Економічні науки/Облік та аудит

Григор’єва В.В., науковий керівник: к.е.н., проф. Рассулова Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-барановського

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Необхідною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства основними засобами. Водночас поінформованість про наявність основних засобів та постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення для управління виробничою діяльністю кожного підприємства.

У сучасних умовах господарювання користувачі прагнуть одержати релевантну інформацію про стан і використання основних засобів. Таку інформацію має надавати бухгалтерський облік. Тим часом облік і фінансова звітність не завжди надають реальні дані про основні засоби, через що втрачають свою корисність для внутрішніх і зовнішніх користувачів. Основними причинами такої ситуації є слабка методична розробка нормативних документів, що регулюють облік основних засобів, а також формування підприємствами необґрунтованої облікової політики. Крім того, вплив податкового законодавства суттєво знижує реальність даних щодо основних засобів.

Учені-економісти завжди приділяли велику увагу дослідженню методики обліку основних засобів. Зокрема, ці питання висвітлені в працях Ф.Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова, М. В. Кужельного, В. В. Сопко. Незважаючи на значні досягнення і напрацювання, ціла низка питань залишилась невирішеною. Зокрема, вимагає удосконалення чинна методика обліку продажу основних засобів.

Метою даної статті є розробка рекомендацій та пропозицій, спрямованих на вдосконалення методики обліку реалізації основних засобів та адаптація його до потреб управління сучасним підприємством.

Згідно з П(С)БО 7 «…основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [1].

Починаючи з 30.03.2008 року норми профільного П(С)БО 7 «Основні засоби» вже не поширюються на ті об’єкти, які утримуються для продажу. Їх облік ведуть за правилами оновленного з метою відповідності міжнародним стандартам П(С) БО 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, і припинена діяльність».

Відповідно до цих змін було введено субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, що утримуються для продажу». Цей субрахунок входить до рахунка 28 «Товари», який відповідно до Інструкції № 291 призначений для обліку руху товарноматеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок згідно з Інструкцією використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування. На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари» застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу [2].

Ці події призвели до того, що перед бухгалтерами постало питання: чи можна реалізувати основні засоби песпосередньо з 10 рахунку, або вартість об’єкту основних засобів повинна бути переведена на субрахунок 286 і тільки потім здійснена реалізація.

Для того, щоб реалізувати основні засоби як «необоротний актив, що утримується для продажу», треба керуватися умовами, що передбачені п.1 р.II П(с)БО 27, в якому визначено, що необоротній актив та група вибуття визнаються утриманими для продажу у випадку, якщо:

- економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

- вони готові до продажу в їх теперешньому стані;

- їх продаж, як очікується, буде завершен протягом року з дати визнання їх утриманими для продажу;

- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

- їх продаж має високу вірогідність, якщо керівником підприємства підготовлен відповідний план або підписан твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості [3].

Треба зауважити, що всі ці умови повинні виконуватися одночасно.

Основні засоби переводять у необоротні активи не автоматично. Це відбувається, якщо дотримані умови визнання, що перелічені у П(С)БО 27. Крім того, щоб визнати актив як утриманий для продажу, потрібно, щоб пройшов деякий час з моменту прийняття рішення щодо його продажу до моменту здійснення продажу. Протягом цього періоду підприємство повинно застосовувати активні дії, що спрямовані на продаж цього об’єкту основних засобів. У підтримку цього твердження, звернемось до п.25 П(С)БО 32, в якому говориться,що «переведення інвестиційної нерухомості у склад запасів здійснюється у випадку здійснення зміни способу використання цього активу, що підтверджується початком підготовки до продажу. Якщо реалізація инвестиційної нерухомості здійснюється без попередньої підготовки, то інвестиційна нерухомість переведенню у склад запасів не підлягає» [4].

Дискусійними є також зміни, внесені до субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів», де здійснюється облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу [4]. Аналогічна ситуація пов’язана і з визнанням доходу від реалізації необоротних активів, для чого нині призначений субрахунок 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», де узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо), а також необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу. Отже, згідно з останніми змінами в законодавчих документах основні засоби, призначені для продажу, визнаються оборотними активами і обліковуються разом з виробничими запасами. Як свідчать дані, об’єднання на одному рахунку різних за економічними характеристиками об’єктів знизить поінформованість користувачів та не дасть їм можливості приймати обґрунтовані управлінські рішення. У бухгалтерському обліку будуть такі записи (табл.1) [5]:

Таблиця 1.

Облік реалізації основних засобів з переведенням у склад необоротних активів, що утримуються для продажу

№п/п	Зміст господарської операції	Стало
		Дт	Кт
1	Переведенно об’єкт основних засобів у склад необоротних активів, що утримуються для продажу	286	10
		13	10
2	Відображено дохід від продажу основних засобів	36,37	712
3	Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ	712	641
4	Списано вартість реалізованого об’єкта	943	286

На підставі дослідження доведено, що введені зміни в нормативні документи, що мали на меті поліпшити облік основних засобів, призвели до виникнення ще більш дискусійних питань.

Отже, актуальним завданням та необхідною умовою вдосконалення управління основним засобами є дальше поліпшення нормативно-правового регулювання, що регламентує облік основних засобів. Крім того, підприємствам слід більш виважено підходити до нарахування амортизації податковим методом і вести пооб’єктний облік за всіма групами основних засо-

бів, що задовольнить потреби управління в достовірній інформації про їх вартість.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, та препинена діяльність», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. №779.

3. Е. Мазуренко. Продажа основных средств //Все о бухгалтерском учете. – № 69. - 2008. – С.10-13

4. Нікулін О. Основні фонди, що утримуються для продажу, та відстрочені податки/ О. Нікулін//Все про бухгалтерський облік. - № 12. – 2008. – С. 53-57.