Экономические науки / 7. Учет и аудит

Олійник Т.О. ,к.е.н., доцент, Дем’яненко І.С., магістрантка ЗНТУ

Запорізький національний технічний університет,Україна

До питання нормування виробничих запасів

Сьогодні перед суспільством з особливою гостротою постала проблема того, що багато підприємств працюють не рентабельно, тобто вони не є прибутковими. Виробничі запаси необхідно розглядати як одну з форм інвестицій підприємства в оборотні активи. Надлишкове інвестування у запаси призводить до економічних втрат від нераціонального використання коштів. Утримання надлишкових запасів для підприємства пов’язане зі значним фінансовим ризиком. Запаси, які довго зберігаються можуть бути розкрадені або можуть втратити свої споживчі якості, тому проблема оптимального використання виробничих запасів на підприємствах різних галузей займає провідне місто серед управлінських завдань. Підвищення економічної ефективності роботи підприємств залежить від своєчасного і комплектного матеріально-технічного забезпечення та ступеня ефективності використання виробничих запасів.

Практичний досвід управління виробничими запасами доводить, що порядок визначення нормативів повинен складатися з таких взаємозв'язаних методичних блоків:

1. Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах.

2. Обґрунтування норм і нормативів.

3. Узгодження та затвердження нормативів.

Норма — це величина, яка відповідає обсягові запасу кожного елемента асортиментного ряду матеріально-технічних ресурсів, як правило, питомий показник. Норматив — це узагальнюючий показник, може бути представлений як грошовий вираз вартості мінімальних запасів . Норми встановлюються на кілька років, а нормативи — щорічно (за певних умов - щоквартально).

Показники визначаються суспільно необхідним часом перебування ви-робничо - експлуатаційних запасів у каналах їхнього формування за існуючого рівня розвитку продуктивних сил. Фактичний час перебування їх у формі запасів зазвичай відхиляється від необхідного або напрямі його перевищення (утворюються надмірні, наднормативні виробничо-експлуатаційні запаси), або в напрямі зменшення (виникає дефіцит). За об’ємом і потребою в них виробничо-експлуатаційні запаси класифікують на нормативні, надлишкові та зайві.

Нормативні запаси встановлені відповідно до нормативів, тобто мінімального обсягу матеріально-технічних ресурсів, необхідного для забезпечення виробництва.

Надлишкові запаси - це запаси, рівень яких перевищує норми запасів. Доведення запасів надлишкових до норми запасу здійснюється через обмеження надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємство, або, якщо дозволяють виробничі умови, через прискорення витрачання, перерозподіл і реалізацію у встановленому порядку іншим підприємствам.

Зайві запаси (невживані запаси) — матеріальні цінності, придатні для використання, але непотрібні даному підприємству. До зайвих запасів відносяться і матеріальні цінності, які були в експлуатації. Основними причинами утворення зайвих запасів є:

- зміна конструкції виробу, припинення випуску продукції, що не було раніше передбачено;

- неточність і помилки у визначенні потреби при плануванні матеріально-технічних ресурсів;

- заміна одних матеріалів іншими, більш прогресивними;

- поставка недоброякісної, некомплектної продукції;

- неправильне використання транзитної форми постачання замість складської, внаслідок чого підприємству-споживачу постачається продукція в кількості, яка перевищує його потребу.

До категорії зайвих можна віднести запаси неліквідні — запаси, які не реалізуються протягом тривалого часу. До неліквідних запасів відносять матеріали, не змонтоване обладнання та майно, які підприємство не використовує, які не можуть бути реалізовані за браком попиту чи з інших причин. Неліквідні запаси утворюються внаслідок низької якості продукції, її морального старіння, закінчення гарантійного терміну зберігання.

За періодом дії нормативи доцільно встановлювати на визначений термін. Такий термін варто запровадити з метою використання можливості систематичного перегляду: з урахуванням розвитку виробництва та досягнень науково-технічного прогресу в натуральних одиницях, і за умов коливання цін та інфляційних процесів — у вартісному вираженні.

Своєчасне виявлення зайвих запасів і вживання заходів щодо їхньої реалізації (залучення в господарський обіг) є однією з головних функцій служб матеріально-технічного забезпечення.

Фактично без такої функції як нормування в системі керування виробничими запасами матеріально-технічних ресурсів втрачається логічний ланцюжок «планування - нормування — контроль».

Поєднання методичних засад із нормування виробничо-експлуатаційних складських виробничих запасів із можливістю порівняння даних бухгалтерського та складського обліків є перспективним підґрунтям для подальших наукових розробок.

Література

1. Чаюн І.Ю., Бондар І.Ю. Управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства. Київ: АСК, 2002, 217с.

2. Економічна енциклопедія.У 4т./За ред. Б.Д. Гаврилишина. – К.,2000. – Т.1

3. Киба Л.М. Передумови створення методики з розрахунку нормативів виробничих запасів матеріально-технічних ресурсів//Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 9. –С 159-167.

4. Мурашко О.В. Суть матеріальних запасів, іх класифікація та визначення у бухгалтерському обліку//вісник ЖДТУ. – 2005. - № 3.- С.134-139.