Гриненко Д. О., керівник Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла  Туган-Барановського

 

Сучасні проблеми в сфері телерадіомовлення в Україні

 

В наш час діяльність телебачення та радіомовлення у зв’язку з неперервним набуттям популярності перебувають в тісному взаємозв’язку з подальшим розвитком української державності та демократії.
           
Сучасна ситуація в телерадіоінформаційному просторі, як і в багатьох сферах суспільного життя в період переходу від керованої до самоврегульованої системи, можна охарактеризувати як жорстку, і не завжди законодавчоврегульовану, конкуренцію, яка передбачає встановлення контролю над ЗМІ. В сфері телерадіомовлення це стосується всього, починаючи від каналів мовлення і закінчуючи технічною базою телерадіостанцій, тощо. В міждержавному масштабі – це витіснення сильнишіми слабших, експансія іноземного капіталу в українському телерадіоефірі. Після здобуття незалежності на країну ринув великий потік газет, журналів, книжок, програм, аудіо та відеопродукції з політичною, релігійною, культурною, сексуальною та іншою інформацією.
             Практично на всіх телеканалах України домінує іноземне кіно. Багато з них демонструється без законних на те прав. Наприклад, за 2007 рік ввезено та територію України біля 10000 найменувань. Для порівняння: за той же період в Україні вироблено біля 100 українських художніх, документальних, анімаційних та інших фільмів.

Відеоринок, взагалі, на 70-80% працює в тіньовому секторі.
            Сьогодні структуру національного телерадіомовлення України складають 25 державних регіональних телерадіокомпаній (ТРК), національні теле- і радіокомпанії, близько 300 недержавних ТРК, концерн радіомовлення, радіозв’язку, телебачення (РРТ), які забезпечують доставку сигналу (25 регіональних телепередавальних центрів) і студія Укртелефільм.
         Однією з особливостей функціонування регіональних ТРК є використання програмного продукту без оформлення належним чином ліцензій, тобто досить складно говорити в такому випадку про захист авторських прав.

            Досить складна ситуація зберігається зокрема в сфері кабельного та супутникового мовлення і електронних ЗМІ. Комітет з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України займається питаннями законодавчого забезпечення діяльності в цій галузі. Розробляються проекти законів “Про кабельне та супутникове телебачення”, “Про систему суспільного телерадіомовлення” (нова редакція закону), зміни та доповнення до інших законодавчих актів. Наприклад, при розробці законопроекту “Про кабельне та супутникове телебачення” законотворці зіткнулися з цілою низкою питань, що виникають при узгодженості законів, які регулюють інформаційну галузь.

Механізми захисту авторських прав у інформаційній діяльності шляхом ліцензування, виключні права автора та обов’язковість трансляції програм чи каналів, регулювання авторських прав в цифровому середовищі, транскордонне мовлення та національне законодавство (захист національних виробників та використання регіональних мов), узгодження понятійного апарату законів (оператор – провайдер -мовник, мовлення - послуга, мовлення – сповіщення - відтворення, розповсюдження) – це далеко не повний перелік питань, вирішення яких потребує залучення досвіду інших держав.
           
Також немає єдності поглядів щодо застосування законодавства, а також здійснення прав, наявних у різних правовласників у країні мовлення та країні приймання сигналу. Виникає питання узгодженості законодавчих баз двох та більше країні у випадку прямого супутникового мовлення, в разі, коли будь-яка програма передається з однієї країни і транслюється на одну або більше країн.
            Виникають питання при застосуванні статті 25 Закону України “Про телебачення та радіомовлення”, яка визначає дозвіл на право використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій. (Ст.25 "Телерадіоорганізації мають право використовувати програми чи передачі інших телерадіоорганізацій тільки після отримання від них відповідного дозволу, за винятком випадків, передбачених статтею 36 цього Закону.")
            Забороняється тиражування, показ, реалізація теле-, радіо-, відеопродукції без дозволу їх власників. У разі використання програм чи передач телерадіоорганізації без її дозволу вона має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення її права. Спори, що виникають, вирішуються судом або арбітражним судом у порядку, встановленому чинним законодавством.
            36 стаття цього Закону, на яку є посилання в 25 статті передбачає, що “... Без згоди телерадіоорганізації допускається використання її передач (фільмів) і програм у таких випадках:

 У тих випадках, коли програми, які передаються службами мовлення в одній країні, приймаються через супутник наземною станцією іншої країни та потім транслюються за кабельним зв’язком для населення країни приймання, виникає аспект щодо наслідків, що випливають з авторського права. Інтереси власника авторських прав на твори, що включені до програми мовлення, можуть бути порушені з різних причин, наприклад: при відсутності необхідної законодавчої бази чи законодавства, при якому власник не може захистити свої права.

Отже, можна дійти до висновку , що існує безліч проблем у сфері сучасного телерадіомовлення, які потребують негайного вирішення, перш за все шляхом удосконалення нормативно-правової і законодавчої бази.

Література

1.     http://www.culip.com.ua

2.     http://search.ligazakon.ua/l_doc2.

3.     http://www.donnu.edu.ua/presscenter//index.php?opti