Економічні науки/14. Економічна теорія

Джаман А.В.

Науковий керівник: Корнецька Мар’яна Іванівна

Буковинська державна фінансова академія

Трудова міграція в Україні

Переміщення людських ресурсів, зумовлені різними чинниками, які набувають все більшого поширення у світі, й зокрема в Україні. Суттєве зростання масштабів міжнародної міграції трудових ресурсів, а саме нарощування її обсягів та інтенсивності, охоплення території всієї нашої країни, а також її вагомий вплив на економічний та соціальний розвиток зумовлюють необхідність подальшого дослідження цих процесів.

Проблема трудової міграції з України вивчалася у працях І. Гнибіденко, О. Кузьменко, О. Малиновської, С. Пиріжкова, О. Хомри, Ю. Римаренко, Н. Марченко [4, с.97]. В наукових дослідженнях цих авторів розглядались питання міжнародної трудової міграції, теорія і практика міграційних процесів, нормативно-правові аспекти і організаційно-економічний механізм їх регулювання [3, с.87]. Проте, необхідно більш конкретно дослідити проблему державного регулювання сучасних міграційних процесів в Україні та виділити основні напрями подолання цієї проблеми.

Метою роботи є визначення основних напрямів, особливостей зовнішньої трудової міграції, а також підходів до державного регулювання цих процесів на міжнародному рівні. Тому основними завданнями нашого дослідження є:

- визначити сутність міжнародної трудової міграції;

- виділити основні причини міграційних процесів;

- дослідити сучасний стан міграції трудових ресурсів в Україні;

- окреслити позитивні і негативні наслідки міграційних процесів;

- знайти шляхи вирішення проблеми трудової міграції в Україні.

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення із однієї країни в іншу у пошуках роботи, вищої заробітної плати, кращих умов життя, в процесі якого відбувається формування її інтернаціональної вартості [2, с.147].

Серед найважливіших економічних причин міжнародної міграції трудових ресурсів відносять:

- відмінності в рівні економічного розвитку окремих країн;

- відмінності у розмірах заробітної плати;

- існування органічного безробіття в деяких країнах;

- міжнародний рух капіталу і функціонування міжнародних корпорацій (корпорації сприяють об’єднанню робочої сили з капіталом).

До причин неекономічного характеру належать політичні, національні, релігійні, расові, сімейні [3, с.87].

Міграційний приріст населення – різниця між кількістю прибулих на дану територію та кількістю вибулих за її межі. Впродовж січня-серпня 2009 року прибуло на територію України 21529 осіб, а вибуло 12807 осіб. Таким чином спостерігається міграційний приріст населення – 8722 особи. За цей період 2008 року число прибулих становить 23358 осіб, а число вибулих – 14320 осіб. Відповідно спостерігався також міграційний приріст, а саме 9038 осіб. Порівнявши 2009 та 2008 роки, видно, що у 2009 році міграційний приріст зменшився на 316 осіб, а у відсотковому відношення на 3,5% [6]. Такі показники свідчать про зменшення привабливості нашої країни, що можливо внаслідок існуючих кризових ситуацій в різних галузях. Особливо складна ситуація в Україні з робочими місцями. Мігрантам, так само, як і українцям важко знайти гідну роботу, яка б передбачала в майбутньому якісь перспективи.

У 2009 році найбільший міграційний приріст зафіксований в Одеській області – 1961 особа, в місті Києві – 1665 осіб, в Автономній республіці Крим – 1436 осіб. За досліджуваний період часу спостерігалось також міграційне скорочення, тобто перевищення вибулих над прибулими мігрантами. Воно відзначилось в Закарпатській (180 осіб), Луганській (326 осіб), Львівській (109 осіб), Рівненській (100 осіб) областях [6]. Причинами того, що саме в цих областях виїжджає за кордон велика кількість населення є незадовільний рівень життя населення та оплати праці, неможливість знайти робочі місця, що спонукає людей до виїзду в інші країни світу для кращого заробітку.

Неможна сказати, що міграція є суто негативним явищем. Завдяки міграції зменшується кількість безробітних в Україні, покращується ситуація з кількістю робочих місць, відбувається приплив іноземної валюти в державу, а також відбувається набуття мігрантами знань, досвіду.

На нашу думку, одним із важливих питань є вирішення проблеми міграції висококваліфікованої робочої сили, яка в майбутньому могла б сприяти розвитку наукового потенціалу нашої країни.

Тому ми пропонуємо такі шляхи вирішення вище зазначеної проблеми:

- забезпечити належні умови праці науковцям країни;

- забезпечувати всім необхідним для проведення різноманітних досліджень та створювати умови для розвитку їхнього потенціалу;

- забезпечити відповідний рівень заробітної плати, заохочення, наприклад, преміювання за високі досягнення у праці;

- зберігати робочі місця за час практикування за кордоном;

- запровадити соціальні пільги.

Покрити всі ці витрати можна за рахунок зменшення адміністративних витрат нашої влади, зниження оплати праці народних депутатів. Також можна запровадити обов’язкову сплату щомісячних внесків з найбагатших людей нашої країни, як спонсорську допомогу науково-дослідним закладам.

Отже, ми можемо зробити висновок, що з кожним роком збільшується число трудових мігрантів. Необхідно сказати, що це є негативним наслідком, оскільки з нашої країни виїжджає велика кількість докторів наук, кандидатів наук і перспективних фахівців, які могли б змінити на краще наше соціально-економічне і політичне життя. Але ми не повинні штучно утримувати їх в країні (не надавати візу чи створювати інші перепони), а навпаки забезпечувати умови для реалізації їхнього потенціалу.

Література

1. Моделювання та дослідження динаміки еміграції трудових ресурсів/О. Клименко, Т. Зубко// Банківська справа – 2009 – №2 – С. 67-70.

2. Румянцев А.П. Міжнародна економіка. – К.: Знання-Прес, 2003. – С.147.

3. Сучасна міжнародна трудова міграція та державна міграційна політика/ О.А. Вишневська// Статистика України – 2008 – №2 – С. 87-91.

4. Трудова міграція з України: тенденції розвитку/ І.А. Малютін// Зовнішня торгівля: право та економіка – 2008 – №2 – С.97-102.

5. www. ukrstat. gov.ua