Дмитрів К.І.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Інтелектуальна власність у господарській діяльності підприємства

 

Важливість та значення інтелектуальної власності, що є власністю підприємства часто є недооціненим. Керівники не вбачають необхідності у вкладені коштів у розвиток інноваційних технологій на власному підприємстві. Такий стан справ має свої пояснення: брак обігових коштів, некваліфікованість кадрових ресурсів, кризові ситуації в країні, низька конкурентоспроможність самого підприємства та ін. Попри усі ці проблеми, виробництво стоїть на шляху пошуку нових видів ресурсів, а саме – нематеріальних. Не варто ототожнювати інтелектуальну власність з нематеріальними активами. Так, об’єкти інтелектуальної власності обліковуються як нематеріальні активи, проте не усі вони підлягають обліку і не усі нематеріальні активи є інтелектуальною власністю. Одним із способів покращення господарської діяльності для вітчизняних підприємств є залучення інновацій та об’єктів інтелектуальної власності. Виходом із ситуації може стати використання напрацьованого у країні науково-технічного потенціалу.

Варто зазначити, що використання новітніх технологій, що є носіями об’єктів інтелектуальної власності, дає можливість підвищити оперативність, наукову обґрунтованість та об’єктивність прийнятих управлінських рішень, збільшити час на творчу роботу працівників, підвищити рівень винахідництва та ініціативності та ін. [1, с. 97]. 

Стратегічною задачею на сучасному етапі являється створення високотехнологічного виробництва, розробка і освоєння наукоємних та інформаційних технологій, пріоритетне використання людського капіталу як основи формування інформаційно-орієнтованої економіки [2, с. 498].

Досліджуючи інноваційну активність промислових підприємств, було визначено динаміку впровадження інновацій (див. табл. 1).

Таблиця 1

Впровадження інновацій на промислових підприємствах

Роки

Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, %

Впроваджено нових технологічних процесів, процесів

у т. ч. маловідходні, ресурсозберігаючі, процеси

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань

з них нові види техніки, найм.

2000

14,8

1403

430

15323

631

2001

14,3

1421

469

19484

610

2002

14,6

1142

430

22847

520

2003

11,5

1482

606

7416

710

2004

10,0

1727

645

3978

769

2005

8,2

1808

690

3152

657

2006

10,0

1145

424

2408

786

2007

11,5

1419

634

2526

881

2008

10,8

1647

680

2446

758

2009

10,7

1893

753

2685

641

Примітка: складено автором на основі джерел [3,4].

З табл. 1. видно, що серед видів інноваційної діяльності на промислових підприємствах найбільш поширеним є освоєння виробництва нових видів продукції, який у 2002 р. досягнув максимального значення у 22847 найменувань. Проте, уже з наступного 2003 р. відбувалося різке зниження, яке тривало протягом усіх наступних років. У 2009 р. значення становило 2685 найменувань, що на 239 більше, ніж у попередньому періоді, хоча майже у 10 разів менше значення 2002 р.

Попри зниження інноваційної активності промислових підприємств, використання інтелектуальної власності все ж є присутнім. Найбільш поширеним способом залучення інтелектуальних ресурсів на підприємства є укладення договорів купівлі-продажу та ліцензійних договорів. Перевагами таких шляхів є частий супровід та допомога по впровадженню у виробництво об’єктів договорів, навчання персоналу. Проте, залученню має передувати обґрунтування необхідності таких заходів та плановий розрахунок прибутковості проекту чи рентабельності об’єкта інновацій.

Після залучення об’єктів інтелектуальної власності важливим моментом стає оцінка таких об’єктів, як самостійної одиниці чи як частини інноваційної технології.

Варто зазначити, що перш за все необхідно визначити на якій стадії життєвого циклу перебуває об’єкт оцінки. Для об’єктів інтелектуальної власності виділено такі етапи їх життєвого циклу: зародження ідеї, розробка технічного завдання, НДДКР, технічна пропозиція, ескізне проектування, технічне проектування, розробка конструкторської документації, виготовлення дослідного взірця, виготовлення пробної партії, реєстрація прав на ОІВ, масове виробництво,зростання виробництва, спад, утилізація.

Наступним етапом стає вибір підходу та методу оцінювання. Відомо чотири підходи до оцінки: дохідний, витратний, ринковий та комбінований. Вибір того чи іншого підходу, перш за все, залежить від об’єкта оцінки та від її цілей. Правильність та адекватність проведення процесу оцінювання формує не тільки балансову вартість окремого об’єкта, але і дозволяє підвищити імідж підприємства як інноваційно-спрямованого.

Відповідно, на практиці існують переваги у виборі підходів до оцінювання, в залежності від об’єкта, що оцінюється (табл. 2) [5].

Таблиця 2

Надання переваги у використанні підходів до оцінювання ОІВ

ОІВ

Використовується по-перше

Використовується по-друге

Рідко використовується

Патенти і технології

Дохідний

Ринковий

Витратний

Торгові знаки і бренди

Дохідний

Ринковий

Витратний

Авторські права

Дохідний

Ринковий

Витратний

Програмне забезпечення

Витратний

Ринковий

Дохідний

Програмні продукти

Дохідний

Ринковий

Витратний

Права на зазначення місця походження товару

Дохідний

Ринковий

Витратний

Дистрибюторські сітки

Витратний

Дохідний

Ринковий

Франчайзингові права

Дохідний

Ринковий

Витратний

Примітка: узагальнено автором на основі джерела [5].

 

Оцінка найчастіше проводиться для об’єктів, що мають правову охорону, або перебувають на стадії проведення заходів, що пов’язаних з отримання охоронних документів.

При формуванні ефективного менеджменту для підприємства потрібно скористатися досвідом західних країн і вибрати стратегію, що сконцентрована на ресурсах та інформації, що несуть у собі об’єкти інтелектуальної власності. Для підприємств на сучасному етапі пропонується у системі менеджменту використовувати управління об’єктами інтелектуальної власності шляхом аналізу і вибору стратегії їх комерціалізації.

 

Література:

1.                 Шпак Н.О., Дмитрів К.І. Роль інформаційних систем в управлінні організацією // Тези доповідей ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Управління в освіті». – Львів: Видавництво ДЦ МОНУ, 2007.- с. 97.

2.                 Шпак Н.О., Дмитрів К.І. Комерціалізація ОІВ як елемент маркетингової стратегії // Тези доповідей VIІ Міжнародної науково-практичної конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту». – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – 524 с.

3.                 Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності за 2008 рік / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.sdip.gov.ua/ua/year_reports.html

4.                 Веб-сторінка Державного комітету статистики – [Електронний ресурс] // Режим доступу. - http://www.ukrstat.gov.ua/

5.                 Рвачева А. Ю. «Методы оценки объектов интеллектуальной собственности» Презентация программно-методического комплекса КИС:Бюджетирование 2.2 [Електронний ресурс] / А. Ю. Рвечева // Режим доступу. - http://www.smartcat.ru/Referat/Economics/basispointL.shtml