Брутян Катерина Сергіївна

Лук’яненко Марина Олександрівна

Криворізький факультет

Запорізького національного університету

Natural born leaders. Секрети ефективного лідерства

Управління це складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того, як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх.

Natural born leaders – дослівний переклад цього виразу «народжений лідером». Поведінка, яка управляє стилем лідерства, зв'язується з нашими генами, це пошук вивчення, представленого на Британській Психологічній Річній Конференції Society in Brighton Дослідження, здійснюване Доктором Carl Senior і міжнародна дослідницька команда базувала в Університет Aston в Бірмінгемі, Інститут Психіатрії в Лондоні, США, поглянув на один з найбільш потужних стилів лідерства і можливі гени пов'язали з цим. Стиль, трансформаційне лідерство, що звертається, - social-based стиль лідерства, в якому лідери мотивують своїх членів команди, аби досягти їх максимального потенціалу через індивідуальний розгляд і підтримку та інтелектуальне стимулювання.

З моменту виникнення менеджменту основною проблемою функціонування виробничо-господарської організації забезпечення їх ефективної діяльності. Це завдання належить до службової компетенції менеджера. Він повинен розуміти економічну сутність кожного виду ресурсів організації, вміти їх планувати і взаємо поєднувати, створюючи операційну систему. Оперативне маневрування ресурсами оцінювати ефективність її виконання, тобто в широкому аспекті управляти ефективністю і продуктивністю керованої організації.

Одна з рис притаманних успішному менеджеру – це впевненість у своїх силах, здатність до обов’язковості, професіоналізму, самоповаги. Американські спеціалісти навіть дібрали слово для характеристики впевнених в собі людей «переможець». Для того щоб почувати себе переможцем менеджеру потрібно формувати в собі позитивні установки що до власного буття (як до особистості так і професійної діяльності). Менеджер повинен бути компетентним, тобто це знання, навички, особистісні характеристики менеджера, які він виявляє при прийнятті рішень в реальній ситуації. Повинен мати професійний розвиток особистості, це процес підготовки людини до трудової діяльності включає засвоєння необхідних трудових навичок та функцій соціальних норм поведінки, системи моральних цінностей.

Наступна риса, це спостережливість - уміння спостерігати за діями інших на підставі цього робити висновки така риса необхідна менеджеру для того, щоб краще аналізувати факти події поведінку підлеглих, клієнтів та партнерів, особливо під час зустрічей, переговорів, у тому числі з іноземними партнерами. Комунікативність – тобто ставитися до культури спілкування, як до інструменту своєї професійної діяльності. Організаторські здібності – мета, цінності і спосіб мислення, знання та навички менеджера впливають на систему управління організації. Також ефективність менеджменту буде продуктивною, якщо в основу буде покладена довіра менеджера іншим людям. Тільки тоді, коли працівники довіряють менеджеру, вони можуть добровільно приносити жертви і разом із керівництво використовувати всі можливості, щодо поліпшення стану справ організації.

Поняття менеджер професіонал починається з високого рівня свідомості, при якому він добре розуміє свої можливості і свої обмеження. У свій час М. Вудкок та Д.Френсіс виявили обмеження, які не дають можливості менеджеру працювати успішно. Для того щоб позбутися цих обмежень менеджеру потрібно: ефективно управляти собою і своїм часом; відносити свою власну мету з цілями організації; постійно вчитися і самовдосконалюватися самому а також сприяти самовдосконаленні інших; співвідносити свої особливі цінності із загальнолюдськими; вирішувати проблеми швидко і ефективно, навіть найскладніші; в умовах конкуренції гнучко реагувати на зміни ситуації; бути гнучким, що до організаційних структур та ієрархічних відносин; швидко впроваджувати в практичну діяльність нові методи та інструменти управління.

Реальна перспектива посадового просування складається на основі оцінки працівником існуючих умов для просування і оцінки своїх можливостей. Крім того, зміна орієнтирів в кадровій політиці, організація в сторону переосмислення ролі і місця людини в сфері трудової діяльності примножить його кадровий потенціал, змінить уяву працівників про свою професійну діяльність. Кар'єра це індивідуальні зміни позиції і поведінки, пов'язані з досвідом роботи і діяльністю людини упродовж її професійної діяльності.

Отже, змістовною складовою поняття кар'єри є просування, тобто рух вперед. Використовуються і такі поняття, як зростання, досягнення, перехід та інші. В цьому відношенні кар'єра це процес, який визначається як проходження, послідовність зміни робочого стану людини, тобто тут розглядається не як статичний, стабільний стан, а як процес зміни подій, активного просування людини в освоєнні та вдосконаленні способів життєдіяльності. Найважливіше рішення, яке приймає людина у своєму житті це вибір кар'єри, особливо, якщо це кар'єра керівника, тобто менеджера. Менеджери це професійні управляючі, головна задача яких координація й організація діяльності колективів на основі врахування об'єктивних законів, тобто на науковій основі. Відмітна риса професійного менеджера це залучення його до управлінської роботи за визначену плату.

Таким чином, сучасний менеджер виступає одночасно в декількох ролях: лідер (здатний вести за собою колектив), керуючий (наділений владою для організації роботи), вихователь (володіє високими моральними якостями, здатний створити працездатний колектив), дипломат (уміє встановлювати контакти з владою, керівництвом, партнерами і персоналом), новатор (розуміє роль і значення технічного прогресу і уміє впровадити у виробництво той чи інший винахід), підприємець (постійно шукає можливості для збільшення прибутку), особистість (високоосвічений, здатний, такий, що володіє високим рівнем культури управління, чесний і рішучий).