Шипов М.В.

Національний університет харчових технологій

Проблеми розвитку агропромислового комплексу України

Збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства, внаслідок негативного впливу світової фінансової кризи, не дало змоги покращити фінансові результати галузі та життєвий рівень сільського несення.

Крім того, незбалансованість пропозиції та попиту сільськогосподарської продукції, низька купівельна спроможність населення, що суттєво обмежує ємність внутрішнього ринку призвели до ускладнення цінової ситуації на окремих продовольчих ринках.

Незважаючи на деякі позитивні зрушення в галузі тваринництва, започатковані у попередні роки, через відсутність незалежної державної підтримки, ситуація в цілому залишається складною. Продовжується спад виробництва молока, зменшується чисельність сільськогосподарських тварин, особливо ВРХ. Чисельність поголів’я корів протягом 2008 року скоротилася на 5,7%. Як наслідок, виробництво молока зменшилося в усіх категоріях господарств проти рівня 2007 року на 4,1%.

Складним залишається питання формування цін на продовольчі товари. Темпи зростання оптово – відпускних (на рівні переробного підприємства) та роздрібних цін (підприємства роздрібної торгівлі) є вищими від закупівельних (виробник). Таким чином, найбільш негативний вплив на зростання споживчих цін на продукти харчування мають саме переробка, оптова та роздрібна торгівля, а не вартість сировини.

Фінансова криза негативно почала впливати на ситуацію в харчовій промисловості. За останні місяці суттєво зменшилися обсяги продаж продуктів харчування, погіршилися розрахунки між суб’єктами ринку, згортається кредитування підприємств АПК.

В результаті в січня 2009 року обсяги виробництва в харчовій і переробній промисловості знизилися на 14,3 % у порівнянні з відповідним періодом минулого року.

Для стабілізації роботи підприємств харчової та переробної промисловості в даних умовах гостро стоїть питання відновлення кредитування. При цьому проблеми отримання кредитів аналогічні як і по іншим галузям економіки. Вони вимагають забезпечення реальної підтримки банківської системи шляхом застосування рефінансування, надання стабільних кредитів, утримання стабільності національної валюти, що потребує прийняття відповідних законодавчих актів.

Погіршується ситуація між товаровиробниками та підприємствами торгівлі, яка повоза з затримкою розрахунків за поставлені продовольчі товари до 20 – 90 днів, що призводить до вимивання обігових коштів та суттєво погіршує їх фінансовий стан.

В умовах кризових фінансових явищ посилення диспаритету цін на сільгосппродукцію, продукти харчування та ресурси, що споживає агропромисловий комплекс, гостро стоїть питання перегляду декларування оптово-відпускних цін на продовольчі товари, тобто, його декларування. В даній ситуації це стало однією із основних причин загальної збитковості харчової промисловості.

В результаті несвоєчасного та недостатнього обсягу виділення у 2008 році коштів Аграрному фонду (2,25 млрд. грн.) для здійснення фінансових та товарних інтервенцій на аграрному ринку не забезпечено виконання вимог Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо визначених обсягів закупівель продовольчого зерна та цукру (у 2008 році закуплено 2,5 млн. тонн зерна, в тому числі за заставними закупівлями – 1,2 млн. тонн, цукру закуплено лише 42 тис. тонн).

Не дивлячись на те, що заборгованість із виплати заробітної плати на економічно активних підприємствах в 2008 році мала тенденцію до скорочення, починаючи з жовтня минулого року в сільськогосподарських підприємствах вона зросла майже в 7,5 разів.

Це призводить до зменшення надходжень коштів до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів, що негативно позначається на виплаті пенсій працівникам аграрного сектора, соціальних виплат тощо.

На сьогоднішній день є ряд важливих проблемних питань у розвитку земельних відносин і формування ефективних сільськогосподарських суб’єктів господарювання шляхом проведення державного земельного кадастру та комплексного землеустрою і землевпорядкування сільських територій, охорони та підвищення родючості ґрунтів, удосконалення системи моніторингу земель, розвитку меліоризації земель, впровадження ринкових земельних відносин, реєстрації та перереєстрації договорів оренди земельних паїв тощо.

Продовжує занепадати соціальна і виробнича інфраструктура сільської місцевості, поглиблюються негативні демографічні тенденції на селі.

В Україні на сьогодні із 28,5 тис. сільських населених пунктів водопровід мають 6,3 тис. сіл (22% від загальної кількості), каналізацію – 742 (2,6 %), постачання природним газом – 12,3 тис.(43%). Амортизаційний знос інженерних мереж і споруд в регіонах складає від 50 до 70 відсотків.

Із наявних у сільській місцевості 68 тис. км водопровідних та 4,5 тис. км каналізаційних мереж, 30% уже відпрацювали свій амортизаційний термін (21,2 тис. км. водопровідних, 1,2 тис. км каналізаційних) і знаходяться в аварійному стані, а тому підлягають капітальному ремонту або заміні, що пов’язано із значними фінансовими затратами.

У 2009 році значно зменшено обсяги прямої державної підтримки. Соціальні програми для розвитку сільських територій практично вилучені із видатків державного бюджету. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено Мінагрополітики видатки в обсязі 8,8 млрд. грн.., в тому числі за рахунок загального фонду 4,4 млн. грн. або порівняно з 2008 роком менше на 7,5 млрд. гривень.