Педагогічні науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования.

К.п.н. Сіняговська І.Ю.

Інститут педагогіки НАПН України

 

Управлінська складова забезпечення ефективності організації самостійної навчальної діяльності

учнів старшої школи  

 

Сьогодні Україна переживає період активного становлення громадянського суспільства, що передбачає реформування всіх сфер життя, прийняття важливих управлінських рішень, змін світоглядних уявлень громадян, переформатування національного менталітету. Період суперечливий і складний, пов’язаний із пошуком нових шляхів, засобів здійснення перетворень у багатьох галузях. Можна стверджувати, що система загальної середньої освіти продовжує використовувати та намагається модернізувати структуру, що успадкована від СРСР.

В першу чергу, реформація торкнулася вищої освіти, у липні 2014 року прийнято новий закон України «Про вищу освіту» [1]. На черзі закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» тощо.

Наприкінці 2014 року Міністерством освіти і науки України запропоновано на обговорення Концепцію розвитку освіти України на період 2015-2025 років [2]. У контексті даного документу зазначено, що для забезпечення функціонування освіти як основи сталого розвитку країни, виходу її на рівень найбільш розвинених постіндустріальних країн світу необхідно забезпечити творення нових форм організації освітньої діяльності, насамперед самостійної навчальної діяльності молодого покоління, трансформацію наявних інституцій, організаційних і освітніх практик, технічне пристосування до нових умов існування й діяльності.

Це сприяє творчої участі в цьому процесі всіх учасників освітнього процесу, бо відсутність ефективних стимулів розвитку та реалізації навчання і виховання учнівської молоді – основні фактори, які заважають утіленню інноваційних ідей, задумів та цільових орієнтацій.

Від нас, як від обізнаних громадян з активною життєвою позицією, вимагається реакція та свідома участь у реальних змінах в освіті:

-  перехід на 12-річний термін навчання для отримання повної загальної середньої освіти;

-  перехід з одного рівня освіти на інший із застосуванням зовнішнього незалежного оцінювання;

-  запровадження з 2018 року обов’язкову багаторівневу сертифікацію випускників старшої школи з іноземних мов та комп’ютерних компетенцій;

-   пропозиція вчителям старшої школи самостійно визначати місце підвищення кваліфікації та способи її реалізації. Позиція автора – підтримати дані нововведення. Проте, для їх впровадження необхідно розпочати з головного: рамкового Закону України «Про освіту» і нової редакції Закону України «Про загальну середню освіту». [2]

Суттєвим чинником у здійсненні реформ є активна позиція керівника загальноосвітнього навчального закладу. У межах його компетенції є не тільки правильне донесення до відома педагогічного, батьківського та учнівського колективів цілей, задач, очікуваних результатів майбутніх змін, необхідності більшої самостійності у навчальному процесі, а й забезпечення зворотного звязку. Управління є тим важелем, тією рушійною силою, яка націлена на активізацію особистості шляхом створення найкращих умов для прояву і розвитку її інноваційного потенціалу. Для цього керівнику закладу освіти потрібно орієнтуватися у різноманітті сучасних управлінських ідей, вивчати і успішно застосовувати досягнення науки і перспективного педагогічного досвіду, організовувати перетворювальну діяльність. Вищевикладені властивості керівника є складовими управлінської компетентності.

У загальному розумінні організація – одна з функцій управління й передбачає налагодження, упорядкування, приведення чогось у систему. «Організація» у педагогічному контексті вживається переважно як внутрішня впорядкованість, як об’єднання людей, що спільно реалізують певну мету.

Організацією самостійної навчальної діяльності учнів старшої школи є процес створення системи всіх елементів організаційно-психологічної структури навчальної діяльності, що забезпечує необхідні зовнішні умови відповідно до індивідуальних особливостей старшокласників задля досягнення головної мети, якою у сучасних умовах організації навчального процесу взагалі є формування ключових компетентностей.

Хуторський А.В. дав таке визначення управлінської компетентності керівника: «Це сукупність особистісних якостей керівника, де розкривається зміст даної властивості особистості з позиції сучасної управлінської, педагогічної діяльності керівника освітнього закладу» [3]. Тобто майстерність управління полягає в умінні обирати найбільш ефективні методи управління для даного конкретного моменту часу і обставин, що склалися управлінської діяльності.

Професійна управлінська компетентність у сучасній науці розглядається як сукупність особистісних можливостей посадової особи, її кваліфікаційні знання, досвід, що дають змогу брати участь у вироблені певного кола рішень або самостійно вирішувати певні питання завдяки наявності відповідних знань і навичок. До психологічних особливостей особистості й професійної діяльності, які визначають рівень його управлінської компетентності, зараховують уміння створити ефективну управлінську команду; здатність бачити перспективи розвитку своєї діяльності й самому їх визначати; швидке реагування на зміну ситуації; самостійність і винахідливість у прийнятті управлінських рішень; установку на розвиток організації; творчу активність і здатність до нововведень; рішучість і динамічність у своїх вчинках і думках (В. Бондар, М. Грішина, Л. Даниленко, Г. Єльникова, В. Пікельна та ін.).

Російський дослідник А. Новиков включає в структуру управлінської компетентності знання іноземних мов, володіння комп’ютером, екологічні та економічні знання, маркетинг, захист інтелектуальної власності. Він також визначає такі якості особистості, як самостійність дій, творчий підхід до будь-якої справи, готовність постійно оновлювати знання, гнучкість розуму, уміння вести діалог, співпрацювати в колективі [4]. Автор поділяє дану точку зору, але додає, що найважливішим є наявність високих моральних якостей.

Цікавого висновку дійшла В. Ягоднікова, яка статистично довела достовірність зв’язку успішності навчання з рівнем управлінської компетентності [5].

За таких підходів можна зробити висновок, що професійна управлінська компетентність керівника ЗНЗ є складним структурним утворенням, тобто складною компетентністю, яка розпадається на більш дрібні, специфічні компоненти. З урахуванням сучасних наукових надбань управлінська компетентність керівника ЗНЗ розуміється як інтегральна здібність зрілої особистості будувати свій поступальний професійний розвиток з постійним ускладненням завдань і зростанням рівнів досягнень. Це найбільш повно мобілізує внутрішні ресурси керівника щодо їх оптимальної реалізації в конкретних умовах управлінської діяльності.

Управлінська компетентність – знання форм та методів управління школою, висока методологічна культура. Зростання професійної компетентності керівників навчальних закладів можливе лише за умови спільної роботи органів управління освітою, методичної, психологічної служб, керівників закладів освіти. [5] На сучасному етапі розвитку освіти керівники навчальних закладів мають опанувати позицію суб’єкта діяльності, бути активними учасниками реформування освіти. Право керувати – високе право, і його треба заслужити високим професіоналізмом, належним рівнем культури, чесною і самовідданою працею.

Литература:

1.          Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VІІ // Електронний ресурс. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18  

2.           Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років. //Електронний ресурс. http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/ 1414672797/

3.           Хуторской А.В. Компетенции в образовании: опыт проектирования: сб. научных трудов. / Под ред. А.В. Хуторского. – М.: Научно-внедренческое предприятие «ИНЭК», 2007. – 327 с.

4.           Шалаєва В., Іщенко І. Соціальне замовлення і діалог процесів. Організація роботи керівників навчальних закладів із проблеми формування професійної компетентності // Управління освітою. − 2007. − №18. − С.3-6.

5.    Ягоднікова В. В. Формування управлінської компетентності в умовах професійно-креативного середовища ВНЗ //Електронний ресурс http://www.rusnauka.com/28_OINXXI_2010/Pedagogica/72526.doc.htm