Экономические науки / 5.Управление трудовыми ресурсами

д.э.н. Соколы И.И. (Украина), Чжан Лун (КНР)

Одесский Национальный политехнический университет, Украина

Методичні основи оцінки ефективності використання трудових ресурсів

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів та годин одним працівником за аналізуємий період часу, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз може проводитися за кожною категорією працівників, кожним виробничим підрозділом та в цілому по підприємству.

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості відпрацьованих днів одним робітником в середньому за рік (Д) та середньої тривалості робочого дня (П):

.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічна виробітка продукції одним працівником (РВп). Розмір її залежить не тільки від виробітки робітників (ГВ), але й від питомої ваги робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВ), а також від кількості відпрацьованих ними днів (Д) та тривалості робочого дню(П):

.

Аналогічним чином аналізується зміна середньорічної виробітки робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів одним працівником за рік, середньої тривалості робочого дня и середньогодинної виробітки:

Для того, щоб розрахувати вплив вище перелічених факторів на зміну обсягу випуску продукції, треба приріст середньорічної виробітки працівника за рахунок і-го фактору помножити на фактичну середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу:

,

або зміну середньогодинної виробітки за рахунок і-го фактору помножити на фактичний розмір тривалості робочого дня, кількості відпрацьованих днів одним працівником за рік, питомої ваги працівників в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу і середньо облікової чисельності працівників підприємства:

.

Найважливішим показником оцінки ефективності використання трудових ресурсів є показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу (П/ПВП), факторну модель якого можна представити таким чином:

де П – прибуток від реалізації продукції;

ПВП – середньо облікова чисельність працівників;

В – виручка від реалізації продукції;

ТП – вартість випуску товарної продукції;

П/ПВП – рентабельність персоналу;

П/В – рентабельність продаж;

В/ТП – доля виручки у вартості випущеної продукції;

ТП/ПВП – середньорічна виробітка продукції одним працівником.

Ця модель дозволяє виявити, як змінився прибуток на одного працівника за рахунок рівня рентабельності продаж, питомої ваги виручки в загальному об’ємі виробленої продукції та продуктивності праці.

Литература:

1. Титаренко В.Є. Чинники конкурентоспроможності підприємства: систематизація та формування єдиного підходу // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” Логістика. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. – №499. – С. 119–124.

2. Поповенко Н.С., Журан Е.А. Современное состояние и направления повышения конкурентоспособности отечественных предприятий // Труды Одесского национального политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. – Одесса, 2004. – Спецвыпуск: в 3-х т. – Т. 1. – С. 96–100.

3. Шеремет А.Д., Нечашев Е.В. Методика фінансового аналізу.: Навчальне і практич. посібник -3-і изд., перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 208 с.