Политология / 7. Глобалистика

Наторіна А.О., Андрієнко Л.К.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Релігія в контексті глобалізації

Ставлення до релігії завжди відзначалося неоднозначністю та мінливістю – в залежності від історичної епохи, політичного режиму, а також особистості того, хто переймався цим питанням. Та, попри будь-які обставини, релігія як суспільне явище виявилася життєздатною і в різних своїх формах існує у всіх країнах світу. Релігійна свідомість найдавніша з поміж інших видів людської свідомості. Суспільства, як усвідомлення людьми їх певної спільності, виникали саме на підставі спільної релігії, тоді як всі інші об’єднання мали вже вторинний характер. Тому релігія є основою будь-якої соціальності, хоча, будучи найглибшою її основою, вона рідше за інші усвідомлюється в цьому розумінні [1, с.14]. Релігія постає як основа соціальності тому, що саме вона створює такі первинні засади суспільності, як солідарність, свобода, служіння. Релігія є не тільки першим та аморфним у своїй первинності підґрунтям суспільства – вона визначає характер цього суспільства, його обличчя та спрямованість, його культурні та моральні цінності [2, с.54].

Релігія як соціальний інститут існує на двох рівнях:

1) ціннісно-нормативному, що є складною системою вірувань, символів, цінностей, духовних заповідей, які містяться у релігійних текстах. Вони вміщають моральні цінності й установки, які акумулюють у собі норми і правила людського співіснування, що вироблялися протягом віків.

2) організаційному, тобто церковному. За релігійно-етично-господарського підходу, розробленого М. Вебером [3, с.245], усю людську спільноту умовно поділяють на народи іудео-християнсько-мусульманських традицій (Захід) і презентованих індуїзмом, буддизмом, конфуціанством і даосизмом (Схід — індійці, китайці та ін.).

Релігія, має важливе значення для культур, особливо в сучасному світі високих інформаційних технологій, завдяки розвиткові яких кількість точок дотику між різними культурами спрямовується до нескінченності, незалежно від того, як далеко в географічному чи цивілізаційному плані не перебували б ці культури одна до одної.

Внутрішньоцивілізаційне зіткнення політичних ідей, породжене Заходом, зараз витісняється міжцивілізаційним зіткненням культур та ідеологій. Фундаментальні принципи поділу людства й далі є причиною конфліктів.

Релігія забезпечує індивіда зокрема і суспільство в цілому певним набором ідей і понять, необхідних для творення системи світогляду, які виявляються в соціально-структурних процесах. Розуміння моралі й доцільності в релігійному контексті знаходить своє місце в концепції справедливості – це одна з основних догм будь-якої релігії. Справедливість на рівні суспільства реалізується в правилах і процедурах розподілу певних благ, як духовного, так і матеріального характеру

Західна демократія у всіх своїх проявах — права людини, соціальні гарантії, рівні можливості, загальне виборче право й т. ін. — декларує саме принцип справедливого розподілу благ і прав у суспільстві.

Закладена в християнському вченні концепція абсолютної цінності людського життя упродовж історичної еволюції зазнала трансформації, набувши подекуди форми культу індивідуалізму. Процес цієї трансформації цінностей у західній культурі складний, багатогранний, де початком є виникнення марксизму. У другій половині XIX століття, у зв'язку зі зростанням темпів науково-технічного розвитку, загострилися соціальні протиріччя в західному суспільстві. Звичайно, це був тимчасовий етап, пов'язаний з адаптацією суспільства до нових економічних умов. За часом це збіглося з розвитком вчення Дарвіна про походження видів і еволюції людини. Завдяки цим двом факторам цінності західної цивілізації стали описуватися в термінах нової соціальної формації. Цим було покладено початок для переведення каркаса західної культури з релігійної площини в суспільно-політичну. З одного боку, надпотужний науковий, технологічний, військовий потенціал, спроможний як і раніше контролювати міжнародну політику і керувати всіма глобальними процесами. З другого боку — руйнування основ культури, міграція робить перспективу самого терміну «західна культура» досить невизначеною [2, с.58].

Схід, зокрема, ісламська цивілізація, поряд зі слабким економічним і політичним міжнародним впливом демонструє експансію своєї релігії, зокрема в межах історичного ареалу західної культури, на тлі демографічного зростання і володіння серйозними природними і людськими ресурсами.

У середині травня 2005 року ісламськими країнами прокотилася хвиля заворушень, спровокованих антиамериканськими настроями. Причиною була стаття в «Newsweek» про погане поводження з ув'язненими на військовій базі в Гуантанамо, автор описав, як американські військові кидали Коран в унітаз, щоб змусити говорити в'язнів-мусульман. Треба зауважити, що це не була якась економічна санкція або воєнна операція. Навіть сам факт знущання над ув'язненими не викликав резонансу. Справжній конфлікт загострився через факт, що було вчинено наругу над священною книгою мусульман. Така несуттєва, з погляду західного економіста чи політика, подія, мала вплив на міжнародну політику, «порівнюваний» з несанкціонованою інтервенцією США до ісламської країни. Цей яскравий приклад ілюструє, що насправді основним чинником глобальної політики є культурно-релігійний фактор.

А що б відбулося, якби в пресі з'явилася інформація про наругу над Біблією — священною книгою християн? Візит американського лідера до якоїсь країни третього світу або коливання валютного курсу на Нью-Йоркській біржі стали б важливішими новинами. І в цьому полягає не тільки основна розбіжність у світосприйнятті західної людини і мусульманина, а й сутність конфлікту цивілізацій узагалі.

Якщо в трьох категоріях охарактеризувати згадані культури, то Заходу властиві сильна економіка, слабкі ресурси, культура в стагнації; Сходу — слабка економіка, сильні ресурси, культура на підйомі. Але безумовно, таке співвідношення сил не надає жодній зі сторін вирішального пріоритету, робить непередбачуваними подальші сценарії глобального розвитку.

Отже, можна висловити припущення, що західна цивілізація ще має прихований потенціал самозбереження. Реалізувати цей потенціал можна через зміцнення морально-етичної основи західної культури за допомогою посилення впливу базової релігії — християнства. Коли релігія сильна, тобто більшість населення активно її сповідує, а в повсякденному житті норми поведінки, спосіб мислення і дії, суспільна, трудова, сімейна етика, — всебічно інспіровані доктринами цієї релігії, тоді і культура має імунітет проти внутрішнього розпаду. Такий релігійно детермінований імунітет здійснюється на всіх рівнях організації суспільства — від етнічної і національної самосвідомості до державної міжнародної політики.

У світі, який змінюється, життя постійно ставить перед людиною проблеми, втягує її в складні парадоксальні ситуації. Але все, що стосується людини, перебуває під пильною увагою релігійних інституцій. Звідси залученість теологів до життя та творчий пошук рішень. Консерватизм релігії — це інше визначення мудрості, це заклик до обережності перед обличчям небувалих темпів розвитку. Наука вносить у життя могутню динаміку, часто пов’язану з ризиком, небезпеками для суспільства, а релігія покликана зберегти в житті вічне.

Література:

1. Локшин, С. Релігія та ідеологія в глобальному світі [Текст]/С.Локшин // Персонал. —2008. —№ 3. – С.13-15.

2. Сафронов А. Г. Психология религии: Монография. – К.: Ника – Центр, 2006. – 224 с.

3. Вебер, Макс. Соціологія. Загальноісторичні аналізи; Політика/ Макс Вебер,; Перекл. з нім., післямова та коментарі О.Погорілого. -К.: Основи, 1998. –532 с.