Гарах О.М., керівник: ст. викл. Римарева Л.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ , Україна

 Проблеми інноваційного розвитку підприємств України

Термін “інновація” в ХІХ ст., був пов'язаний зі змінами, що були викликані спонтанними взаємодіями різноманітних культур. На початку ХХ ст. він перекочував спочатку в технічну сферу, а потім в економічну теорія, де інновації стали розглядатися як найважливіший засіб подолання циклічних криз.

Інноваційний шлях розвитку підприємств являється найбільш досконалим засобом економічного росту, тому визначення проблем, які його переслідують є  актуальним питанням сьогодення. Перехід економіки на інновації передбачає створення на фоні наукомістких виробництв проривних конкурентоспроможних технологій.

Таким чином, під інноваціями як явищем розуміють матеріалізовані зміни, викликані реальною чи потенційною потребою ринку, обумовлені науково-технічним прогресом. Вони можуть бути виражені в товарах, технологічних процесах, документообігу, діючій організаційні структурі, джерелі сировини і матеріалів, а також ринках збуту [3 с.166].

На сьогодні вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу України на інноваційну модель економічного розвитку, оскільки практика доводить, що саме інноваційні зрушення на сучасному розвитку країни здатні не тільки забезпечити високі показники економічного росту, але і вирішити певні екологічні, соціальні проблеми, підвищити експортний потенціал країни.

Однак, в Україні практично не створені умови для ефективного здійснення інноваційної діяльності. Перешкоди фінансового, політичного, правового, організаційного характеру постають на шляху масової реалізації інновацій [2 с.92].

Стан інноваційної діяльності в Україні більшістю експертів-науковців визначається як кризовий і такий, що не відповідає сучасному рівню інноваційних процесів у промислово розвинених країнах. Стабільне скорочення реальних обсягів фінансування науково-технічного комплексу та відсутність дієвої державної науково-технічної стратегії не дають реального підґрунтя для переходу до інноваційної моделі розвитку [1 с.21].

Основними проблемами інноваційного розвитку в Україні на сучасному етапі є :

- відсутність реальних механізмів обєднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку;

- немає залежності між збільшенням обсягу продажу приватними компаніями і зростанням фінансування здійснюваних ними досліджень і розробок;

-  інноваційна політика не має чіткої спрямованості у вирішенні конкретних економічних проблем регіонів, у їхній реструктуризації з врахуванням ринкових чинників.

Саме тому, основними шляхами активізації інноваційної діяльності в Україні слід вважати:

- розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;

-поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки [1 с.26].

Як відзначає О. С. Москвина, інноваційна економіка формується під впливом двох основних факторів: 1) створення умов для переходу на інноваційний шлях розвитку й 2) появи мотивацій у суб'єктів ринку для активізації інноваційних процесів.

Одним із шляхів вирішення проблем інноваційного розвитку є те, що Україна з кожним роком стає все більш привабливою для іноземних інвесторів. Насамперед це інвестування фінансового сектора – придбання крупних банків і страхових компаній міжнародними фінансовими групами говорить про те, що Україна стає платоспроможним роздрібним ринком, а не тільки країною великих і дешевих заводів. Окрім фінансових показників компаній іноземних інвесторів привертають і розвинені роздрібні мережі як можливість виходу на регіональні ринки.

Так, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) і уряд України підписали угоду про співпрацю в 2007-2009 рр., яка направлена на збільшення інвестицій банку в державний і регіональний сектори країни до EUR200-400 млн. щорічно, у т.ч. біля EUR180 млн. в 2005-2006 рр.  

Інвестиції будуть направлені на фінансування модернізації української транспортної інфраструктури, енергетики, комунальних послуг і програми з підвищення енергоефективності. Очікується, що загальний об'єм фінансування для державного і регіонального секторів досягне EUR1 млрд. Однією з головних цілей цієї програми буде залучення софінансування проектів в Україні від інших ведучих міжнародних фінансових установ, зокрема, Європейського інвестиційного банку [2 с.92].

Отже, інновації здійснюються на матеріально-технічній базі, що є в наявності підприємства. Основною розвитку інновацій в Україні є те, що реформування науково-технічного комплексу здійснюється непослідовно, без урахування загальновідомих чинників функціонування й розвитку науково-технічного потенціалу: активної та передбачуваної державної підтримки, формування попиту на наукові досягнення з боку реально сектору економіки.

 

 

Література:

1. І. В.Космидайло Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх вирішення//Актуальні проблеми економіки. – 2007.– №2 – с.20-27

2. К. В. Філіпова Стратегічний аспект інноваційного розвитку організації // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №1 – с.91-95

3. Ю. Ю. Лісова Сучасний стан інноваційного підприємства в Україні // Развитие национальной экономики. – 2008. – с.166-167