Филологические науки/6. Актуальные проблемы перевода

Крічкер О.Ю.

Академія пожежної безпеки

ім. Героїв Чорнобиля, Україна

До проблеми навчання перекладу

З того часу, як з’явилися перші соціальні структури і наші пращури почали спілкуватися з представниками свого виду, які використовували інші мови, вони відчули гостру необхідність у посередниках, які б перетворили «розмову з стіною» на комунікативний акт. Саме тоді і розпочалася історія перекладу як одного з перших помічників у міжнародних відносинах. З розширенням сфер відносин, збільшилася потреба у експертах з декількох мов. Першу спробу задовільнити цю потребу суспільства зробили, утворивши перші освітні центри з навчання перекладачів. З того часу і почалися вічні суперечки, метою яких було дати відповіді на запитання: «Чи можливо навчити перекладу? А якщо можливо, то наскільки досконало?».

Перекладознавці намагаються виявити справжню природу поняття, щоб відповісти на запитання, що ж таке «переклад» - наука, ремесло чи мистецтво? Тільки дізнавшись конкрете тлумачення цього терміну можна буде пояснити, чи цей предмет вивчається так само, як будь-який інший, і за допомогою тих самих існуючих методів. Саме на цей момент корисно звернути найбільшу увагу, зважаючи на той факт, що багато питань щодо навчання перекладу виникають через те, що велика кількість досвідчених самоуків-перекладачів вважає, що навчитися перекладати можна тільки постійно набуваючи досвіду та користуючись власною інтуїцією, і у жодному разі не у навчальній аудиторії, вивчаючи теорію. З іншого боку існує група екстремалів, які відносять перекладознавство до точних наук. Суперечки між представниками цих двох груп зазвичай загоняють студентів у глухий кут розгубленості та нерозуміння, через що вони втрачають мотивацію до навчання та довіру до викладачів спецпредметів.

Для того, щоб не уподібнюватися вище згаданим лженауковцям, розглянемо переклад з різних точок зору. Зупинимося для початку на статусі перекладу як науки. Загалом науці приписують такі характеристики як точність та передбачуваність, тому ми називаємо науковими правила, що спрацьовують завжди. Іноді ці правила настількі точні, що їх називають законами. Проте ніхто не зважає на той факт, що деякі науки, особливо гуманітарні, не досягають сто відсоткової точності, тому будь-яку нову теорію в цих галузях необхідно неодноразово піддавати детальному вивченню, і лише після цього її можна буде вважати обґрунтованою та надійною.

Переклад, хоч і базується в основному на наукових даних інших галузей лінгвістики (нейро- та соціолінгвістики, семантики та ін.) та інформатики, не є точною наукою. Перекладачі використовують наукові дані та теорію, але вільно та упереджено, тобто на свій смак, даючи простір власній уяві. Іноді є декілька варіантів рішення однієї перекладацької проблеми, а творчий перекладач може з легкістю знайти новий варіант.

Перекладацькі проблеми можуть бути схожими, проте не можливо виробити єдине наукове рівняння, яке б спрацьовувало однаково кожен раз для кожної проблеми у всіх мовах через нескінченні розбіжності між мовами, так само як і між культурним контекстом сприйняття світу у різних народів. Як писав у своїй роботі «Підходи до перекладу» Пітер Ньюмарк, переклад – це передача змісту тексту іншою мовою відповідно до намірів автора. Тому у його розумінні теоретична наука перекладознавство має визначити перекладацьку проблему, відмітити всі чинники, які слід взяти до уваги для вирішення завдання, перерахувати можливий порядок виконання перекладацьких дій і, врешті-решт, рекомендувати найбільш влучний з запропонованих варіантів та дати відповідний переклад.

Тепер розглянемо тезу прибічників перекладу як мистецтва. Насправді, з мистецтвом переклад має стільки ж спільного, як і з наукою. Іноді переклад стає заручником ідіосінкразій або ж інтуїції перекладача; як композитор чи художник, так само часто і перекладач у тексті перекладу віддзеркалює власні настрої та особливості характеру, що визначають його особистість. Проте, головним чинником, що заважає назвати переклад мистецтвом, є те, що основною сферою, яка визначає мистецьку діяльність, є естетика, а перекладач просто повинен вирішити ряд різних проблем.

Відкинувши можливість трактовки перекладу як мистецтва, звернемося до формулювання «переклад як ремесло» та встановимо його ймовірність.

Як вже зазначалося, спроби категоризувати переклад лише породжують неясність, оскільки він має риси і науки, і мистецтва. Тому слід обрати категорію, яка найбільше підходить для пояснення суті терміну, чи, у крайньому разі, найбільш зручна та краще спрацьовує. Це – ремесло. На підтримку такого висновку можна згадати визначення Ньюмарка, який у тому ж дусі, називає переклад – ремеслом, тобто умінням заміняти письмове висловлювання чи твердження вихідною мовою на таке ж письмове висловлювання чи твердження мовою перекладу.

Підсумовуючи наші пошуки, можна сказати, що переклад (більшою мірою) – уміння, майстерність, і йому слід навчати як ремеслу, приймаючи до уваги якість та природу перекладу, рівень володіння вихідною мовою та мовою перекладу та цілі курсу навчання.

Науковці пропонують різні методи навчання перекладу, які можна застосовувати у навчальному процесі. Та яку б роль не відігравав переклад у сучасному процесі навчання та перевірки знань, важливо відразу ж провести межу між навчанням перекладу та мови.

Навчаючи перекладу одночасно з навчанням самої мови, викладач боротиметься з двома проблемами. По-перше, треба розуміти, що вчитися вирішувати перекладацькі труднощі не означає вивчати мову (хоча ці процеси і взаємопов’язані), оскільки існують такі труднощі як переклад метафор, лінгвокультурознавчих термінів та інші. По-друге, необхідно визначитися з методикою навчання, яка найкраще «співпрацює» з методиками навчання перекладу як професії. Вибір методик навчання перекладу має враховувати природу перекладу: по-перше, його об’єктивні та теоретичні принципи, по-друге, суб’єктивнний аспект, який в більшості стосується студентської інтуїції та творчості.

Отож, перший висновок, який можна зробити з нашої розвідки – перекладу навчити можливо, оскільки ним оволодівають, як і будь-якою іншою професією. Другий важливий висновок полягає у тому, що викладачам мови та перекладу, слід не забувати, що вони навчають студентів двом різним предметам одночасно і їм слід застосовувати відповідний еклектичний метод до викладання обох дисциплін. Викладачі мають допомогти студентам зрозуміти сутність та природу перекладу, та визнати, що їм конче необхідно вивчати теорію перекладу і при цьому невтомно працювати над підвищенням рівня володіння мовою. Якщо ж викладач сам вважає, що перекладу навчити неможливо, то це, врешті-решт, приведе до втрати зацікавленості у дисципліні.

Література:

1. Newmark, P. Approaches to Translation. — Hertfordshire: Prentice Hall, 1988.

Крічкер Ольга Юхимівна

вул. Гоголя 315, кв.77

м. Черкаси, 18015

(0472) 45-14-41

Академія пожежної безпеки

ім. Героїв Чорнобиля

викладач