Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Семченко О.М.

Науковий керівник: Москаленко О.В. викладач кафедри

Обліку і аудиту ХІБС УБС НБУ

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи НБУ, Україна

Прибуток як елемент економічної безпеки підприємства

В умовах ринкової економіки підприємства потребують раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення фінансової і виробничої політики, аналізу і оцінки отриманих результатів та пошуку шляхів їх поліпшення. Прибуток виступає не тільки джерелом забезпечення внутрішніх потреб підприємств, але і набуває все більшого значення у формуванні бюджетів, позабюджетних ресурсів і доброчинних фондів.

Сьогодні однією з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика максимізації прибутку. Як основна форма грошового накопичення прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління, є рушійною силою ринку. Саме прибуток визначає для підприємницької діяльності рішення трьох взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати та для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування прибутку - політику планування, організації, аналізу і контролю витрат і доходів на підприємстві.

Питанням управління прибутком приділено достатньо уваги в роботах М. Білика, І. Бланка, С. Голова, А. Гончарова, В. Опаріна, С. Покропивного, Смолін І.В., Лещук М.Н., Попович П.Я., Максімова Т.І. та ін. Разом з тим вивчення наукових праць і практика господарської діяльності свідчать про те, що до цих пір безліч теоретичних положень є дискусійними.

Метою даного дослідження є обгрунтування прибутку як складового елементу, що впливає на економічну безпеку суб'єктів господарювання.

Економічна безпека підприємства, його незалежність і недопущення скочування в зону критичного ризику можуть бути забезпечені, якщо будуть визначені найважливіші стратегічні напрямки забезпечення безпеки бізнесу, побудована чітка логічна схема своєчасного виявлення і ліквідації можливих небезпек і загроз, зменшення наслідків господарського ризику. Для створення надійної системи безпеки підприємства необхідно провести комплекс підготовчих заходів. Від цієї роботи багато в чому залежить те, які рішення будуть прийняті в даній області, яким чином будуть сформовані органи безпеки, які будуть виділені фінансові, матеріальні та людські ресурси, а в кінцевому рахунку - ефективність забезпечення безпеки бізнесу.

Основне призначення механізму забезпечення економічної безпеки підприємства полягає у створенні та реалізації умов, що забезпечують економічну безпеку підприємства. Ці умови визначено виходячи з критерію економічної безпеки та її рівня. У якості найважливіших умов, що враховуються в структурі механізму забезпечення економічної безпеки підприємства, обрані: мінімізація витрат підприємства, адаптація до нововведень і розширення сфери використання послуг інфраструктури ринку. Саме ці умови здатні надати найбільш істотний вплив на формування прибутку підприємства, забезпечивши тим самим його економічну безпеку.

Основними завданнями управління прибутком є:

- виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних та фінансових операцій;

- оцінювання прибутковості виробничої і комерційної діяльності;

- виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики;

- визначення підприємницького ризику;

- зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку.

На величину прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які необхідно враховувати в процесі управління. Ці фактори можна розділити на дві групи: зовнішні, які не залежать від підприємства, і внутрішні, на які підприємство може впливати.

Зовнішні фактори, як правило, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обгрунтуванні управлінських рішень. До них відносять чинники, пов'язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво та реалізацію продукції.

Внутрішні чинники є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства і джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів та практичної реалізації [1].

Ключовим елементом організації та реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання є визначення стратегії управління. У цілому стратегія являє собою узагальнюючу сукупність окремих, взаємопов'язаних дій, реалізація яких є необхідною для досягнення встановлених довгострокових цілей у межах підконтрольних управлінню ресурсів шляхом їх координації і розподілу. Виходячи з цього визначення стратегії управління прибутком підприємства можна охарактеризувати як формалізовану сукупність критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень щодо управління прибутком підприємства, дотримання яких забезпечує виконання завдань і досягнення цілей, визначених корпоративною стратегією підприємства. Відповідно, стратегія дозволяє визначити особливості та ключові параметри формування та реалізації моделі управління прибутком на конкретному підприємстві виходячи із специфіки його фінансово-господарської діяльності.

Під моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних методів і прийомів прогнозування, планування і контролю за формуванням доходів підприємства з метою забезпечення і підтримки прийнятого рівня прибутковості суб'єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією. При цьому ключовим індикатором управління прибутком виступають показники прибутковості, яка відображає рівень відносної ефективності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства в порівнянні з витратами, пов'язаними з отриманням таких результатів (наприклад, прибутковість інвестицій, прибутковість акцій, прибутковість власного капіталу) [2].

Прибуток є одним з потенційних джерел коштів для українських підприємств. У разі отримання прибутку підприємству залишається невелика його частина після податкового преса. Якщо в країні з розвиненою економікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частина корпоративного податку в доходах з бюджету, то в Україні зменшення частки податку на прибуток підприємств викликане відсутністю джерела стягнення податку, тобто зниження прибутковості підприємств.

Механізм розподілу прибутку підприємства дозволяє зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсолютна сума отриманого прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на прибуток).

У залежності від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку української економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася. Та однією з найважливіших проблем розподілу прибутку залишається оптимальне співвідношення частини прибутку, акумульованої у доходах бюджету і тієї, що залишається в розпорядженні суб'єктів господарювання [3]. Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб цілком сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості прийнятих управлінських рішень, які стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи рішення, власники та менеджери підприємства повинні всебічно зважувати напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, його матеріально-технічної бази, соціально-економічного розвитку колективу, можливостей прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів, у грошово-кредитній сфері та т. п.

В умовах ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти у зв'язку з проведенням ризикованих операцій і, як наслідок цього, втратою доходів від підприємницької діяльності. Тому, при використанні чистого прибутку, підприємства повинні створювати фінансовий резерв, тобто фонд ризику [4].

Підводячи підсумок можна сказати, що економічна безпека і незалежність підприємства, можуть бути забезпечені, якщо будуть визначені найважливіші стратегічні напрямки забезпечення безпеки бізнесу, побудована чітка логічна схема своєчасного виявлення і ліквідації можливих небезпек і загроз, зменшення наслідків господарського ризику. Отже до основних завдань управління прибутком потрібно віднести:

- мінімізація витрат підприємства;

- виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики;

- зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку.

Література:

1. Філімоненко О. С. Фінанси підприємств: Навч. посібник.– К.: Кондор, 2005. – 400с.

2. Коваленко Л. О., Романова Л. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник.– К.: Знання, 2005.– 485 с.

3. Білик М. Д., Поддерьогін М. А. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей.– Тернопіль: Лілея, 2006.– 425 с.

4. Смолін І.В., Лещук М.Н. Стратегія розвитку торгівельного підприємства в ринкових умовах : Підручник – К, КДТСУ, 2005. – 396 с.