Економічні науки/12. Економіка сільського господарства

Рижик І.О.

Полтавський університет економіки і торгівлі, Україна

Тенденції сучасного розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в Україні

Розвиток сільськогосподарського сектору економіки залишається одним із пріоритетних напрямів програм економічного та соціального розвитку уряду України. Сьогодні, одним із найважливіших механізмів усунення соціально-економічних проблем у сільській місцевості є розвиток та підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Відродження кооперативних відносин в аграрному секторі України було розпочато з прийняттям Верховною радою України у 1997 р. Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», який визначив основні засади подальшого розвитку кооперативного руху та відкрив широкі можливості для сільськогосподарських товаровиробників у створенні кооперативів. Значне зростання кооперативів протягом 2000 – 2005 рр. свідчить про активну державну підтримку щодо розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. На початок 2010 року кількість кооперативів істотно зменшилась і становила 645 одиниць [2]. Слід зазначити, що в аграрному секторі економіки України значного поширення набули зернові, молочарські та багатофункціональні кооперативи.

На розвиток кооперативних процесів в Україні впливають різні фактори. До позитивних факторів впливу слід віднести наявність однодумців, сформованість матеріально-технічної бази, освоєння моделі інноваційного підприємництва та професіоналізм в управлінні організацією, ефективні комунікативні зв’язки з іншими кооперативними структурами, особливо в питаннях збуту продукції, системі інформаційно-консультаційного забезпечення та створення мережі філій в селах регіону [1, с.77].

Негативні фактори впливу однотипні й характерні для більшості кооперативних організацій України, а саме: складність кооперативного управління; пасивність частини членів кооперативу, їх небажання і невміння працювати в самоврядних організаціях на громадських засадах; підозрілість і недовіра один до одного; загострене почуття ризику вкладу коштів у пайові фонди; випадки порушень правил внутрішньо-кооперативних відносин; не завжди зрозумілий процес ціноутворення; відсутність вертикальних кооперативних організаційних структур; негативний вплив посередників та інших монополістів на ринку тощо [1, с.78].

Слід зазначити, що у 2009 році під впливом професійних аграрних організацій, проектів міжнародної допомоги та науковців (Програма розвитку та інтеграції Криму (ПРІК ПРООН), “Добробут громад” (МБФ "Хайфер Проджект Інтернешенл") уряд прийняв певні рішення щодо державної підтримки сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Було зроблено спроби поліпшити законодавство у частині визнання кооперативів неприбутковими та надання їм державної підтримки.

У 2009 році прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення концепції державної цільової програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2010 року». Але реалізувати програму підтримки Уряду належним чином не вдалося. Бажання швидко реалізувати завдання Програми без належної інформаційної, консультаційної підтримки призвело до таких проблем, як невідпрацьованість процедур виділення коштів, існуючі протиріччя у актах законодавства, відсутність консультаційної підтримки зі сторони дорадчих служб, недостатній рівень прозорості використання бюджетних коштів.

Розглянувши чинники, що стримують процес розвитку кооперативів в Україні, виникає необхідність розробки заходів щодо створення ефективних умов для розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як невід’ємної складової агропромислового комплексу України. Ми пропонуємо, основними напрямами розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів визначити наступні:

- всебічна інформаційна підтримка сільськогосподарського кооперативного руху з боку держави;

- сприяння та державна підтримка вітчизняних інтеграційних процесів щодо формування інститутів громадянського суспільства у сфері сільськогосподарської кооперації;

- удосконалення кооперативної законодавчої бази, втілення у ній кращого світового досвіду;

- сприяння розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації шляхом послаблення податкового тиску;

- посилення співпраці сільськогосподарських кооперативів з вищими навчальними закладами;

- розвиток міжнародного досвіду співробітництва товаровиробників у сфері сільськогосподарської кооперації;

- посилення конкурентоспроможності вітчизняних обслуговуючих кооперативів за рахунок покращення якості продукції;

- залучення широкого кола соціально активних громадян до процесу розвитку сільськогосподарської кооперації шляхом економічної участі та популяризації кооперативної ідеї самодопомоги.

Таким чином, розвиток вітчизняної сільськогосподарської обслуговуючої кооперації сприятиме створенню якісно нових відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, об’єднанню їх зусиль для вирішення економічних проблем, покращенню добробуту селян.

Література:

1. Цимбал В.О. Проблеми розвитку обслуговуючої кооперації на селі / В.О. Цимбал. Агроінком. – 2011. - №4 - 6. - С.72-80.

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: www.minagro.kiev.ua