихованця, особливої ваги набуває підвищення педагогічної майстерності військових викладачів, яка нерозривно пов'язана із:

– професійним і загальним самовдосконаленням особистості військового викладача, що супроводиться результативністю та якістю викладацької діяльності;

– постійним розвитком його професійних здібностей, оволодіння сучасним інструментарієм педагогічних технологій, удосконаленням та використанням нових методів та засобів навчання, узагальненням старого й придбанням нового педагогічного досвіду;

– поглиблення науково-педагогічних знань і вмінь для організації навчально-виховного процесу спрямованого на всебічний розвиток особистості та професійного його зростання;

– забезпечення безперервного формування цілісної системи професійних знань, умінь і навичок згідно ринку праці на засадах постійного професійного зростання особистісного й професійного потенціалу;

– динамічне науково-військове до творчого пошуку, самовдосконалення та саморозвитку з формування високих військово-моральних якостей.

Аналіз праць науковців дозволив виділити властивості та якостями якими повинен володіти військовий викладач, наявність яких буде сприяти підвищенню його педагогічної майстерності:

– викладач повинен бути високоосвіченою людиною, любити свою професію, постійно вдосконалювати свою педагогічну і професійну майстерність, мати ґрунтовну практичну підготовку, володіти педагогічним тактом, методикою навчання й виховання;

– викладач повинен бути хорошим вихователем, адже він навчає молодь, якій ще необхідна допомога старшого товариша, вивчати і добре знати курсантів, бути обізнаним з новинками педагогіки і психології і вміти використовувати їх на практиці;

– викладач повинен бути інтелектуально-розвинутою людиною, підготовленим у моральному та військово-професійному відношенні, ініціативним і відповідальним, здатним сміливо приймати рішення і втілювати їх у життя, постійно прагнути до збагачення знань і постійного самовдосконалення.

Література:

1. Зелений В. І. Місце педагогічної культури у професійній діяльності офіцера внутрішніх військ МВС України / В. І. Зелений // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – К. : КІВС, 2001. – №6. – С. 360–362.

2. Нещадим М. І. Військова освіта України : історія, теорія, методологія, практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М. І. Нещадим ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2004. – 56 с.

3. Темко Г. Д. Основи формування системи виховання воїна в Україні у період утвердження державності (Світоглядно-філософський аналіз). – К.: Варта, 1997. – 286 с.