Экономические науки/16.Макроэкономика

Ілюк О.В.

Буковинська державна фінансова академія

Економічні процеси в період кризових явищ та шокові впливи на них

Економічні зростання є однією з найважливіших суспільних проблем, на яку постійно звертають увагу політики, економісти і вчені. Темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її авторитет на міжнародній арені та історичні перспективи.

Під економічним зростанням розуміють збільшення реального доходу (випуску) в економіці (ВВП, ВНП, НД), а також збільшення реального доходу (випуску) в розрахунку на душу населення країни [1].

Одним із найважливіших факторів економічного зростання є збільшення купівельної спроможності населення до порушення функціонування товарно – грошового товарообігу.

Бурхливі й досить нерівномірні темпи зростання цін, інфляції призвели до зниження купівельної спроможності населення, до порушення функціонування товарно – грошового товарообігу [4].

Дана проблематика розглядається у працях Л.А.Білий, Г.Я.Дутка, Н.Соловйової та інших вчених, діяльність яких спрямована на аналізі економічних показників і подолання кризових явищ, шоків у економіці України.

Держава повинна використовувати основні методи соціальної політики. Важливим аспектом соціальної політики держави на всіх рівнях державного планування – плану, програми, прогнозу на довгостроковий період – є забезпечення необхідних стандартів рівня життя населення з урахуванням циклічності розвитку національної економіки.

Оскільки характерна риса циклічності – рух економіки не по колу, а по спіралі, вона є формою прогресивного її розвитку.

Тому сьогодні одним із першочергових завдань стає розробка та впровадження дійових механізмів стимулювання виробничого процесу, активної промислової політики, вдосконалення механізмів організації і адаптації організаційно – управлінських рішень до економічних циклів.

До творців теорії циклів і кризових явищ належить відомий український вчений М.І.Туган-Барановський. У науковій праці «Промислові кризи в сучасній Англії», проаналізувавши теоретичні дослідження різних вчених щодо виникнення кризових явищ, виявив циклічність розвитку промисловості. Принципово новим у його дослідженнях був аналіз механізму виникнення криз. Вчений вважав, що виникнення криз пов'язано з порушенням пропорційності розвитку виробництва і перетворенням часткового виробництва на загальне, що відбивається на ціноутворенні всіх товарів ринку або основної їх маси.

Послідовник М.І.Туган-Барановського російський вчений М.Д.Кондратьєв за допомогою математичного апарату винайшов нову економічну закономірність – так звані великі цикли кон'юнктури.

Моделі економічного зростання є абстрактним вираженням процесу зростання у функціональних рівняннях та графіках. Ці моделі дають можливість виявити вплив змін певних факторів економічного зростання на обсяги випуску, встановити рівноважні темпи зростання при існуючих параметрах економіки [1].

Тепер можна простежити як впливає глобалізація економіки на економіку нашої країни. Вплив світової фінансової кризи на Україну оцінюється неоднозначно. Така варіація поглядів зумовлена розбіжністю суб’єктивних оцінок щодо рівня інтенсивності України у зовнішній економічний простір. Нинішню ситуацію в Україні подекуди оцінюють як природне явище, за якого після перегріву настає спад, а проблеми у банківській сфері розглядаються як похідні недосконалої внутрішньої політики.

Щоб охарактеризувати економічні цикли в економіці країни можна розглянути рівень економічної інтегрованості України у світову економіку, що відображає залежність нашої країни від зовнішньої кон’юнктури, а також певних внутрішніх проблем, які у своїй сукупності формують макроекономічні ризики проектного фінансування. Основні причини вразливості економіки вчені вбачають у дефіциті рахунків поточних операцій, значного зовнішнього боргу, слабкості банківського сектору.

Таблиця 1

Динаміка деяких показників зовнішнього обороту України

Показники	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Валовий зовнішній борг, млн. дол. США	23811	30647	39619	54512	84551	105429
ВВП, млн. грн.	267344	345113	441452	544153	712945	714895
Експорт товарів і послуг, млн. грн.	154394	219607	227252	253707	323205	303356
Частка експорту в ВВП, %	57,8	63,6	51,5	46,6	45,3	42,4
Прямі іноземні інвестиції в Україну, млн. дол. США	6657,6	8353,9	16375,2	21186,0	29489,4	37621,5

Як видно з табл.1, обсяг експорту і послуг постійно зростає. Якщо у 2003 році він становив 154394 млн. грн., то в 2008 році збільшився вдвічі. Позитивна динаміка експорту відображається на його значному внеску у ВВП. Нарощування обсягів експорту, безумовно, позитивно характеризує інтенсивний розвито економіки, втім значна частка експорту у ВВП підвищує вразливість країни до змін кон’юнктури світових ринків і пов’язаних із цим зовнішніх шоків [3].

Слід зазначити, що серед економічних шоків сьогодні найінтенсивніший вплив на макроекономічний розвиток нашої держави справляють зовнішні шоки у торгівельній, фінансовій і енергетичних сферах, що зумовлено:

- характерною експортною орієнтованістю національної економіки ( за даними СНР України, у 2000-2008 рр. частка експорту товарів становила 47-64% її ВВП );

- значною залежністю економіки від зовнішніх запозичень ( протягом останніх 5 років зовнішній державний борг України зріс на 69,7%, склавши на початок 2009 року 24,6 млрд. дол., а її валовий зовнішній борг – у 4,2 раза – з 23,8 млрд. до 100,1 млрд. дол. );

- великим ступенем енергозалежності держави ( в Україні частка імпорту в загальному обсягу витрат первинних енергоресурсів перевищує 60% ) і високим рівнем енергомісткості внутрішнього виробництва ( який у 2,5 – 3,5 раза перевищує аналогічні показники у країнах ЄС).

Водночас слід враховувати внутрішні економічні шоки, серед яких найбільший потенціал має шок споживчого попиту. Протягом останніх років усталилася чітка тенденція до перевищення темпів зростання кінцевих споживчих витрат над темпами зростання реального ВВП України. Так, у 2008 році у національній економіці кінцеві споживчі витрати у реальному вимірі збільшилися на 269,7%, тоді як реальний ВВП України – лише 170,9%. Ризик, який несе така споживча модель макроекономічного розвитку, полягає у високій ймовірності скорочення обсягів пропозиції при зниженні обсягів споживчого попиту, а також відповідному гальмуванні або й спаді внутрішнього виробництва [2].

Тому для подолання шокових явищ у економіці та економічної нестабільності необхідно проводити макроекономічне прогнозування та планування як найважливіші інструменти державного регулювання. Для цього необхідно створити умови для єдиного процесу макро- та мікроекономічного прогнозування і планування, який сприятиме:

1. Стимулюванню заінтересованості суб’єктів підприємницької діяльності у реалізації стратегій і державних програм розвитку регіонів і галузей економіки, а також залученню їх до цього процесу.

2. Інформаційній підтримці систем фінансового прогнозування на мікрорівні із зворотним зв’язком «держава - підприємство».

3. Координації взаємодії органів виконавчої влади ї підприємствами, організаціями та громадянами.

4. Удосконалення методології макроекономічного аналізу і прогнозування шляхом урахування якісних показників розвитку підприємництва, регіонів і галузей.

5. Підвищенню достовірності інформаційного забезпечення макроекономічного аналізу.

6. Підвищенню «прозорості» національної економіки та її інвестиційної привабливості.

7. Збільшенню чисельності інформаційно активних споживачів і піднесенню інформаційної культури у бізнес-секторі [5].

Існуюча на сьогодні ситуація є не контрольованою з боку суспільства реалізацією державних прогнозів і планів, яка більше відбувається у форматі політичних спекуляцій і обмеженого доступу, явно потребує системних перетворень. Взаємовигідне стратегічне інфокомунікаційне партнерство державних органів управління та приватних структур у питаннях інтеграції прогнозно – планових досліджень у перспективі і неодмінно поліпшить стан національної економіки.

Висновок: Економічні зростання є однією з найважливіших суспільних проблем, на яку постійно звертають увагу політики, економісти і вчені. Темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її авторитет на міжнародній арені та історичні перспективи.

Економічні показники свідчать, що обсяг експорту і послуг постійно зростає. Якщо у 2003 році він становив 154394 млн. грн., то в 2008 році збільшився вдвічі. Позитивна динаміка експорту відображається на його значному внеску у ВВП. Нарощування обсягів експорту, безумовно, позитивно характеризує інтенсивний розвито економіки, втім значна частка експорту у ВВП підвищує вразливість країни до змін кон’юнктури світових ринків і пов’язаних із цим зовнішніх шоків.

Головною метою на даний момент для уряду нашої країни повинно стати вихід із кризи за якогомога менших затрат і негативних тенденцій. Це підвищить розвиток національної економіки, забезпечить подолання нестійких економічних циклів, запровадить якісну розробку планових показників і забезпечить вигідне становище на ринку. А головне – це поборення суперечностей у політичній сфері, що є найбільшою проблемою для України на даний момент.

Список використаних джерел

1. Білий, Дутка Г.Я. Аналіз періодичних процесів економічного зростання на основі моделі чутливості. // Регіональна економіка. – 2009. – №1, с. 201-207.

2. Бурлай Т., Білоцерківець О. Прогнозна економетрична модель для оцінки змін реального ВВП України з урахуванням потенціальних шокових впливів. // ЕкономікаУкраїни. – 2009. – №10, с.62-68.

3. Куклік К.А. Макроекономічні ризики проектного фінансування у контексті фінансово – економічної кризи. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №6, с.29-37.

4. Попрозман Н.В. Організація і умови адаптації організаційно – управлінських рішень до економічних циклів. // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №11, с.131-137.

5. Соловйова Н. Економіка України. – 2009. – №10, с. 15-26.