Храпко І.Є.

Малицький В.В.

Буковинська державна фінансова академія

Конкурентоспроможність національної економіки України

У статті визначено основні чинники, які впливають на конкурентоспроможність економіки в цілому та використання формування кластерів при її визначенні.

Постановка проблеми: Глибоке розуміння проблеми конкуренції допомагає розвинутим країнам своєчасно реагувати на технічні, економічні та інформаційні зміни, що відбуваються у світі, і своєчасно вживати заходи як на рівні окремих великих фірм, так і держави в цілому. Тому, виходячи з ситуації, в якій опинилась Україна внаслідок світової фінансової кризи досить актуальним є розгляд конкурентоспроможності економіки країни і вироблення основних напрямків її покращення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Дана проблема, а зокрема чинники впливу на конкурентоспроможність економіки, її соціальний і економічний вимір, роль фінансового потенціалу у зростанні конкурентоспроможності та інша інформація розглянута у наукових працях Бєлєйченко О.Г., Цугунян А.М., Задувайло Л., Смерічевської С.В., Попової В.В. та інших.

Постановка завдання: Мета статті – розгляд чинників, які впливають на конкурентоспроможність національної економіки України і на підставі їх дослідження розробити пропозиції щодо покращення стану економіки в цілому.

Виклад основного матеріалу дослідження: Наша країна перебуває на новому етапі розвитку, в основному виправлені помилки перехідного періоду, накопичені можливості і створені заділи подальшого розвитку економіки. Україна спрямовує підходи пріоритетності стратегії переважно на нарощування конкурентоспроможності у відкритому конкурентному середовищі, що зумовить перебудову всієї системи механізмів підтримки національного товаровиробника в Україні [1,33].

Традиційно конкурентоспроможність трактується як зумовлене економічними, соціальними і політичними чинниками стійке становище країни або її продуцента на внутрішньому та зовнішньому ринках. Теорія конкуренції виходить з того що конкурують не країни, а окремі виробники чи продавці продукції. Проте економічний успіх держави, тобто її конкурентоспроможність, безпосередньо визначається наявність в неї конкурентоспроможних галузей і виробництв. Тому підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників має стати важливим пріоритетом соціально-економічної політики України [2,37].

Якщо розглядати чинники, які впливають загалом на конкурентоспроможність економіки країни, доцільніше це зробити, розглянувши чинники, які впливають на конкурентоспроможність окремих підприємств, як складових економіки.

Конкурентоспроможність підприємств в цілому характеризується впливом двох основних груп елементів – умов внутрішнього і зовнішнього середовища, які діють у взаємозв’язку і взаємозалежності.

Зазначимо елементи внутрішнього середовища: потужність виробництва,

звітність підприємства, маркетингові дослідження, постачання підприємству і збут товарів, фінансові можливості підприємств та технічно-інформаційні ресурси і інфраструктура.

Зазначені елементи внутрішнього середовища дають змогу оцінити можливість підприємства швидко реагувати на дії конкурентів залучаючи наявні резерви і використовувати зовнішні можливості. Елементи внутрішнього середовища безпосередньо впливають на конкурентоспроможність.

Що ж до елементів зовнішнього середовища підприємств, які впливають на його конкурентоспроможність, то до них належать: державна політка (внутрішня і зовнішня), соціальні і економічні умови, природно-ресурсний потенціал, правове регулювання і монополізація економіки, товарні ринки і ринкова інфраструктура.

Вплив зовнішнього середовища не завжди є помітним відразу і заважає фірмі терміново реагувати на загрози, що виникають на ринку і розробляти заходи, здатні не лише враховувати ці загрози, а й уникати їх, отримавши з цієї ситуації нові вигідні можливості [3, 63].

Варто зазначити, що вплив даних двох груп факторів на стан конкурентоспроможності не є постійним через зміни ринкових умов або позицій конкурентів. Конкурентоспроможність підприємства свідчить про надійність інвестицій у дане підприємство, а отже свідчить і про конкурентоспроможність галузі, до якої входить підприємство.

Галузь у ринковій економіці не є єдиною структурною одиницею, і конкуренції між галузями не існує. Певну суб’єктивність галузевому рівню конкурентоспроможності може надати застосування методики кластерного аналізу. Важливе значення теорії конкурентоспроможності належить кластерам як сконцентрованим за географічними ознаками групам взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях. Саме інноваційні кластери мають у своїй основі стійку систему передачі нових знань, технологій, продукції, яку називають технологічною мережею [1,34].

У контексті розгляду кластеризації економіки доцільно зазначити і про вплив фінансового потенціалу на конкурентоспроможність економіки, шляхом розгляду формування груп країн за ступенем їх вразливості до змін у фінансовій сфері.

До групи факторів, які характеризують вразливість національної економіки відносять: рівень енергетичної залежності країни, енергоємність економіки, показник покриття імпорту експортом, величина зовнішнього боргу, показник покриття кредитів депозитами, частка короткострокових кредитів, рівень диверсифікації джерел надходжень іноземного капіталу, показник заощаджень домогосподарств, питома вага іноземного капіталу в банківській сфері, рівень інфляції.

Можна зазначити, що Україні коефіцієнт покриття кредитів депозитами у 2008р. становив 1,09, тоді як у Польщі – 1,10, Румунії – 0,92, Болгарії – 1,03.Що до рівня інфляції у 2008р. він становив в Україні – 25,2%, Польщі – 4,2%, Румунії – 7,8%, Болгарії – 12,0%.

Наступним етапом у кластеризації країн є формування на підставі розрахованих індикаторів і програмного забезпечення «STATISTICA» груп країн. Відповідно сформовано три групи країн:

1) країни з низьким рівнем вразливості (Чехія, Польща);

2) країни з середнім рівнем вразливості (Болгарія, Румунія, Україна, Угорщина, Литва );

3) країни з високим рівнем вразливості (Естонія і Латвія).

Україна разом з Болгарією і Румунією складають першу підгрупу у групі країн з середнім рівнем вразливості. Можна зазначити, що характерними ознаками даної підгрупи є низький рівень енергетичної залежності, проте висока енергоємність економіки. Показник покриття імпорту експортом становить менше 1, тобто країни більше імпортують товарів і послуг, ніж продають за кордон. Така ситуація негативно пливає на зростання обсягів ВВП.

Що стосується фінансової системи, то за обсягами короткострокових кредитів Україну можна віднести до групи країн з низьким рівнем вразливості, оскільки даний індикатор коливається в межах 50-55% [4,38-39].

В загальному можна зазначити, що особливістю кластерів є наявність у них інноваційних підприємств, особливо венчурних, що дає змогу формувати інноваційні «точки зростання».

Висока конкурентоспроможність країни тримається саме на міцних конкурентних позиціях окремих кластерів, тоді як поза ними навіть посередня економіка може демонструвати посередні результати [1,35].

Якщо розглядати соціальний вимір як чинник підвищення конкурентоспроможності економіки, то тут розглянемо динаміку заощаджень, витрат і доходів населення протягом 2008 р.

Сума витрат і заощаджень населення України в 2008 році становила 850,2 млрд. грн. і збільшилась порівняно з 2007 роком на 38,3%, що мало вплив на зростання сукупного внутрішнього попиту. Витрати населення протягом 2008 року збільшились на 35,9%, приріст заощаджень становив 41,7%.

Найбільша частина коштів населення була направлена на придбання товарів та послуг (80,6%), зменшившись порівняно з попереднім роком на 1,1%. Упродовж 2008 року спостерігалася тенденція до скорочення в загальній структурі витрат та заощаджень питомої ваги витрат на придбання товарів та послуг (із 82,5% у січні до 80,6% за рік) за рахунок перерозподілу отриманих населенням доходів щодо погашення отриманих раніше позик [5,17-18].

Якщо розглянути І півріччя 2009 року, то на основі даних Держкомстату України можна сказати, що протягом даного періоду відбулося зменшення індексу споживчих цін на 1,8%, тоді як протягом першого півріччя 2008р. даний показник зріс на 1,4%. Дану ситуацію можна пояснити з позиції впливу фінансової кризи на купівельну спроможність населення. У даному випадку можна стверджувати, що обсяги заощаджень населення матимуть тенденцію до зниження, яка спричинить і відповідно зменшення конкурентоспроможності української економіки.

На підставі вищезазначеної інформації можна визначити, що конкурентоспроможність національно економіки України на даний період через негативний вплив світової фінансової кризи перебуває у складному становищі. Світовий банк погіршив прогноз падіння ВВП України у 2009р. з 9% до 15%. При цьому у подальшому прогнозується повільне відновлення вітчизняної економіки і зростання ВВП України у 2010р. на 1%, а у 2011р. – на 3,5%.

Водночас, Світовий банк покращив показник інфляції в Україні у поточному році з 16,4% до 13,4%. У свою чергу, у 2010р. інфляція прогнозується на рівні 10,5%, а у 2011р. – на рівні 8,8% [6,29].

Висновок: Конкурентоспроможність – це системна категорія, обумовлена економічними, соціальними і політичними чинниками, які забезпечують стійке становище країни або її продуцента на внутрішньому та зовнішньому ринках, здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку та ринках третіх країн[2,43].

Тому підвищення конкурентоспроможності можливе при:

1) запровадженні галузевих інноваційних кластерів;

2) модернізація виробничого обладнання для випуску пріоритетних видів продукції;

3) дотриманні політики стабільного валютного курсу в державі;

4) інвестуванні вітчизняного виробництва продукції, призначеної для реалізації на зовнішніх ринках.

Список використаної літератури:

1. Бєлєйченко О.Г. Чинники впливу на конкурентоспроможність економіки // Економіка та держава . – 2009.-№8.-с.33-35.

2. Смерічевська С.В. Конкурентоспроможність в соціально-економічному вимірі // Актуальні проблеми економіки . – 2009.-№3.-с.36-44.

3. Гаращук Ю. О. Підвищення ефективності діяльності підприємств за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми економіки . – 2008.-№2.-с.60-65.

4. Задувайло Л. роль фінансового потенціалу при посиленні конкурентоспроможності національної економіки // Економіст . – 2009.-№7.-с.36-39.

5. Румянцев С. Динаміка макроекономічного розвитку у 2008 р. // Цінні папери України. – 2008.-№42.-с.17-18.

6. Румянцев С. Макроекономічний розвиток у першому півріччні 2009 р. // Цінні папери України. – 2009.-№30.-с.29.