Уманський національний
університет садівництва, Україна
КРЕДИТНІ ВАЖЕЛІ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРОФОРМУВАНЬ
Трансформаційні процеси в аграрному секторі
економіки, які тісно пов’язані із входженням України до СОТ, зумовили ряд
необхідних для забезпечення конкурентоспроможності продукції сільського
господарства перетворень. Насамперед ці перетворення торкаються технічного
переоснащення агроформувань та шляхів його фінансового забезпечення. Постала
необхідність докорінних змін механізму державної підтримки агроформувань для
покриття їх потреби у техніці, сільськогосподарських машинах, обладнанні та
устаткуванні. Зокрема, значну увагу необхідно звернути на державну програму
підтримки агроформувань через механізм здешевлення середньострокових та довгострокових
кредитів.
Проблемні питання технічного забезпечення
агроформувань досліджують у своїх наукових працях вітчизняні і зарубіжні вчені
та практики: Т.М. Бохан [1], Я.К. Білоусько [2, 3], А.Ф. Головчук [4], О.Є.
Ґудзь і А.В. Сомик [5], М.Я. Дем’яненко [6], І.С. Деревець [7], В.О.
Льошенко, О.І. Здоровцов, А.Ф. Головчук [8], .Г.Є. Мазнєв [9], Г.І. Мостовой [10],
Г.М. Підлісецький і В.Л. Товстопят [11], М. Шпак і Є. Ціп [12] та
інші. Однак, проблема технічного забезпечення агроформувань недостатньо вивчена.
Додаткових досліджень потребує механізм державної підтримки на регіональному
рівні, як чинник поліпшення технічного забезпечення агроформувань.
Методика
досліджень. Метою дослідження є вивчення стану
технічного забезпечення, держаних програм його фінансування, порядку, етапів,
складових частин, позитивних та негативних чинників механізму пільгового
кредитування під технічне забезпечення агроформувань і пошук можливих шляхів
його поліпшення. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використовувались
методи: аналіз, спостереження, групування, розрахунково-математичний та
монографічний.
Результати
досліджень. Сучасний розвиток аграрного
виробництва у світовій практиці визначається спроможністю агроформувань вчасно
і якісно забезпечити агротехнічні вимоги вирощування сільськогосподарських
культур. Розвиток сільського господарства у значній мірі залежить від
технічного забезпечення, що характеризується кількістю техніки, її
продуктивністю та якістю, відповідністю екологічним вимогам, ступенем безпеки
експлуатації та технологічною досконалістю процесу виробництва.
Як засвідчує Г.Є. Мазнєв [9], забезпеченість сільськогосподарських підприємств у 2008р. до рівня 1991р.
становила: тракторами – 35,7, зернозбиральними комбайнами – 37,2,
бурякозбиральними комбайнами – 29,3 та кукурудзозбиральними комбайнами – 20,9%.
Такий стан технічного оснащення не сприяє випуску конкурентоспроможної
сільськогосподарської продукції для внутрішнього і зовнішнього продовольчих
ринків та економічній ефективності її виробництва.
Для підвищення конкурентоспроможності
сільськогосподарської продукції на світовому ринку необхідно дотримуватися
жорстких агротехнологічних вимог її виробництва. Після вступу України до СОТ
дотримання міжнародних стандартів до сільськогосподарської продукції стало
обов’язковою умовою її експорту. Сільське господарство України ще не набуло
необхідної купівельної спроможності. Рівень його технічного оснащення не
відповідає технологічним потребам. Через несвоєчасне виконання технологічних
операцій щорічно втрачається третина валової сільськогосподарської продукції [2,
3,5-7, 10, 11].
Відсталі технології та застаріла техніка змушують
збільшувати енерго- та ресурсовитрати. Україна має один з найгірших показників
енергоємності валового внутрішнього продукту. Він в 4-5 разів вищий в
порівнянні з високо розвинутими країнами такими, як Данія, Австрія, США,
Японія, Великобританія. В структурі собівартості продукції рослинництва витрати
на паливо-мастильні матеріали становлять 20%. Станом на 1.01.2010 року технологічна
потреба в тракторах становила майже 400 тис. одиниць, в зернозбиральних
комбайнах – понад 50 тис. одиниць, в бурякозбиральних комбайнах – близько 8,5
тис. одиниць. Для закупівлі сільськогосподарської техніки відповідно до
технологічної потреби аграріям необхідно 150-180 млрд. грн (за цінами 2010
року) або, з урахуванням списання техніки, щорічно впродовж десяти років
потрібно спрямовувати на ці цілі до 20 млрд. грн [12].
В Україні наявність та забезпечення агроформувань
технікою має чітку тенденцію до зменшення щодо тракторів, кукурудзозбиральних,
кормозбиральних та бурякозбиральних комбайнів, однак щодо зернозбиральних
комбайнів, то їх наявність зменшилась у 2008 році порівняно з 1991 роком у 2,7
рази, потім у 2009 році порівняно з 2008 роком вона зросла у 1,8 рази,
забезпеченість ними у 2008 році зменшилась у 4 рази порівняно з 1991 роком, а у
2009 році вона зросла у 2,5 рази порівняно з 2008 роком, це пояснюється
зростанням посівів зернових культур, а також зростанням кількості універсальних
сівалок, якими можна сіяти і кукурудзу на зерно. У Черкаській області також
спостерігається чітка тенденція до зменшення наявності та забезпечення по
тракторах, зернозбиральних, кукурудзозбиральних та кормозбиральних комбайнах.
Щодо бурякозбиральних комбайнів, то з 1996 по 2009
роки темпи зменшення їх наявності і площ посіву по роках не співпадали, з 1996
по 2006 рр. випереджали темпи зменшення площ посіву, а з 2006 по 2009 роки -
темпи зменшення кількості техніки, в результаті спостерігаються різкі скачки у
забезпеченні цими комбайнами. У підсумку воно зросло на 7 одиниць у 2009
порівняно з 1996 роком, завдяки зменшенню площ під даною культурою у 6,7 рази,
а кількості техніки у 4,2 рази. Через таку негативну динаміку зменшення
енергетичних засобів механізації та іншої сільськогосподарської техніки і
розбалансованість у забезпеченні АПК комплексними ресурсами, в тому числі
матеріально-технічними, всі технологічні операції виконуються з порушенням
агротехнічних строків, які ведуть до втрат вирощеної продукції та недобору
врожаю, що негативно позначається на кінцевому результаті виробничо-економічної
діяльності сільськогосподарського виробника [4, 8].
На сучасному етапі аграрної реформи в Україні
значна увага приділяється державній підтримці агроформувань технічного забезпечення
агроформувань через три основні програми – механізм здешевлення банківських
кредитів, часткову компенсацію (30%) вартості складної сільськогосподарської
техніки та фінансовий лізинг. В Україні у загальному підсумку в 2010 році
порівняно з 2004 роком зросла державна підтримка по двох перших програмах
відповідно на 435,0 та 39,0 млн грн, однак зменшились кошти на фінансовий
лізинг на 20,0 млн грн. Однак впродовж досліджуваного періоду обсяг коштів на
першу державну програму різко зростав щорічно з 2004 по 2008 рік, потім у 3,3
рази зменшився у 2009 році і далі зріс у 1,6 рази у 2010 році. Щодо двох
останніх програм, то впродовж досліджуваного періоду обсяги коштів варіювали
хвилеподібно. Різкі скачки обсягів коштів по всіх трьох програмах пояснюються
кризовими явищами в економіці країни, збільшенням ступеня банківського ризику
неповернення кредитів та несплати відсотків за користування ними. У Черкаській
області в кінцевому результаті у 2010 порівняно з 2004 роком зменшилась
державна підтримка по двох останніх програмах відповідно на 1,6 та 4,9 млн грн,
проте збільшились кошти на першу програму на 17,1 млн грн. Однак, по всіх трьох
програмах обсяг коштів щорічно коливався хвилеподібно, то в бік збільшення, то
в бік зменшення. Різкі скачки обсягів коштів по всіх трьох програмах в Україні
і в Черкаській області пояснюються кризовими явищами в економіці країни,
збільшенням ступеня банківського ризику неповернення кредитів та несплати
відсотків за користування ними, низьким ступенем довіри банківських установ та
агроформувань до держави.
В Україні фінансовий лізинг не користувався
належною увагою уряду доти, поки галузь машинобудування не зазнала відчутного
спаду попиту на виробниче обладнання й машини. У виробників машин виникли
проблеми зі збутом виготовленої продукції, у банківській сфері – з розміщенням
кредитів. Для уряду постала проблема інтенсифікації розвитку економіки через
оновлення технічних засобів агроформувань шляхом підтримки вітчизняних
виробників техніки. Так, урядом були створені сприятливі умови для лізингової
діяльності у Державній цільовій програмі розвитку українського села на період
до 2015 року, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України №1158 від
19.09.2007 року, де у розділі ІІІ „Розвиток аграрного ринку” у підрозділі 9
„Ринок матеріально-технічних ресурсів та послуг” зазначено: удосконалити
систему лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання, розширити обсяги
підтримки державних лізингових компаній, активізувати лізингову діяльність
інших фінансових установ і машинобудівних підприємств і створити сприятливі
умови для широкого залучення вітчизняних та іноземних інвестицій” [13].
Реалізація фінансового лізингу для агроформувань проходить через державну
структуру – НАК „Украгролізинг”, яка має філії в областях України, то доцільно,
на нашу думку, проаналізувати склад та структуру постачання
сільськогосподарської техніки агроформуванням за період діяльності компанії. За
період своєї діяльності НАК „Украгролізинг” поставила агроформуванням в цілому
по Україні 21288 одиниць техніки на суму 2202,2 млн грн. Найбільшу питому вагу
у загальній вартості техніки займали трактори і комбайни відповідно 31,7 та
26,7%. В Черкаській області компанія впродовж 1998-2010 років поставила
агроформуванням на умовах фінансового лізингу 802 одиниці сільськогосподарської
техніки та обладнання до неї на суму 115,7 млн грн., найбільшу питому вагу у
загальній вартості техніки займали комбайни і трактори відповідно 28,3 та
24,8%.
Пільгове кредитування агроформувань є ринковим
стимуляційним інструментом, який замінив практику прямої участі держави у їх
кредитному забезпеченні. Обсяги пільгових кредитів в цілому та під технічне забезпечення
зокрема в Україні мали чітку тенденцію до зменшення з 2007 по 2009 роки,
відповідно у 13,9, 19,7 та 38,7 рази, потім у 2010 році порівняно з 2009 роком
вони зросли відповідно у 1,5, 1,2 та 11,0 рази.
В Черкаській області обсяги пільгових кредитів в
цілому та під технічне забезпечення зокрема зросли у 2008 році порівняно з 2007
роком відповідно у 2,0, 1,2 та 1 раз. Потім пільгові кредити в цілому
зменшились у 2009 році порівняно з 2008 роком у 2,5, а у 2010 році до 2009 року
у1,1 рази. Середньострокові і довгострокові кредити у 2009 році порівняно з
2008 роком зменшились відповідно у 12,6 та 1,1, а у 2010 році до 2009 року
зросли відповідно у 1,7 та 26,4 рази. Причини таких коливань викликані
загальною економічною кризою та негативними ознаками державного регулювання
процесу пільгового кредитування.
Висновки. З проведеного аналізу технічного забезпечення
агроформувань та існуючих кредитних важелів його державного регулювання можна
твердити, що вони є недосконалими, оскільки нехтуються основні принципи –
повнота, своєчасність та доступність інформації, якою обмінюються учасники цих
процесів. Для поліпшення застосування пільгового кредитування і фінансового
лізингу у технічному забезпеченні агроформувань необхідно привести у
відповідність всі законодавчі акти, які регулюють ці процеси, відмінити
можливість отримання пільгових кредитів у іноземній валюті, чітко розподілити
повноваження між конкурсними комісіями та банківськими установами щодо
визначення права агроформувань отримати часткове відшкодування відсотків за
кредитами і контролю за сплатою відсотків за кредитами і використанням
отриманої техніки, обладнання та устаткування, виробникам сільськогосподарської
техніки створювати центри сервісного обслуговування при регіональних філіях
лізингових компаній та банківських установ.
ЛІТЕРАТУРА:
1.
Бохан Т.М. Напрями забезпечення
сільськогосподарських підприємств технічними засобами виробництва / Т.М. Бохан
// Переоснащення технічними засобами виробництва продукції. – 2010. – №5. – С.
94-100.
2.
Білоусько Я.К. Проблеми реалізації
технічної політики в агропромисловому комплексі / Я.К. Білоусько. − К.:
ННЦ ІАЕ УААН, 2007, −216с.
3.
Білоусько Я.К. Техніко-технологічне
забезпечення сільського господарства / Я.К. Білоусько // Економіка АПК.
−2009.−№12.−С. 29-33.
4.
Головчук А.Ф. Поліпшення кадрового і
технічного забезпечення агропромислового виробництва Черкаської області / А.Ф.
Головчук // Економіка АПК. – 2004. - №7. – С. 12-20.
5.
Ґудзь О.Є. Державна програма
фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів / О.Є.
Ґудзь, А.В. Сомик // Економіка АПК. – 2008. – №11. – С. 54-64.
6.
Дем’яненко М.Я. Кредитний механізм
аграрного сектора економіки в період становлення ринкових відносин / М.Я.
Дем’яненко // Економіка України. – 1999. – №4. – С. 15-24.
7.
Деревець І.С. Сервісна база
дилерських підприємств у системі матеріально-технічного забезпечення АПК
України / І.С. Деревець // Економіка АПК. − 2007. − №4. −
С.23-27.
8.
Льошенко В.О. Техніко-економічні
аспекти пріоритетного розвитку матеріальної бази АПК Черкаської області / В.О.
Льошенко, О.І. Здоровцов, А.Ф. Головчук // Економіка АПК. – 2003. - №9. – С.
19-22.
9.
Мазнєв Г.Є. Методичний підхід щодо
обґрунтування територіального розміщення ремонтно-обслуговуючих підприємств /
Г.Є. Мазнєв // Економіка АПК. −2009.−№11.−С.102-108.
10. Мостовой Г.І. Регіональна політика розвитку
аграрної сфери / Г.І. Мостовой. − Харків.: Магістр, 2004, −137с.
11. Підлісецький Г.М. Економічні проблеми технічного
забезпечення сільського господарства / Г.М. Підлісецький, В.Л. Товстопят //
Економіка України. −2008.−№11.−С.81-87.
12. Шпак М. Перспективи розвитку фінансового лізингу в
сучасних умовах сільськогосподарського виробництва / М.Шпак, Є. Ціп // Техніка
і технологія АПК. – 2010. – №6 (9). – С.6-8.
13. Державна цільова програма розвитку українського села до
2015 року // Економіка АПК. – 2007. – №11. – С. 3-58.