О. О. Кучма

Розвиток ринку одягу секонд-хенд в Україні

В Україні торгівля вживаними речами – це один з видів бізнесу, який розвивається швидкими темпами. Перші магазини, що займалися торгівлею одягом секонд-хенд в Україні з’явилися на початку 90-х років. Популярність секонд-хендів зростала, бо хороший одяг можна було придбати значно дешевше ніж на ринку [5].

Як засвідчує дослідження, яке проводив Всесвітній банк, українці витрачають лише 4 % свого бюджету на одяг. Вітчизняні соціологи вважають, що близько 10 % власних коштів громадяни готові витратити на одяг. Через сповільнення росту реальних доходів люди все більше надають перевагу дешевому ношеному одягу з Європи, адже секонд-хенд належить до найнижчого цінового сегменту [4].

Незаможні громадяни вдягаються у імпортний дешевий одяг, тому що китайсько-турецький ширвжиток відноситься до товарів з неприйнятно високим рівнем цін. Літні люди знаходять у секонд-хенді доступний за ціною одяг, молоді мами купують брендові дитячі речі, студенти, люди, які не хочуть одягатися за шаблоном, але мають скромні доходи, і ті, кому потрібен одяг великих розмірів [2].

Асортимент пропонованого вживаного одягу, у місцях продажу секонд-хенду, широкий – знайдуться речі для всіх і на всі випадки життя. Досить часто трапляються речі відомих світових виробників Naf Naf, United Colours of Benetton, Wrangler, Lee, Cerrutti, 4 YOU, Diesel, HugoBoss, LaCosta та інші [7].

За даними статистики й оцінками провідних експертів, в Україну постачають секонд-хенд, здебільшого, середньої та нижче середньої якості. Цьому є два пояснення: перше — кращі речі розбирають споживачі країни-виробника, друге — низька платоспроможність українців. Лише у 2002 році, коли секонд-хенд, як мережа, почав розвиватися, за даними офіційної статистики, в Україну його завезли на суму близько 24 млн. доларів, а тепер 30% громадян країни одягаються виключно у секонд-хенді. [8].

Не існує однієї системи позначення і класифікації одягу секонд-хенд, але можна виділити його найбільші категорії:

· „сток” — абсолютно новий одяг або взуття;

· „люкс”, „екстра” — одяг з мінімальним відсотком зносу;

· перша категорія — не порвана, не брудна, з малим відсотком зносу;

· друга категорія — часто попадаються речі, не придатні до продажу;

· третя категорія — дрантя, ганчірки [6].

Попри успіх торгівлі вживаними речами, є й негативні сторони цього бізнесу. Найбільшою проблемою є те, що одяг секонд-хенд ввозиться на митну територію України на правах давальницької сировини, а не як товар для подальшого перепродажу. Згiдно зі статтею № 1 ЗУ „Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах” вiд 15.09.95р №327/95-ВР давальницька сировина - це сировина, матерiали, напiвфабрикати, комплектуючi вироби, енергоносiї, ввезенi на митну територiю України iноземним замовником (чи закупленi iноземним замовником за iноземну валюту в Українi) або вивезенi за її межi українським замовником для використання у виробленнi готової продукцiї з подальшим поверненням усiєї продукцiї або її частини до країни власника (чи реалiзацiєю в країнi виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до iншої країни [1].

Невисокі митні ставки на давальницьку сировину дають змогу реалізовувати (реалізувати) одяг секонд-хенд за невисокими цінами. Через це торгівля речами що були у вжитку складає конкуренцію вітчизняній легкій промисловості. З метою захисту внутрішнього ринку товарів вітчизняної легкої промисловості та запобігання контрабанді при ввезенні вживаного одягу і недопущення ухиляння від сплати податків у Міністерстві економіки було розроблено проект постанови Кабінету Міністрів "Про заборону ввезення одягу і виробів, що були у вжитку, за операціями з давальницькою сировиною" [3].

Ще однією важливою проблемою є небезпека одягу секонд-хенд для здоров’я громадян. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза якості і безпеки продукції здійснюється шляхом дослідження зразків з однорідної партії, але можливості проводити експертизу кожної одиниці товару немає. Це робить секонд-хенд потенційно небезпечним для здоров'я людей.

На дешевий одяг, реалізація якого проводиться в торговельних закладах, повинен бути сертифікат дезинфекції, який видає країна-виробник або країна-експортер. У цьому документі повинно бути вказано реагент (діюча речовина, за допомогою якої проводилася дезинфекція даної партії товару), час, дата, об’єм та вага. До такого сертифікату, обов’язково, додається переклад українською мовою. Сертифікат дезинфекції свідчить про безпеку товару та про те, що дана партія не може бути розповсюджувачем інфекційних та паразитарних захворювань. Сертифікат дезинфекції має право вимагати будь-яка людина, яка хоче придбати товар.

За словами компаній-виробників одяг, який продається у магазинах секонд-хенду, має специфічний запах, це свідчить про те, що він пройшов обов’язкову дезінфекційну обробку. Хімічні речовини, якими обробляється одяг, – сертифіковані та затверджені Міністерством охорони здоров’я України.

Приміщення у якому продається вживаний одяг повинен відповідати певним санітарним вимогам, висновок про відповідність приміщення санітарним нормам, видає міська чи обласна санстанція [7].

Експерти зазначають, що за період роботи секонд-хенду в Україні – з 1991 року і до сьогодні Міністерство охорони здоров’я не зареєструвало жодного випадку захворювання, яке було спричинене використанням вживаного одягу [5].

Отже, незважаючи на проблеми торгівля речами секонд-хенд широко розвивається і завойовує прихильність дедалі більшої кількості громадян.

Література

1. ЗУ „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=327%2F95-%E2%F0.

2. Голий ситому не товариш [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.2000.cv.ua/2003/42/.

3. Мінекономіки ініціює введення заборони на ввезення в Україну вживаного одягу як давальницької сировини [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/toplist/~/1/3/133621.

4. У Києві зникнуть секонд хенди [Електронний ресурс] / Д. Дубенський // “Хрещатик”, Київська муніципальна газета / Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3418/art/1226002870.html.

5. Секонд-хенду нічого не загрожує (прес-центрі „Майдан Свободи”) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://maydan.tv/articles/a329.

6. Секонд-хенд [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Секонд-хенд.

7. Second Hand не підробляють [Електронний ресурс] / О. Чекан // „Український тиждень”, Київська газета / Режим доступу: http://www.ut.net.ua/art/166/0/178/.

8. Cтаре — добре забуте нове [Електронний ресурс] / М. Пастух // "Ратуша" — Режим доступу :http://portal.lviv.ua/ratusha/2008/03/06/110101.html.