Богацька Н.М., Виногородська Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельного-економічного університету

Якість і конкурентоспроможність продукції підприємства

Проблема формування конкурентоспроможності продукції в сучасних умовах набуває особливої актуальності внаслідок зростання національної відкритості нашої економіки та посилення конкуренції на ринку. Обраний Україною шлях до світового економічного простору вимагає підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств. Основою її забезпечення є якість виробленої продукції, яка останнім часом знаходиться на низькому рівні.

Публікації з проблем підвищення якості продукції свідчать про важливість і актуальність цієї проблеми для досягнення сталого розвитку підприємства внаслідок підвищення конкурентоспроможності продукції. З економічної точки зору підвищення якості продукції конкретного виробника виправдане лише у випадку, коли надходження від реалізації високоякісної продукції будуть вищі порівняно з витратами на її виробництво.

Окремі питання щодо вирішення даної проблеми висвітлені в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Серед вітчизняних авторів, що займаються проблемою конкурентоспроможності продукції підприємств можна виділити Сіваченка І.Ю., Козака Ю.Г., Єханурова Ю.І., Губського Б.В., Кредисова А., а з зарубіжних авторів, що досліджують проблему конкурентоспроможності продукції підприємств можна виділити – Майкла Портера, Фатхутдинова Р.А., Томпсона А.А.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції потребує її кількісного оцінювання, щоб підтримувати конкурентоспроможність продукції на певному її рівні, тобто має існувати об'єктивна основа для визначення реального рівня конкурентоспроможності продукції.

Якість продукції, яка виступає як складовий елемент конкурентоспроможності продукції, проявляється шляхом міри корисності даної споживної вартості для конкретного споживача. Виходячи з цього, під якістю продукції розуміємо цілісну сукупність її споживних властивостей, що зумовлюють міру спроможності даної продукції задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення у фіксованих умовах споживання [1, c.181].

Можна сказати, що конкурентоспроможність продукції залежить від ряду чинників, серед яких:

-  відповідність технічного рівня продукції останнім досягненням науково-технічного прогресу;

- відповідність якості продукції вимогам споживачів, зокрема екологічним та ергономічним, а не лише вузько утилітарним;

- врахування тенденцій розвитку відповідного ринкового сектору;

- умови виробництва, постачання та збуту;

- собівартість продукції та інші фінансові фактори;

- правовий статус об’єктів інтелектуальної власності, що задіяні у виробництві або діяльності з просування продукції на ринок та її збуту [3, c.97].

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відображає міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов’язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації [2, c.69].

Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального — усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності [1, c.184].

Отже, під конкурентоспроможністю конкретної продукції слід розуміти її відмінність від продукції конкурентів за ступенем відповідності конкретній потребі й витратам на його отримання й використання. Будь-яка продукція цікавить споживача своїм призначенням і можливостями задовольняти його потреби. Тому в даному разі якість слід трактувати як сукупність зовнішніх функцій продукції, що проявляється під час її використання.

Список використаних джерел:

1. Джерелюк Ю. Актуальні питання управління якістю продукції [Текст] Регіональна економіка. - 2000. - № 1. - С. 181-185

2. Кириленко І.Г. Напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва // Економіка. 2005. - № 11. - С. 68-72.

3. Рябуха М.С. / Цицоріна А.Є. Конкуренція як категорія ринкових відносин і конкурентоспроможність як предмет наукових досліджень // Вісник ХНАУ.- Харків, 2007. - №6. - С. 96-100.