Економіка/2.Економіка сільського господарства

Панна А.О

Миколаївський державний аграний універсітет

ОЦІНКА КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

     Успішність функціонування будь-якої фірми залежить від рівня конкурентоспроможності продукції, що пропонується нею споживачам. Оцінка конкурентоспроможності продукції –визначення її рівня, що дає відносну характеристику здатності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в даний період, порівняно з продукцією конкурентів

   Показники конку­рентоспроможності продукції покладено в осно­ву міжнародних теорій торгівлі. Наявність по­рівняльних переваг у торгівлі окремими вида­ми продукції є передумовою успішного розвитку зовнішньої торгівлі. Дослідження цієї проблеми зумовило виникнення теорій порівняльних переваг Д. Рікардо та факторів виробництва Хек-шера-Оліна, які були істотно доповнені П. Самуельсоном, тощо. Новий підхід до аналізу міжнародної торгівлі був запропонований М. Портером, який заснував теорію конкурентних переваг, відповідно до якої на світовому ринку конкурують не країни, а фірми.

   Методи визначення кількісної оцінки конку­рентоспроможності продукції поділяють на ап­ріорні (за якими оцінюють майбутній потенціал) га апостеріорні (для визначення поточної чи минулої конкурентоспроможності продукції в результаті застосування фактичних даних).

Для визначення конкурентоспроможності продукції аналізують динаміку обсягів її експорту (Е) та імпорту (І), розраховують сальдо тор­говельного балансу (С=Е-І), визначають ряд інших показників.

     Оскільки країни мають різні кількісні та еко­номічні потенціали, значення сальдо по окремих країнах спіставляти неможливо.Тому запропоновано застосовувати індекс покриття імпорту (індекс стану балансу):

Іі/е=Е/І*100  (1)

Якщо значення індексу перевищує 100, то торговельний баланс додатній, у протилежно­му випадку — від'ємний. Цей показник обчис­люють для окремих країн, їхніх груп і світу за­галом .

    Найбільш розповсюдженим для визначення спеціалізації міжнародної торгівлі є індекс ви­явлених порівняльних переваг РСА (В) (роз­робник Б. Баласа): рівняльних переваг (розробник Б.Баланса);

RCA=B= (2)

де X — експорт, і — країна, j — товар, n — су­купність країн, k — сукупність товарів.

     Значення цього показника вище 1 свідчить про спеціалізацію країни на експорті певного то­вару, при зміні від 0 до 1 переваги відсутні. Верхньої межі індекс не має. За величиною цього індексу Ніnіоореn та Van Morrewijk зап­ропонували виділяти 4 групи: а: 0<В<1, до якої входять продукти, торгівля якими для країни не дає порівняльних переваг; в інші три групи b (1<В<2), с (2<В<4), d (4<В) входять галузі відповідно з слабкими, середніми та значними порівняльними перевагами.

Часто для аналізу використовують індекс RTA (relative trade advantage), який запропону­вав Vollrath, модифікувавши індекс виявлення порівняльних переваг:

RTA=RTX-RMX=

                                        -           (3)

 

         

де М — імпорт. Інші позначення аналогічні фор­мулі (2).

    Позитивне значення цього показника свід­чить про відносні переваги у зовнішній торгівлі, негативне — їхню відсутність. Переваги цих методів — простота їх використання, наявність необхідних даних, а недолік — вони не врахо­вують виробництва продукції в країні та внутріш­ньогалузевої торгівлі.

   Російський вчений К.Г. Бородін запропону­вав оцінювати конкурентоспроможність про­дукції через обчислення коефіцієнта за двома варіантами. Безумовно, якщо країна вивозить більше товару, ніж ввозить, то це свідчить про його конкурентоспроможність. Але показник співвідношення (експорт/імпорт) для країни з великим експортом та імпортом може бути од­наковим з країнами з малими обсягами ввезен­ня та вивезення. Тому К.Г. Бородін пропонує визначати конкурентоспроможність за такою формулою:

(4)

де -відповідно виробництво ,експорт ,імпорт  продукції .

    Вченим також розроблено визначення конкурентноспроможності продукції за другим варіантом ,що враховує внутрішньогалузеву торгівлю:

                            =          (5)

 

де  -стала величина ,що дозволяє збалансувати одиниці виміру;

величина, що дозволяє балансувати одиниці виміру; а5 (найбільш адекватні результати отримали при значенні 5, але показник може становити 10,20,30 — при малочислених об­сягах експорту, для яких <1) .

    Крім наведених переваг варто зазначити, що ці показники є зручними в обчисленні, дають можливість вірно оцінювати конкурентоспро­можність продукції при різних обсягах експор­ту та імпорту продукції, враховують обсяги її виробництва. Вагоме значення, на нашу дум­ку, має можливість обчислення цих коефіцієнтів у вартісному і натуральному вигляді, оскільки за статистичними даними інформація за необ­хідних складових переважно надається саме в останньому.

   На противагу міжгалузевій торгівлі між краї­нами розвивається обмін однотипними товара­ми, тобто внутрішньогалузева торгівля, інтен­сивність якої розраховують за методикою Грубела-Лойла:

        (6)

 

це  — інтенсивність внутрішньогалузевої тор­гівлі між країнами; Нi, — рівень внутрішньога­лузевої торгівлі; Ei, Іi— експорт та імпорт галузі.

       Значення показника змінюється від 0, коли внутрішньогалузевий обмін відсутній, до оди­ниці — обмін має лише внутрішньогалузевий характер [6]. Визначення інтенсивності внут­рішньогалузевого обміну особливо актуально в сучасних умовах, оскільки в світі спостері­гається зростання його обсягів. Вважаємо, що для аналізу зовнішньої торгівлі доцільно вико­ристовувати співвідношення експорту продукції і її виробництва. При цьому значення коефіціє­нта має зростати відповідно до обсягів вироб­ництва.

    Отже оцінка конкурентоспроможності продукції необхідна для обґрунтування прийнятих рішень при комплексному вивченні ринку; оцінці перспектив продажу конкретних вітчизняних товарів для внутрішнього і зовнішнього ринків; оцінці перспектив закупівлі конкретних імпортних і вітчизняних зразків товарів; встановленні і коригуванні цін нових товарів вітчизняного виробництва, експортних і імпортних товарів; коригуванні цін при надходженні нової партії відомого товару; контролі якості експортних товарів; знятті товарів з експорту або їх модернізації; припиненні закупівлі імпортних товарів; підготовці інформації для реклами нових товарів вітчизняного виробництва, імпортних товарів, товарів для експорту; оптимізації торгового асортименту; формуванні товаровиробниками політики в області якості і конкурентоспроможності; позиціонуванні продукції; прийнятті управлінських рішень щодо доцільності витрат на розробку, проектування і серій

 

Література

1.     Жуковський М.О. Оцінка конкурентоспроможості підприємств аграрного сектора економіки / М.О. Жуковський // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9. – с. 81 – 87.

2.     Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції  / Портер Майкл Е. [Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський]. – К.:Основи, 1997. – 390 с.