Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Шатилюк Л.А.., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Дидактичні умови формування геометричних понять в учнів

Практичною реалізацією вміння читати креслення є графічна побудова відповідних виглядів предмета за двома заданими. Для виконання цієї вправи треба вміти не тільки аналізувати форму предмета і розміщення окремих його елементів, а й створювати відповідне просторове уявлення і зображення його на кресленні з додержанням проекційного зв'язку.

Додержання проекційного зв'язку, в свою чергу, пов'язане з метричними співвідношеннями зображень предмета, тобто з габаритними розмірами та розмірами окремих елементів предмета. Таким чином, щоб побудувати вигляд предмета, учень повинен з'ясувати його загальну форму, а для цього в думці розчленувати предмет на окремі геометричні тіла. Цю розумову операцію учні виконують досить чітко, якщо задані предмети однозначно розчленовуються на складові геометричні тіла. Проте форма більшості зображуваних предметів складається з різних комбінацій геометричних тіл у вигляді вирізів та отворів. Тому, щоб побудувати відповідні зображення, учень має проаналізувати форму предмета за два етапи: спочатку вичленити загальні, габаритні складові частини предмета, а потім заповнити їх відповідними вирізами та отворами. Тільки на основі такого синтетичного аналізу можна створити повне й правильне просторове уявлення про заданий предмет. Якщо учень сприймає відповідну конструктивну особливість предмета (виріз або отвір) як факт, без аналізу її геометричних форм, то йому важко буде відтворити проекцію цієї конструктивної особливості на іншому вигляді. Крім того, для правильної побудови виглядів предмета треба також чітко з'ясувати та зафіксувати в думці габаритні розміри предмета, а також розміри відповідних вирізів і отворів. Тому для поглиблення вмінь читати креслення вправи на побудову виглядів предметів слід доповнювати запитаннями про зміст аналізу всіх форм предмета.

Процес формування графічних понять повинен максимально враховувати принципи природовідповідності, психолого-фізіологічні основи готовності учнів до графічної діяльності, а також і рівень сформованості вихідних геометричних понять. Зокрема на початковому етапі вивчення курсу креслення потрібно визначати такий перелік видів графічних робіт, використовувати такі методи навчання, які сприяли б розвитку в учнів явлень про аналіз геометричних об’єктів, масштабні перетворення, що забезпечить формування надійного базису для графічної діяльності.

Отже, щоб в свідомості учнів формувалися чіткі і правильні поняття необхідна систематично продумана робота вчителя, яка включає в себе керівництво процесом формування виділених понять в учнів та їх навчальною діяльністю під час засвоєння. Цілком очевидно, що належні умови для формування графічних понять повинні органічно поєднуватись із загальними дидактичними умовами, що забезпечують процес графічної підготовки учнів. Але специфічність діяльності вчителя, спрямованої на формування в учнів розумових дій і понять викликало в нашому дослідженні потребу виокремити саме ті умови, що забезпечують ефективність цього процесу.

На основі цих вимог визначено дидактичні умови формування геометричних понять в учнів:

1) усвідомлення вчителем необхідності формування геометричних понять;

2) рівень знання вчителем основних положень теорії поетапного формування розумових дій і понять;

3) дотримання принципів добору завдань, послідовності їх пред’явлення, способів представлення схеми ООД, спеціального відпрацювання дій на кожному етапі, правильного переводу дії з одного етапу на інший, організація контролю за їх виконанням;

4) відсутність у процесі формування геометричних понять елементів, пов’язаних з непродуктивною діяльністю учнів.

Для закріплення вищезгаданих понять учителеві варто проводити наступні вправи:

1) прочитати креслення, тобто пояснити за ним геометричну форму об’єкта;

2) встановити за кресленням, якому елементу поверхні (площині, ребру, вершині й т.д.) належить точка, одна із проекцій якої задана;

3) визначити цей елемент на тому вигляді, на якому задана проекція точки;

4) виявити (знайти) цей елемент на всіх інших видах креслення, встановивши характер його зображення (дійсна величина, спотворена проекція й т.д.) на кожному з виглядів, і знайти положення в просторі відносно площин проекцій (паралельний, перпендикулярний і т.д);

5) добудувати на елементах предмету відсутні на кресленні проекції точки за допомогою ліній проекційного зв’язку.