Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Автор: Боднарук Р.М.

Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А.Д.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

Проблеми функціонування та напрямки реформування фінансової системи України

Формування глобального економічного простору і посилення інтеграційних процесів зумовлюють необхідність детальнішого розгляду питань, пов'язаних з особливостями формування сучасної моделі фінансової системи та механізму її функціонування. Надійна фінансова система є основою розвитку ринкової економіки. Вона є ефективним знаряддям здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і, насамперед, процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці; підтримання рівня зайнятості; стабілізації державної економіки. В умовах реалій існування України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави постає проблема розбудови власної фінансової системи, здатної ефективно реалізовувати свої функції та протистояти глобальним фінансово-економічним шокам.

Вивченню проблем функціонування фінансової системи присвячено праці зарубіжних та українських науковців, таких як: Р.Габбард, М.Лонг, К.Макконел, В.Родіонова, М.Карлін, В.Опарін, В.Федосов та багато інших. Однак, значимість і багатогранність даної проблеми вимагає подальших наукових досліджень.

На сьогоднішній день фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи, її структури та функцій. Фінансова система являє собою сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер фінансових відносин, що мають свої особливості в мобілізації та використанні фінансових ресурсів, відповідний апарат управління та правове забезпечення [2, с.21].

Фінансова система в сучасній економіці має досить складну структуру. Слід її розглядати за двома ознаками – внутрішньою та організаційною. Внутрішня структура – це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, що відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту, зокрема: державні фінанси; державний бюджет; державні цільові фонди; державний кредит; фінанси суб’єктів підприємницької діяльності; фінанси домогосподарств; страховий та фінансовий ринки; міжнародні фінанси та інші. Організаційна структура – це сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами [1]. Разом з тим, найбільшої ефективності фінансова система держави досягає тоді, коли налагоджена діяльність кожної її ланки та якщо вони оптимально доповнюють одна одну.

Функціонування фінансової системи ґрунтується на нормативно-правових документах, насамперед на Конституції України, Законах України, Постановах Верховної Ради та Кабінету Міністрів, указах Президента України, а також на нормативних актах міністерств та інших органів. За роки незалежності Україна спромоглася забезпечити належний розвиток нормативно-правової бази, що регулює діяльність фінансових органів та інститутів, і яка все ще знаходиться на стадії формування та реформування.

Аналіз сучасного стану фінансової системи України засвідчив, що на нього негативно вплинула світова фінансова криза 2008-2009 років. Зокрема погіршився фінансовий стан багатьох підприємств, знизилася їх кредитоспроможність, збільшився рівень тіньової економіки тощо. 2010-2011 роки характеризуються посткризовим етапом у розвитку економіки України, поступово розвивається ринок цінних паперів. Однак, все ще слабкою залишається банківська система. На даний момент в державі також не існує довгострокової бюджетної політики, є значний внутрішній та зовнішній державний борг. У 2009 році державний борг України виріс більш ніж на 11 млрд. доларів у порівнянні з 2008 роком і в 2010 наблизився до 36 млрд. доларів. Номінальний валовий внутрішній продукт України у 2008 році склав 949,9 млрд. гривень, що на 1% менше від запланованого, у 2009 – 914,7 млрд. грн., в загальному на 12,6% менше від запланованого, у порівнянні з 2009 роком у 2010 році ВВП зріс на 4,2% [3].

У процесі здійснення реструктуризації фінансової системи нашої держави відбувається її інтеграція у світове фінансове середовище. Зокрема вагому роль у цьому відіграла співпраця України з такими міжнародними фінансовими організаціями, як МВФ та Світовий банк.

Однак, на сучасному етапі становлення українська фінансова система має ряд проблем, що перешкоджають та гальмують її розвиток. До основних проблем варто віднести: невизначеність моделі фінансової системи нашої держави; відсутність послідовності в проведенні реформ та нечітку визначеність з їх спрямуванням; незбалансованість системи державних фінансів; розвиток тіньової економіки тощо.

Можна також виділити низку найбільш актуальних шляхів вирішення вищезазначених проблем. Зокрема, це:

– розробка стратегії розвитку фінансової системи України;

– розробка механізму регулювання рівня іноземного капіталу у вітчизняній фінансовій системі;

– удосконалення чинної законодавчої бази у сфері регулювання роботи ланок фінансової системи;

– зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивації до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;

– налагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;

– економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;

– реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;

– зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;

– раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів;

– цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фінансової системи та ін.

Водночас, при обґрунтуванні тих чи інших пропозицій реформування фінансової системи України, обов'язково потрібно враховувати досвід зарубіжних країн, зокрема країн Європейського Союзу, до якого Україна планує вступити в перспективі.

Як показав проведений аналіз, проблем у розвитку фінансової системи України ще досить багато і всі вони потребують суттєвих змін у фінансовій політиці держави. Але, якщо до недавнього часу головним завданням було пом’якшення наслідків глобальної економічної кризи та вихід з неї, то віднині принципом фінансової стратегії стає надійне забезпечення реалізації політики економічного зростання.

Література:

1. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.

2. Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. – 2-ге вид., перероб. і доп. / О.Р.Романенко, С.Я.Огородник, М.С.Зязюн, А.А.Славкова. – К.: КНЕУ, 2003. – 387 с.

3. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: http:/www.ukrstat.gov.ua/