Бойко І.А., Олійник В.В., Бойко О.Ю.

Україна, м.Чернівці

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: Заєць К.Д.

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

У даній статті проаналізовано сучасний стан ринку праці в Україні та напрями його вдосконалення. Визначено основні фактори, що дестабілізують розвиток ринку праці та акцентується увага на соціальних та економічних наслідках безробіття. Надано пропозиції щодо розширення зайнятості та зниження безробіття.

Постановка проблеми. Ринок праці є складовою частиною економічної системи країни. А отже, він відображає більшість політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в державі. Найбільш гострою проблемою ринку праці є неефективна зайнятість. Вона визначає міру відставання від розвинених країн у продуктивності праці, безробіття, порушення структурних диспропорцій зайнятості, неконтрольований відтік робочої сили за кордон, падіння рівня доходів населення, тощо.

Сучасний стан розвитку ринку праці ставить під загрозу національну безпеку України. Адже при наявності економічного зростання він продукує трудову бідність, зниження економічної активності працездатного населення та розширення економічно вимушеної праці, подальше майнове розшарування населення, втрату трудового потенціалу як в демографічному, так і в міграційному вимірі, розбалансованість ринку праці і ринку освітніх послуг. Держава практично немає довгострокової стратегії та дієвих механізмів, які б могли принципово змінити ситуацію на внутрішньому ринку праці і вплинути на мотивацію трудових мігрантів[4, с.168-170].

Мета статті. Дослідження сучасного становища ринку праці в Україні та визначення напрямів його розвитку, тобто зробити пропозиції щодо розширення зайнятості та зниження безробіття.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Розвиток національного господарства, що характеризується дефіцитом праці, стає фундаментальним параметром і якісно новим явищем для України[5, с.4]. Щороку зростає обсяг нереалізованого попиту на робочу силу в Україні. Проблеми розвитку ринку праці в Україні турбують таких вчених як В. Врублевського, О. Грішнової, Б. Данилишина, М. Долішнього, Т. Заєць, А. Колота, Ю. Краснова, І. Петрової, С. Пирожкова, С. Трубича та багато інших [1, с.106].

Однак не всі аспекти цієї надзвичайно багатогранної та складної проблеми з’ясовано і обґрунтовано.

Виклад основного матеріалу. Із становленням ринку праці змінюється характер та способи відтворення робочої сили. Його регулювання здійснюється державою та профспілками. Для сучасного ринку праці в нашій країні характерними є наявність суперечностей між попитом і пропозицією, територіальні і галузеві диспропорції в розміщенні робочої сили, а також невідповідність існуючих механізмів регулювання збалансованості ринку.

За даними Державного комітету статистики України кількість зареєстрованих безробітних в Україні у липні зменшилася до 606,9 тис., що становить 2,2% від населення працездатного віку. У липні минулого року кількість безробітних була на 88,2 тисяч менше, а рівень зареєстрованого безробіття становив 1,8%. На початок серпня протягом року на обліку в державній службі зайнятості загалом перебувало 12 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 8,1% менше, ніж на 1 липня 2009р. Серед зазначеної категорії громадян 98,6% мали офіційний статус безробітного. У той же час в нинішньому році рівень зареєстрованого безробіття скорочується швидше, ніж у минулому, хоча в абсолютному вираженні кількість безробітних залишається великою [6].

Кількість зареєстрованих безробітних порівняно з 1 липня 2009р. зменшилась на 7,5% і на 1 серпня 2009р. становила 27,6 тис. осіб. При цьому рівень зареєстрованого безробіття протягом липня зменшився на 3,6% від кількості населення працездатного віку (3,7% - у сільській та 3,6% - у міській місцевості). Зменшення відбулося як за рахунок безробітного сільського, так і міського населення. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у м.Ватутіне (8,6%), найнижчий - у м.Сміла (1,6%).

Розглянемо особливості кон’юнктури ринку праці у 2009 році (табл.1).

Таблиця 1

Попит та пропозиція робочої сили у 2009 році

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, осіб	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
Січень	18124	683	27
Лютий	17534	673	26
Березень	17060	708	24
Квітень	15778	879	18
Травень	14386	777	19
Червень	13092	726	18
Липень	12032	601	20
Серпень	11282	671	17

З вище зазначених даних (табл.1), протягом 9 місяців простежується тенденція до зменшення кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, якщо на початку вона становила 18124 особи, то вже в серпні - 11282 особи.

Навантаження на вакантні місця в липні знизилося в порівнянні з січнем цього року з 108 осіб на 10 місць до 86 осіб на 10 місць, хоча в липні минулого року воно становило 27 на 10 місць. За повідомленням підприємств, установ та організацій кількість вільних робочих місць і вакантних посад на 1 серпня 2009р. становила 601 одиницю, що на 17,2% менше, ніж на 1 липня 2009р. і в 2,5 раза менше, ніж на 1 серпня 2008р. Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) для робітників передбачалось 46,3%, для службовців – 43,9% та кожне десяте вільне робоче місце – для осіб, які не мають професії.

За даними державної служби зайнятості, у липні 2009р. її послугами скористалось 33,8 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян проти 28,3 тис. у липні 2008р. та 36,7 тис. у червні 2009р. На 1 серпня 2009р. на обліку цієї установи перебувало 28,2 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, із них більше половини (53%) – жінки, понад третину (37,3%) – молодь у віці до 35 років, майже чверть (20,2%) – працівники сільського господарства. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 98,1% незайнятих громадян [6].

Із кожних 100 безробітних, які перебували на обліку на 1 серпня 2009р., 52 - раніше займали робочі місця, 29 - посади службовців, решту складали особи без професії або такі, що займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.

За сприяння державної служби зайнятості в липні 2009р. було працевлаштовано 730 осіб, що в 2,4 раза менше, ніж у липні 2008р.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування області на випадок безробіття у липні 2009р. на допомогу по безробіттю було витрачено 17,6 млн.грн[6]. Середній розмір допомоги у липні 2009р. порівняно з попереднім місяцем збільшився і становив 611,46 грн.

Чисельність незайнятого населення поступово скорочується, але все-таки залишається дещо незадовільним. Утім не зважаючи на позитивні тенденції, що відбулись на ринку праці, він має наступні проблеми розвитку: співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили; наявність значної частини зайнятих у неформальному секторі економіки; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, інваліди); зростання вартості послуг робочої сили, яка б відповідала світовим стандартам і забезпечувала розширене відтворення трудового потенціалу.

На сучасному етапі необхідно докорінно змінити характер впливу політики зайнятості на національний ринок праці, який полягає у переході з пасивної політики, спрямованої на допомогу держави по безробіттю та соціальний захист неконкурентоспроможних верств населення, до активної інвестиційної політики, що включає в себе сприяння розвитку робочих місць, самозайнятості та організації перепідготовки незайнятого населення. З метою вдосконалення соціально-трудових відносин в регіонах має здійснюватись постійний моніторинг за укладанням та виконанням колективних договорів, використання найманої праці, здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства, проведення роботи по вдосконаленню системи організації, нормування та оплати праці та ін. [4, с.172]. Існуючі на ринку праці системи підготовки кадрів повинні відповідати наступним вимогам: ураховувати реальні потреби економіки (при визначенні структури працівників, які навчаються); мати високу гнучкість (яка дає змогу забезпечувати оперативні зміни в процесі навчання відповідно до потреб економіки даного регіону); мати адекватне фінансування (з боку як держави, так і підприємств) [3, с.24].

Висновок. Отже, головною проблемою функціонування ринку праці на сучасному етапі є високий рівень безробіття, який продовжує зростати прогресуючими темпами.

Основні реформи щодо покращення рику праці повинні здійснюватись в напрямі взаємодії інтересів держави з інтересами та потребами працюючих. Лише в таких умовах можна досягнути бажаного рівня розвитку ринку праці та покращення соціально-економічного становища в країні в цілому.

Список використаної літератури

1. Бріт О.В. Сучасний зареєстрований ринок праці як інструмент державного регулювання забезпечення роботою фахівців з вищою освітою// Економіка та держава. -2009. - №1. – С.106-108

2. Волкова О.В. Організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці України: сутність, структура та напрями вдосконалення// Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №10(90). – С.144-150.

3. Вольська А.О. Фінансово-економічні аспекти функціонування ринку праці//Фінанси України. – 2008. - №10. – С.22-30.

4. Гаркавенко Н. О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці //Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №4. – С.168-172.

5. Федоренко В. Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової кризи//Економіка та держава. – 2009. - №1. – С. 4-5.

6. www.ukrstat.gov.ua