Экономические науки/13.Региональная экономика

Романова О.В.

Дніпропетровський національний університет

Актуальні проблеми розвитку соціальної сфери

В умовах глибокої трансформаційної кризи особливо потрібна продумана політика зростання, що дозволяє сконцентрувати інвестиційні ресурси в пріоритетних галузях і дати стимул зростання економіки в цілому. Підвищення ефективності суспільного виробництва, вимагає рішення актуальних проблем розвитку соціальної сфери, підвищення ефективності галузей економіки суспільного сектора.

Розгляд ефективності ринкової економіки по Парето тепер передує введення в економіку добробуту, яка робить акцент на виборі між ефективністю і розподілом.

У будь-якому демократичному суспільстві виникає необхідність визначення конкретних галузей інфраструктури, де необхідне пряме державне втручання і в той же час обмеження сфери цього втручання.

Особливо гостро проблема пропорцій торкається невиробничої (соціальної) сфери інфраструктури, подвійний характер якої, перетворив проблему її створення з технічної в соціальну.

Різні соціальні групи мають свої «представництва» інтересів, створюючи інституційну структуру сучасного цивільного суспільства. Партії, профспілки, союзи підприємців, споживачів, екологів і інші на основі демократичних інститутів і процедур ведуть боротьбу на всіх рівнях за частку в бюджеті, і за державні програми, за цілі і пріоритети економічної політики в цілому. Кожна з груп прагне максимально зменшити для своїх членів об'єм податків і в той же час збільшити величину державних витрат або змінити їх структуру на свою користь, іншими словами зробити вплив на ухвалення політичних рішень, відповідно до своїх особливих інтересів.

Безумовно, ринок у всій різноманітності його форм і проявів, який є основою основ дійсно цивілізованого устрою суспільства через механізм вільної конкуренції, вільних ринкових відносин як у сфері індивідуального, так і у сфері суспільного вибору здатний протидіяти всім цим неприємностям, проте основні властивості ринку – свобода конкуренції і тенденція до рівноваги не виникають автоматично.

Згідно дослідженням прихильників теорії суспільного вибору, введення в аналіз політичних процесів викликає серйозні відхилення від умов рівноваги між приватним і суспільним виробництвом. Тому можливості «здорового» функціонування ринкового механізму повинно бути створені ззовні і закріплені державою, у вигляді відповідних правил, які б захищали ринкову систему від спотворюючої дії надмірної перерозподільчої системи.

Отже, перспективи соціальної політики в Україні пов'язані з глибшим і обґрунтованим використовуванням об'єктивних економічних законів і товарно-грошових відносин. При цьому слід враховувати, що механізм їх дії не може ефективно функціонувати без оптимального використовування фінансів в цілях науково обґрунтованого розподілу і перерозподілу частини вартості сукупного суспільного продукту.

Щоб держава передбачала наслідки своєї економічної політики необхідний науковий прогноз її розвитку в майбутньому. Нинішня практика прогнозування великою мірою ґрунтується на експертних оцінках. Такий підхід дає змогу максимально використовувати властиве спеціалістам уміння оцінювати перспективу, яке породжується поєднанням фахових знань і професійного досвіду. Однак саме через значну роль, яку відіграють в експертних методах особистість експерта, його компетентність і досвід, одержані у такий спосіб прогнози мають більш, менш суб’єктивний характер. Тож завжди існує ймовірність помилок, пов’язаних з унікальністю особистості й досвіду експерта.

Беручи до уваги серйозні соціально-економічні наслідки прорахунків у соціальній сфері, експертні методи оцінок прогнозування доцільно доповнювати формальними, менш чутливими до особистих міркувань експертів.

Для розробки основних підходів щодо рішення проблеми пропорцій окремих галузей інфраструктури пропонується моделювання ринку суспільних послуг з урахуванням характеру їх споживання на основі аналізу ефективності функціонування суспільного сектора у регіоні.

Рішення проблеми формування бюджету не може бути єдиним для України в цілому і для окремих регіонів унаслідок розходження рівнів територіального розвитку. Це означає, що для кожного регіону має бути своя регресійна модель ринку суспільних послуг. Масив статистичної інформації на основі якої здійснюється знаходження регресійних залежностей характеризує певний простір станів конкретного об’єкта з позицій конкретного досвіду. Можна додати, що тенденція зміни показників ринку суспільних послуг, яку подає статистика і відбиває рівняння регресії, зберігається і у прогнозному періоді, за межами наявних статистичних спостережень. З надходженням нових даних моделі підлягають коригуванню, яке здійснюється як побудова моделі з урахуванням попереднього досвіду. Таким чином, термін дії такої моделі – до надходження нових даних, після чого її замінюють новою моделлю, яка враховує ці дані.

Крім того, як відомо, економіка держави не є стабільною раз і назавжди збалансованою системою, певні обставини, безумовно вносять свої корективи у механізм її функціонування, що обумовлює необхідність економічної політики враховувати розвиток економіки в майбутньому, а отже завжди буде існувати необхідність у коректуванні загальної структури економічної моделі у майбутньому у відповідності до кон’юнктури ринку суспільних послуг, що склалася.

Усе це дає підставу питання вдосконалення механізму оптимізації функціонування економіки, визначення умов рівноваги між приватним та суспільним виробництвом на ринку суспільних послуг віднести до негайних і невідкладених для всіх без винятку органів державної влади, важливим напрямком підвищення ефективності економічної політики на макроекономічному і регіональному рівнях, щодо бюджетного процесу.