Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые
рынки
Бойко О.Ю.,
Бачинський В.М.
Буковинська
державна фінансова академія, Україна
Технології залучення інвестицій та їх роль на ринку цінних паперів
Постановка проблеми. Теоретичне осмислення трансформаційних процесів сучасного світу
потребує розуміння тенденцій розвитку фінансового ринку, незмінним елементом
структури якого є ринок цінних паперів. Ефективність останнього залежить від
ступеня розвитку та можливостей його інститутів.
Актуальність теми дослідження
обумовлена вагомим значенням інвестицій на ринку цінних паперів України та
їхньою роллю в покращенні економічної ситуації держави в умовах кризи. Для
прискореного розвитку економіки необхідно створити умови для її модернізації на
основі нових технологій
залучення інвестицій на ринку цінних паперів.
Також важливу роль в цьому процесі
відводиться банківській системі. Адже банки є проміжною ланкою, вони
виступають як своєрідний посередник між населенням та підприємствами. Саме від них залежить залучення інвестиційних ресурсів за допомогою цінних
паперів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню залучення інвестиційних ресурсів за
допомогою цінних паперів присвячено ряд публікацій вітчизняних і зарубіжних
вчених. Зокрема, В. Колесникова, В. Торкановського, Т. Бердникової, Н. Благи, В. Суторміна, В. Радзієвська, Б. Стеценко, О. Мозговий, та інші [1, 102].
Постановка завдання. Метою статті є показати нові
технології залучення інвестицій на ринку цінних паперів та, яку роль вони
відіграють на даному ринку.
Виклад основного матеріалу. Фондовий
ринок, що є стратегічно важливим для економіки України, сьогодні не повною
мірою виконує головне призначення - створення фінансового механізму для запуску
інвестицій у промисловість, мобілізацію інвестицій і забезпечення трансформації
нагромаджень у доступні для виробництва фінансові ресурси. Для України залучення
інвестицій, і особливо іноземних, достатньо важлива справа. Однак, держава не
зарахувала фондовий ринок до пріоритетів розвитку. Упевненості в тому, що до
моменту виходу з кризи фондовий ринок буде спроможний пропустити через себе
такі необхідні економіці фінансові потоки, як не було, так і немає. А значить,
і очікувати інвестицій в Україну за такої кількості заходів з “підвищення
рівня інвестиційного клімату” не доводиться.
Україні належить
докласти чимало зусиль для збільшення долі держави у глобальних інвестиційних
потоках. Першим кроком до цього є мобілізація внутрішніх джерел інвестування:
1. кошти
амортизаційного фонду і внутрішньогосподарські нагромадження підприємств;
2. кредитні
ресурси банків;
3. заощадження
населення, нагромадження населення в готівковій валюті й інших цінностях;
4. надлишковий
промисловий капітал сировинних експортерів;
5. омертвлений і
спекулятивний фінансовий капітал.
Головні труднощі на даному етапі полягають в обмежених можливостях
мобілізації внутрішніх нагромаджень в країні і нездатності приватних інвесторів
повною мірою компенсувати нестачу капіталовкладень для забезпечення сталості
економічного розвитку. Вкладення
в реальний сектор через високий ризик непривабливі для банківського капіталу і
населення [2].
Надходження
іноземного капіталу в Україну та залучення заощаджень населення є незначними,
особливо порівняно з такими невеликими країнами сусідами, як Польща, Угорщина та
Болгарія. Наприклад, у США саме
фондовий ринок став двигуном зростання економіки. Український ринок цінних
паперів, створивши красиву і правильну форму-оболонку, втратив сутність і
прагматичний зміст, і сьогодні виконує лише роль своєрідного індикатора політичних
і економічних подій в країні [6].
Сьогодні інвестиції на
ринку цінних паперів відіграють важливу роль, тільки потрібно знайти ефективні
шляхи їх залучення на цей ринок. В Україні існує значний нереалізований
інвестиційний потенціал фізичних осіб. Так, по різних розрахунках, у населення
знаходиться 10-15 млрд доларів США, тоді як банківською системою України
мобілізовано в депозити і цінні папери близько 5 млрд гривень. У всіх країнах з
розвинутою ринковою економікою ринок капіталу поповнюється, насамперед, за
рахунок коштів населення. Але в нашій країні на цьому шляху наявна
невпевненість учасника фондового ринку – основного інвестора, який вважає, що
інвестиції в цінні папери супроводжуються невиправдано високим ризиком. Тому
сьогодні в Україні необхідна державна програма захисту базового учасника
фондового ринку – вітчизняного інвестора [5]. Це в свою чергу є негативною
рисою для подальшого розвитку економіки, оскільки ці вільні кошти, які
знаходяться у населення могли би стати потужним чинником для економічного
зростання. Але
фінансова криза зруйнувала систему приватних заощаджень, а діючі схеми
колективних інвестицій тільки починають розвиватися. Тому залучення в економічний обіг грошових
нагромаджень населення за допомогою відновлення схем колективного інвестування
дозволить вивести на фондовий
ринок нові фінансові інструменти і надати потужний імпульс для прискореного
відновлення і розвитку системи приватних заощаджень.
Ще одним важливим джерелом залучення інвестицій є банківська система. Як показує
світовий досвід, у країнах з розвиненою ринковою економікою прибутки банків від
основних банківських послуг порівняно незначні, а іноді цей сектор навіть
збитковий. Переважну частину
прибутку приносять операції з цінними паперами, а банки є основними операторами
ринку цінних паперів. Але зберігаються досить серйозні перешкоди росту
інвестиційної активності банків у самій банківській сфері такі, як падіння
рентабельності активів, незадовільний кредитний портфель, підвищений ризик
довгострокового вкладення коштів. Слабкість банківської системи призвела до
того, що тільки вузьке коло великих стійких банків має можливість розширювати
напрями інвестицій і вкладати кошти в ризиковані акції нових корпорацій.
Більшість комерційних банків не мають можливості здійснювати великомасштабні
інвестиційні програми через обмеженість ресурсної бази [2].
Звертаючись до
міжнародного досвіду, важко не помітити, що рано чи пізно більшість країн
зіткнулися з проблемою поділу банківського сектора, на інвестиційний і
кредитний. Для України інвестиційний банківський сектор, насамперед,
перспективна інноваційна галузь і здійснення діяльності інвестиційних банків в
Україні в майбутньому є необхідною умовою для становлення повноцінного
фондового ринку, а також розвитку й удосконалення інвестиційного механізму,
властивого цьому ринку. Разом з тим, у вітчизняному законодавстві немає
визначення інвестиційних банків, тому питання функціонування таких
інвестиційних структур в Україні вимагає насамперед законодавчого врегулювання
[2].
Сьогодні важливу роль в залученні інвестиційних ресурсів за допомогою цінних
паперів повинні відіграти підприємства. В цьому процесі велику роль займає
державне регулювання, яке повинно забезпечити оптимальний рівень впливу на
фондовий ринок. Воно являє собою певну структуру і складається з декількох
окремих політик – фінансової, податкової, інвестиційної, інноваційної тощо. Що
стосується ринку цінних паперів, то тут можна говорити про фондову політику.
Фондова політика – це державна політика, а тому її слід розглядати в аспекті
ролі держави у сфері випуску й обігу інвестиційних цінних паперів. На
ефективність цієї політики значною мірою впливають методи й форми регулювання
ринку цінних паперів, які застосовуються державою [3].
Незважаючи на багато проблем, з якими сьогодні стикається
фондовий ринок, слід зазначити, що це молодий, динамічний і перспективний
ринок, який розвивається на основі позитивних процесів, що відбуваються в нашій
економіці. На сьогодні ринок цінних паперів є найважливішим джерелом фінансування
реконструкції й розвитку економіки. Він повинен розглядатися як галузь
інтенсивного регулювання тобто розширення сфери присутності й міру прямого
втручання держави в цей сектор економіки.
Висновки. Всі ми чекаємо виходу з кризи, підвищення рівня інвестиційного клімату,
збільшення інвестицій. За дорученням Кабміну готується проект документу «Концепція
стратегії розвитку фінансового сектора України на період до 2015 року».
Але без пріоритетної Програми виходу фондового ринку з кризи, з конкретними
шляхами і строками, поряд з програмами для інших стратегічних галузей, Україна
не дочекається таких потрібних їй інвестицій [5].
Отже, слід наголосити на тому, що на сьогодні, в умовах кризи залучення
інвестицій через ринок цінних паперів знаходиться на низькому рівні і нам
потрібно якомога швидко виходити з цієї кризи задля покращення інвестиційного
клімату України та економіки держави в цілому.
Література:
1. Баула О.В., Ватаманюк З.Г. Інституційна ефективність
ринку цінних паперів в Україні. ∕∕ Фінанси України. – 2008. – № 3 –
с.101-110.
2. Карайченцева Г. О. Інвестори і фондовий ринок України. // Україна
Бізнес Ревю – 2009 - №12 – с. 28.
3. Костогризов О.Є. Державне
регулювання ринку цінних паперів // Фінанси України. – 2006.
- №12. – С. 127-135.
4. Суторміна В. М., Радзієвська В. М., Стеценко Б. С. Фінансовий ринок.
Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 100 с.
5. Програма розвитку фондового ринку України на 2005 – 2010 роки // цінні
папери України. – 2006. - №52. – С. 20.