Гриненко Д. О., керівник Чимирис С. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла  Туган-Барановського

 

Стан та перспективи розвитку соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на Україні

 

Соціальне страхування як складова частина соціального захисту відіграє значну роль в житті громадян України, а насамперед тих, хто через будь-які незалежні від них обставини втратили можливість самостійно забезпечувати себе матеріальними благами.

На сьогодні згідно чинного законодавства загальнообов'язковим в Україні є державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Дійсно, під час здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик професійного травматизму та захворювання. Стан професійної захворюваності тісно пов’язаний з соціально-економічною ситуацією у країні, зі становищем окремих галузей економіки. Якщо вести мову про економіку України, то, за даними Держкомстату [4], 24,7% робітників працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам за тими чи іншими параметрами. За цим показником найнебезпечнішими є умови праці на підприємствах вугільної промисловості (74,1%), металургії (59,6%), газової (55,6%), нафтодобувної (50,6%), хімічної і нафтохімічної промисловості (43,2%).

Після проголошення незалежності України перед новою незалежною державою постало нелегке завдання здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування. Державним комітетом з нагляду за охороною праці України було опрацьовано проект Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який був прийнятий Верховною Радою України у 1999 році і набрав чинності з 01.04.2001р. Протягом 2000 року були встановлені розміри страхових тарифів: від 0,8 до 13%, залежно від ступеня ризику. Управління Фондом було запроваджено на паритетній основі: державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, по 15 членів правління від кожної сторони.[2].

Саме за рахунок коштів цього Фонду фінансуються заходи щодо профілактики нещасних випадків та професійних захворювань. При цьому законодавчо визначено 5 джерел формування доходної частини бюджету Фонду: страхові внески роботодавців - 99,8%; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників - 0,01 %; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках - 0,177%; кошти, одержані від стягнення штрафів, пені - 0,02%; добровільні внески та інші надходження - 0,003% [4].

Фонд протягом своєї діяльності своєчасно і в повному обсязі забезпечує відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, що позитивно впливає на стан соціальних відносин у державі. За період його функціонування з бюджету Фонду на вказані цілі виплачено 4,5 млрд. грн. Найбільша питома вага загальної суми страхових виплат по Україні за 2008 рік припадає на шахтарські регіони. Дійсно, регіональний рівень профзахворюваності підвищується, якщо на територіях концентруються небезпечні виробництва, особливо вугільні шахти та підприємства гірничо-металургійного комплексу. Відповідно, серед інших регіонів головне місце посідають Центральний та Західний Донбас (Донецька, Луганська обл. і частина Дніпропетровщини) [3].

Варто наголосити стосовно наявності резервних коштів у фонді. Нині їх майже немає. Тож, якби трапилася аварія зі значною кількістю потерпілих, коштів не вистачило б. Тому треба передбачити створення запасу ще при розрахунку страхових тарифів, який має становити хоча б 25-30 %.
            На жаль, національне виробництво дуже далеке від безпечного. Тут щорічно гине один з десяти тисяч працівників. Від смертельних нещасних випадків та аварій країна втрачає 150 млн. грн. У країнах з ринковою економікою статистика дещо інша. На приклад, у США та Фінляндії на кожен випадок виробничого травматизму із смертельним наслідком припадає тисяча випадків загального травматизму із втратою працездатності на строк понад три дні. У Німеччині це співвідношення становить один до 1200, а в Україні - один до 18. Однак Україна не Німеччина.

Бюджет нашого фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на 2008 рік було сформовано з дефіцитом у понад 42 млн. грн. Тож іноземні фахівці радять виконавчій дирекції фонду поліпшити систему управління якістю. Це дасть змогу оптимізувати адміністративні процедури і зменшити управлінські витрати. А ще вони пропонують ввести механізм знижок та надбавок, тобто диференціювати відрахування підприємств до фонду. Ті структури, де травматизм високий, мають сплачувати більші внески, ніж сплачували. Тоді роботодавець змушений буде поліпшувати умови праці, а разом з тим і вводити прогресивні технології, безпечніші для життя людей.

 

Література


1. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Україн від 21 грудня 2000 року
N 2180-III, від 22 лютого 2001 року N 2272-III.

2. Глушенко А.П. Вплив фінансової глобалізації на страхування в Україні// Економіка України – 2006.- №5. – с. 19-27.

3. http://tim-lit.narod.ru/PiC/2003/2003-prof-zahv.htm

4. http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/articl