Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики
Розумович Л.А., Загородня А.Ю.
Науковий керівник: доц. Ліщинська Л.Б.
Вінницький торговельно- економічний інститут КНТЕУ
Удосконалення державного фінансового контролю в Україні на досвіді зарубіжних країн
Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки з різними формами власності передбачає, що держава забезпечує відповідну організацію і дисципліну в діях суб’єктів ринку з метою досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності економічних процесів. Формування такої системи господарювання, як показує досвід економічно розвинутих країн світу, потребує становлення нової системи державного регулювання економіки, провідне місце в якій займає державний фінансовий контроль підприємницької діяльності.
На практиці в Україні має місце певна недооцінка ролі такого контролю. На фоні збільшення внутрішнього та зовнішнього боргу зростала кількість збиткових підприємств, через що зменшувався прибуток, збільшувалася дефіцитність бюджетів, зберігалася тенденція до зниження реальної заробітної плати та пенсій. Поглиблювалася тінізація економіки
Ці проблеми соціально-економічного розвитку країни пов’язані не тільки з недооцінкою ролі і значення державного фінансового контролю підприємницької діяльності, а й з тим, що система такого контролю в Україні знаходиться на стадії становлення. В практичній діяльності органів державного фінансового контролю зберігаються старі підходи, які були властиві органам державного фінансового контролю командно-адміністративної системи. Процес переходу від системи державного фінансового контролю господарської діяльності до системи державного фінансового контролю підприємницької діяльності в Україні значно затягнувся. Неузгодженим залишається правове поле. Немає єдиних концептуальних засад щодо організації його системи. Загальмувалося проведення адміністративної реформи, яка покликана сприяти становленню нової системи державного управління, зокрема державного фінансового контролю та дерегуляції підприємницької діяльності.
Проблемами державного фінансового контролю господарської діяльності займалися такі відомі фахівці, як Ю.М.Бажал, І.А.Бєлобжецький, М.Т.Білуха, С.І.Бобир, В.В.Бурцев, Ф.Ф.Бутинець, Б.Ф.Усач, В.М.Федосов, В.О.Шевчук, С.О.Шохін та інші вітчизняні і зарубіжні вчені-економісти.
Вивчення зарубіжного досвіду організації фінансового контролю може стати корисним для вдосконалення вітчизняної системи контролю.
Основним міжнародним нормативним документом у сфері державного фінансового контролю є Декларація про керівні принципи фінансового контролю. Вона являє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системи фінансового контролю, різне розуміння місця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а також  різні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. Аналізуючи вітчизняне законодавство, можна побачити наявність окремих законів та нормативно-правових актів, що регламентують контрольні повноваження і процедури лише для деяких суб’єктів державного фінансового контролю. [2]

В законодавчих актах України не розкрито поняття внутрішнього контролю. Зазначене питання також не має належного наукового та методичного обґрунтування. Таким, чином, дієве функціонування внутрішнього контролю в органах державного сектору на даний час не забезпечено. Слід також вказати, що основним елементом функціонування моделі внутрішнього контролю підприємств країн ЄС є загальна відповідальність керівників органів державного сектору перед парламентом та громадськістю за стан системи внутрішнього контролю. В той час як в Україні існує практика покладання керівниками відповідальності за діяльність та досягнення мети очолюваних ними органів лише на працівників контрольно-ревізійних підрозділів або посадових осіб, до обов'язків яких належить проведення ревізій і перевірок, що є принципово не коректним. Фактично у системі внутрішнього контролю повинні бути задіяні всі підрозділи з основної функціональної діяльності, бухгалтерські, планові, економічні, фінансові, юридичні та інші підрозділи органу державного сектор.

Органи державного контролю в зарубіжних країнах здійснюють контроль за витрачанням міністерствами та іншими органами управління коштів, відпущених на їхнє утримання та реалізацію державних програм, здійснюють оцінку їхньої результативності, перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм із виконання замовлень.
Наприклад, Головне контрольне управління Конгресу США контролює здійснення різних державних програм у галузі науки і техніки, енергетики, освоєння космосу. При цьому перевіряється законність, доцільність та ефективність здійснених витрат. 
У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лише бюджетно-фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату. В Японії, наприклад, таку функцію виконує Управління адміністративного контролю при канцелярії прем’єр-міністра. В його завдання входить підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи і структури державного управління, зміцнення службової дисципліни державних чиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом, розробка проблем окремих верств населення, для розв’язання яких потрібна взаємодія кількох відомств. [4]
Фінансовий контроль в Україні здійснюється органами однієї системи, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, і спрямований на вирішення завдань, що стоять перед певним конкретним органом управління. На центральному рівні державного управління внутрішній фінансовий контроль здійснюють органи виконавчої влади та інші інституції. Кожний орган виконавчої влади наділений певними правами з управління державними фінансами та здійснює державний фінансовий контроль у зазначеній сфері, яка становить елемент фінансової системи. Завданнями цих органів є оцінка достовірності й відповідності рахунків законодавству та встановленим нормативам. [3]
 Системи внутрішнього контролю дещо відрізняються в європейських країнах. Серед них можна виділити два підходи. Перший із них, який використовується в таких країнах, як Франція, Португалія та Іспанія, можна назвати „відповідальністю третьої сторони”. У країнах-членах ЄС, які використовують такий підхід, Міністерство фінансів не лише відіграє ключову роль у розробці проекту бюджету та розподілі коштів серед галузевих міністерств, а й також має право безпосередньо втручатися на стадії попереднього контролю через своїх службовців, які є при кожному галузевому міністерстві. Так, Португалія має централізовану Генеральну фінансову інспекцію, яка підпорядковується міністру фінансів і відповідає за фінансовий контроль усіх бюджетних витрат урядових установ за фактом їх виконання. Окрім Генеральної фінансової інспекції, галузеві міністерства мають свої власні контрольовані підрозділи. 
На центральному рівні державного управління внутрішній фінансовий контроль здійснюють органи виконавчої влади та інші інституції: Міністерство фінансів України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Фонд державного майна України, Національний банк України тощо. В Україні при здійсненні внутрішнього контролю застосовуються лише окремі елементи європейської моделі “відповідальність третьої сторони” (більш широкі повноваження міністерства фінансів). [1]
Зазначимо, що у країнах Західної Європи з високим рівнем фінансової дисципліни державний внутрішній фінансовий контроль у формі інспектування практично не здійснюється. Але на сьогодні відмовитися від контролю в формі інспектування для України не є можливим через наявність строків дійсності порушень.
  Отже, зарубіжний досвід організації фінансового контролю в цілому може вплинути на вирішення основних українських проблем у цій сфері. Вивчення їхніх досягнень і помилок безперечно допоможе на нашому власному шляху до цивілізованого ринку та фінансового правопорядку.
  Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов’язані з цим питанням, необхідно реформувати систему фінансового контролю. Серед заходів реформування можна виділити: розроблення законодавчої бази, нормативно-правових актів, інструктивних і методичних документів, що підвищують ефективність державного фінансового контролю; створення й відпрацювання механізму координації роботи контрольних органів; вирішення питання поліпшення матеріально-технічного забезпечення контрольних органів; проведення заходів з удосконалення професійного рівня працівників контрольних органів; вивчення і впровадження в практику іноземного досвіду проведення державного фінансового контролю.  
 Вирішення основних проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії удосконалення, яка повинна відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми. Реформування контрольних функцій держави та досягнення їх ефективності дасть імпульс українській економіці для підвищення матеріального благополуччя усього народу України.

Література:

1. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня 2005 р. № 158// http://zakon1.rada.gov.ua;

2. Дрозд І.К. Єдність зовнішнього та внутрішнього контролю в системі фінансово-економічного контролю// Фінанси України. - 2006. - №3. - С.135– 140;

3. Ковалюк О.М. Роль контролю у фінансовому механізмі економіки // Фінанси України. – 2002. - №7. - С.151-155;

4. Юргелевич С.В. Система державного фінансового контролю// Фінанси України. – 2002. - №4 . - С.138-143.