Єрмоліна М.Б., науковий керівник – Сокровольська Н.Я.

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ МОБІЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Анотація. У статті зосереджено увагу на основних проблемах, які виникають при мобілізації доходів місцевих бюджетів, визначено роль та значення мобілізації доходів у розвитку місцевого самоврядування. Також розглядаються питання місцевих бюджетів як основи фінансового забезпечення місцевих органів влади.

Ключові поняття. Місцеві фінанси, місцеве самоврядування, місцеві бюджети, місцеві облігації, фінанси комунальних підприємств, доходи місцевих бюджетів.

І. Вступ. Місцеве самоврядування є однією зі складових частин влади і покликане забезпечити розвиток економіки, створення умов для життєдіяльності населення та підвищення добробуту громадян на місцевому рівні. Сьогодні місцеве самоврядування не виконує поставлених завдань повною мірою. Як відомо, ефективність влади може бути досягнута лише за умови збалансування трьох складових: права, відповідальності та спроможності.

У Євопейській хартії про місцеве самоврядування проголошено, що органи місцевого самоврядування мають володіти необхідним обсягом власних джерел для виконання покладених повноважень. В українській реальності до таких власних джерел можна віднести локальні (власні) податки та збори і (умовно) закріплені кошти, що передаються із державного бюджету. Їх питома вага складає відповідно 5-7% та 60%. Іншу частку складають трансферти.

ІІ. Постановка завдання. Питання удосконалення процесу формування доходів місцевих бюджетів та пошук резервів їх збільшення є надзвичайно актуальним в умовах розширення повноважень, якими наділяються органи місцевого самоврядування.

Діюча система акумулювання доходів бюджетів України характеризується низьким рівнем частки власних доходів місцевих бюджетів, що відображається нарощуванням обсягів міжбюджетних трансфертів. Реальні фінансові можливості місцевих органів влади значно обмежуються, що, у свою чергу, є гальмівним фактором демократичних перетворень у державі. У зв’язку з цим постає нагальна потреба у поглибленому дослідженні концептуальних засад доходів місцевих бюджетів та обґрунтуванні системи практичних рекомендацій щодо їх стабільності та зміцнення.

Протягом останніх років в Україні спостерігається негативна тенденція до зменшення частки власних доходів у структурі доходів місцевих бюджетів, як результат, збільшення кількості дотаційних бюджетів. Недостатність власних стабільних доходів значно обмежує вплив місцевих органів влади на соціально-економічний розвиток регіонів. Тому розширення та оптимізація джерел наповнення місцевих бюджетів є надзвичайно актуальним завданням, вирішення якого сприятиме підвищенню рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування і якісному виконанню покладених на них завдань та функцій.

ІІІ. Результати. Україні багатьма науковцями висловлюються пропозиції щодо формування дохідної бази місцевих бюджетів. На думку М.П. Бутко і К.О.Білокура, стратегія держави у сфері фінансів вимагає змін “з тим, щоб вони були орієнтовані на регіон, адже ринкова економіка вимагає суттєвого збільшення використання фінансових ресурсів на території їх створення”. Це положення фактично підтверджують інші автори, які вважають за необхідне спрямовувати до місцевих бюджетів відрахування від тих податків і платежів, які надходять до державного бюджету з відповідної території у вигляді певного відсотка відрахувань від загальнодержавних податків, або “зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади (центральної, регіональної, місцевої) у розподілі загальнодержавних податків”. [3]

 

С.В. Слухай та Н.Я. Здерка вважають, що податок з доходів фізичних осіб не має всіх характеристик, які б робили його придатним для ролі місцевого податку, однак на практиці часто виявляється, що закріплені за місцевою владою джерела доходу є недостатніми для фінансового забезпечення їхнього функціонування, отже з метою покриття вертикального дисбалансу держава може передавати частину або всі надходження від цього податку до місцевих бюджетів. [7]

С.В. Мельник і С.М. Криниця пропонують зараховувати до місцевих бюджетів податок на додану вартість, оскільки він, на думку авторів, рівномірно розподіляється по території країни, є менш чутливим до коливань кон’юнктури, а його надходження прямо пов’язане з рівнем розвитку і результатами економічної діяльності в регіонах. [4]

На думку А.М. Соколовської, такі податки, як податок на прибуток і податок з доходів фізичних осіб, повинні розподілятися між державним і місцевими бюджетами. [8]

С.А. Буковинський вважає, що вирівнювання бюджетної забезпеченості “може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет”. [2]

С.В. Слухай та О.В. Гончаренко пропонують використати для цієї мети спеціальний фонд, що має формуватися за рахунок податків, які характеризуються найбільшою стабільністю, податку на додану вартість і прибуткового податку з громадян. Вони також вважають за необхідне використовувати “принцип розподілу фонду трансфертів на окремі контингенти відповідно до видів територіальних об’єднань із метою врахування відмінностей у їх фінансових потребах та фінансовому потенціалі”. [6]

К.В. Павлюк звертає увагу на необхідність встановити взаємозв’язок між бюджетними витратами й результатами економічної діяльності регіону, тобто формувати дохідну частину місцевих бюджетів залежно від обсягу створених на відповідній території фінансових ресурсів. [5]

Віддаючи належне науковим напрацюванням з цієї проблематики, слід зазначити, що у цій сфері не знайшли достатнього науково-теоретичного та методичного вирішення проблеми визначення оптимального механізму формування власної дохідної бази місцевих бюджетів, який базується на підвалинах податкової (фіскальної) автономії, якісного прогнозування доходів місцевих бюджетів, підвищення зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні власної дохідної бази.

Наявна тенденція до надмірної централізації доходів у Державному бюджеті для подальшого спрямування трансфертів до місцевих бюджетів призводить до збільшення зустрічних фінансових потоків та не сприяє нарощуванню власної доходної бази, що підтверджують показники виконання місцевих бюджетів. Так, у 2006 році обсяг трансфертів у доходах місцевого бюджету м. Чернівці становив 83253,7 тис. грн., у 2007 – 101227,9 тис. грн., у 2008 – 139279,0 тис. грн. Проведений аналіз формування доходів бюджету м. Чернівці упродовж 2006 – 2008 років засвідчив про збільшення обсягу міжбюджетних трансфертів, що у свою чергу негативно позначається на фінансовій самостійності бюджетів місцевого самоврядування. Також простежуємо ріст податкових надходжень (у 2008 році вони складали 243777,2 тис.грн.), їх питома вага у структурі доходів бюджету міста постійно зростає. Основними бюджетоутворюючими податковими платежами в доходах м.Чернівці продовжують залишатися податок з доходів фізичних осіб, питома вага якого у 2008 році становила – 70,2 %, плата за землю – 10,2 %, єдиний податок – 6,7 %, а місцеві податки і збори складають 5,4 %, що є негативним явищем, оскільки засвідчує про малу частку власних надходжень бюджету міста.

Зміна структури доходних джерел бюджету міста у 2008 році, а саме: недивлячись на ріст міжбюджетних трансфертів з року в рік, їх питома вага у структурі доходів поступово зменшується що, свідчить про те, що поступово зменшується фінансова залежність бюджетів місцевого самоврядування від отримання централізованих фінансових ресурсів у вигляді дотацій та субвенцій на виконання делегованих повноважень територіальної громади.

Вирішення питання зміцнення фінансової основи територіальних громад можливе шляхом внесення змін до чинного податкового законодавства, що визначає механізм справляння податкових надходжень до бюджетів різних рівнів. З метою збільшення доходної частини місцевих бюджетів слід здійснити такі заходи:

1)           реформувати систему муніципального оподаткування шляхом прийняття закону “Про місцеві податки і збори” в частині запровадження податку на майно, збору за здійснення підприємницької діяльності у сфері грального бізнесу, інших місцевих податків і зборів;

2)           переглянути склад загальнодержавних та місцевих податків і зборів – на сьогоднішній день і прибутковий податок, і плата за землю не є місцевими податками і зборами, але закріплені за місцевими бюджетами. Ці платежі, принаймні, можна було б визнати місцевими і, звичайно, доцільно передбачити можливість органів місцевого самоврядування самостійно встановлювати і коригувати ставки місцевих податків, що відповідає положенням Європейської хартії;

3)           розширити доходну базу місцевого бюджету за допомогою запровадження нових місцевих податків, зокрема податку на нерухомість;

4)           розширити повноваження органів місцевої влади.

IV. Висновки. Отже, в Україні необхідно створити ба­гатоканальну систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи повинен мати власні закріплені доходи. Обсяг цих доходів має бути достатнім для забезпечення функцій і обов'язків, які покладаються на той чи інший рівень влади. При вирішенні проблем бюджетного вирівню­вання необхідно, в першу чергу, розробити пра­вові засади й механізм бюджетного регулювання в Україні, де зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади – центральної, регіональної, місце­вої – у розподілі загальнодержавних податків.

Досить повчальним у цьому плані для України може стати досвід еволюції податкової системи Німеччини. Так, у цій країні для забезпечення фінансуван­ня всіх трьох рівнів управління податкова система побудована таким чином, що найбільш значні джерела формують одразу три або два бюджети. Також, в Німеччині застосо­вується не тільки вертикальне, а й горизонтальне вирівнювання доходів. Землі, які мають високі до­ходи перераховують частину фінансо­вих ресурсів менш розвинутим землям.

Успішний розвиток процесу становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за умови проведення в державі широкомасштабної адміністративної реформи, результатом якої має стати формування нової, сучасної організації як державної влади, так і місцевого самовря­дування, перебудова неефективних фінансово-бюджетної та податкової систем країни.

 Таким чином, враховуючи вищезазначене слід відмітити, що фінансова система, яка формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд із держав­ними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту.

Список використаних джерел

1.            Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями від 11.06.2009.[www. rada.gov.ua].

2.            Буковинський С.А. До питання здійснення бюджетної політики в Україні / С.А. Буковинський // Фінанси України. – 2007. – № 11. – С. 3-30.

3.            Бутко М.П. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації / М.П. Бутко, К.О. Білокур // Фінанси України. – 2008. – № 10. – С. 29-30.

4.            Мельник С.В. Про формування місцевих бюджетів / С.В. Мельник, С.М. Криниця // Економіка України. – 2009. – № 1. – С. 17-23.

5.            Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини / К.В.Павлюк // Фінанси України.– 2007. – № 6. – С. 25-32.

6.            Слухай С.В. Удосконалення формування доходів місцевих бюджетів в Україні / С.В. Слухай, О.В. Гончаренко // Фінанси України. – 2007. – № 8. – С. 63-72.

7.            Слухай С.В. Формування доходів місцевих бюджетів в контексті трансформації податкової системи / С.В. Слухай, Н.Я. Здерка // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 12-21.

8.            Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у контексті її впливу на розвиток економіки / А.М. Соколовська // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 65-81.