Дослідження причин виникнення державного дефіциту

И.В. Семенюк

Вінницький інститут економіки ТНЕУ (м. Вінниця)

Державний дефіцит – це сума, що віддзеркалює перевищення витрат бюджету над його доходами, він виражає певні об’єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що на сьогоднішній день, не зважаючи на всі дослідження економістів та учених не знайдено ефективних, раціональних шляхів подолання такого явища, як державний дефіцит. А зростання державного дефіциту неминуче веде до утворення і накопичення державного боргу, як внутрішнього так і зовнішнього.

Над проблематикою державного дефіциту плідно працювало багато науковців, зокрема такі, як: Н. Радіна, І. Радіонова, Т. Бурлай, О. Сова, І. Дьяконова, Н. Яценко, Ю. Пасічник, С. Юрій.

Головним завданням бюджетної політики, щодо подолання державного дефіциту, виступає необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, визначення платоспроможності суб’єктів бюджетного фінансування, а також пошуку ефективних джерел його покриття і контроль за його розвитком.

Метою даної роботи є дослідження проблеми державного дефіциту, його структури, а також пошук раціональних шляхів його подолання.

Постановка проблеми. Бюджетний процес в Україні характеризується стійким дефіцитом держави, і на сьогоднішній день проблема його подолання є однією з найбільш важливих і спірних фінансових проблем. Адже, як відомо збільшення державного дефіциту на 1% відповідно збільшує зменшення приватних інвестицій, що в свою чергу призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Тому дефіцит бюджету повинен стати контрольованим, слугувати розвитку економіки і принциповим має стати вибір основних джерел фінансування бюджетного дефіциту, а не його розмір. Маневрування розмірами бюджетного дефіциту повинне бути зумовлене не необхідністю сплати державних боргів, а головним чином потребами фінансування економіки, що на превеликий жаль в Україні досі не спостерігається. Проблема ж браку коштів, яка виникає перед державою сьогодні, є результатом неоптимального перерозподілу ресурсів, розлад фінансово-кредитної системи та зростання внутрішнього та зовнішнього боргу. Згідно ж з проектом державного бюджету на 2010 рік, то дефіцит планується у безпечних межах норми, визначеної для країн – членів ЄС - 3% ВВП (2,65% у ВВП).

Державний дефіцит виражає такі об’єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків в силу росту граничних витрат виробництва. Він, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат. По своїй природі бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншого законами інфляції. Якщо, державний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції – то пасивну.

В літературі розрізняють 3 види державного дефіциту, а саме: реально, що спостерігається; структурний і циклічний.

Під реальним що спостерігається розуміється дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним прибуткам (грошовим надходженням) від податків за мінусом витрат на державні закупівлі і трансферні платежі.

Структурний дефіцит являє собою обчислену різницю між прибутками і витратами, при визначеній фіскальній політиці (діючий рівень оподатковування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття (6%). Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується

понад базовий, реально що спостерігається дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплати допомоги по безробіттю й іншим соціальним програмам, а також частково через падіння прибутків населення.

Державний дефіцит викликає напругу на ринку позичкових капіталів, зумовлює зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок, які в свою чергу призводять до подорожчання товарів за рубежем, а як наслідок ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці, а також призводить до порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів. Таким чином, державний дефіцит ускладнює рішення соціально-економічних проблем не тільки у конкретній країні, але й впливає на економічну ситуацію в інших країнах. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів.

Основними ж шляхами покриття державного дефіциту доцільно вважати: державні позики ( як внутрішні так і зовнішні); додаткова емісія готівкових грошей; продаж державних цінних паперів та посилення оподаткування.

Варто підкреслити, що дефіцит бюджету в Україні має свої особливості, викликані специфікою переходу до ринкових методів господарювання. Однієї з найбільш істотних причин є розірвання господарсько-економічних зв'язків країн, що входять у СНД. Як відомо, наслідком розірвання економічного простору явилася структурна деформація економіки України, стійке падіння обсягів виробництва у всіх галузях народного господарства. До однієї з причин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін і високі темпи інфляції. Найважливішою причиною дефіциту бюджету в Україні є також розлад фінансово-кредитної системи, викликаний виходом із рублевої зони і відсутність стійкої національної грошової одиниці.

Проблема ж дефіциту бюджету і способів її рішення власне результат економічної політики будь-якого уряду. У ній головне - спосіб фінансування дефіциту, а не його наявність і розмір. На закінчення необхідно відмітити, що проблема дефіциту державного бюджету в нормальній економіці це не стільки проблема безпосереднього його впливу, скільки проблема негативного впливу державного боргу і витрат по його обслуговуванню

Використана література

1. Капи лов В. //Фінанси України №11 2008// (с.3-17)

2. Каленський М.М //Фінанси України №9 2007// (с.10-17)

3. Мельник //Фінанси України №6 2005// (с.24-28)

4. Каленська В.І //Актуальні проблеми економіки №5(59) 2006// (с.129-134)

5. Сова О.Ю //Фінанси України №5 2006// (с.83-87)

6. Осипчук Л //Економіка. Фінанси. Право №11 2006/ (с.17-19)

7. Гнатюк П //Економіст №1 2004// (с.75-77)