“Экономические науки” / 2.Внешнеэкономическая деятельность.

К.е.н. Мірошниченко І.С.

Кіровоградський інститут комерції, Україна

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності як складова СТРАТЕГІЇ національної безпеки України у зовнішньому середовищі

Сучасні трансформаційні процеси світового господарства супроводжуються кризовими явищами. У зв’язку з цим посилюється гострота проблем щодо забезпечення національної безпеки України, зокрема її зовнішньополітичних та економічних складових. Законом України „Про основи національної безпеки України” [1] виділено такі основні сфери застосування державної політики з питань національної безпеки України, а саме: зовнішньополітична, внутрішньополітична, економічна, державна безпека, воєнна, безпека державного кордону України, науково-технологічна, екологічна, соціальна, гуманітарна та інформаційна. З-поміж інших завдань щодо захисту основних державних інтересів виділяється стратегія національної безпеки України у зовнішньому середовищі, яка передбачає такі заходи: моніторинг джерел зовнішньої загрози і небезпеки; диференційований підхід щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності; підтримка експорту; забезпечення оптимальних параметрів відкритості української економіки, які відповідають світовим стандартам та критеріям; створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та повна ліквідація монополізму.

Слід зазначити, що лібералізація зовнішньоекономічної діяльності повинна призводити тільки до економічної могутності нашої країни. Якщо ж ліберальність зовнішньоекономічних заходів чи суб’єктів дещо суперечлива, в такому разі національна безпека повинна бути єдиним критерієм та мірилом діяльності України у зовнішньому середовищі. Звідси випливає потреба в дослідженні необхідності процесу лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, яка обумовлена такими обставинами: по-перше, поглибленням платіжної кризи; по-друге, погіршенням зовнішньоторговельного балансу; по-третє, низькі обсяги іноземних інвестицій та збільшення зовнішнього державного боргу України, які стають загрозливими для економічної та соціальної безпеки як окремих громадян, так і в цілому українського суспільства. З огляду на це, виділяється один із актуальних та пріоритетних напрямків сучасних наукових досліджень - розробка обґрунтованої, довгострокової та дієвої стратегії з забезпечення національної безпеки України, зокрема лібералізації зовнішньоекономічної діяльності як складової стратегії національної безпеки України на світовому ринку в умовах глобалізації економіки.

Питання теорії та практики забезпечення національної безпеки розглянуті у працях багатьох вітчизняних та закордонних дослідників. Передусім потрібно назвати роботи таких зарубіжних вчених, як:

К. Басворда, М. Вебера, Т. Гікзі, Т. Гоббса, Дж. Гудби, К. Манхейма, Г. Моргентау, Б. Отінгера, Ф. Тьоніса, О.Хомра, Ф. Шнайдера та ін. Значний творчий доробок у розвиток даної проблеми внесли такі українські науковці: О. Бандурка, О. Бєлов, З. Варналій, О. Гончарук, Б. Губський, В. Духов, В. Муньтян, В. Предборський, М.Попович, В. Ткаченко, О. Турчинов, В. Шлемко тощо. За наявності великої кількості слушних думок, пропозицій, висновків і узагальнень визначена проблематика не має повного вирішення, тому питання забезпечення національної безпеки потребують подальшого детального вивчення. У зв’язку з цим метою даної роботи стало вивчення особливостей лібералізації зовнішньоекономічної діяльності як складової стратегії національної безпеки України у зовнішньому середовищі.

Як відомо, лібералізація – це розширення свободи суб’єктів господарювання, скорочення кількісних і якісних обмежень на економічну діяльність [2, 176]. Її прийнято розділяти на внутрішньоекономічну та зовнішньоекономічну лібералізацію. Нас цікавлять більшою мірою засоби зовнішньоекономічної лібералізації, хоча слід підкреслити, що обидва ці аспекти взаємопов’язані та взаємообумовлені. Отже, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності передбачає розширення міжнародного руху товарів, послуг, капіталів та інформації за рахунок послаблення чи відміни різнорівневих бар’єрів, а саме: стандартизація митних процедур; відмова від державної монополії на зовнішньоекономічні зв'язки; розвиток конкуренції; створення умов для залучення іноземних інвестицій, вдосконалення торговельної інфраструктури; стабілізація динаміки валютного курсу та інфляції тощо.

Однак глобалізаційні процеси та зростання відкритості економіки не можуть не позначитися на національній безпеці України. У процесі інтеграції у світове економічне господарство будь-яка країна буде зустрічатися з величезними труднощами. Україна також не є винятком, гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які потрібно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння на світовому ринку. Тому для збереження національної безпеки України необхідно забезпечити оптимальне поєднання національних інтересів з наслідками зовнішньоекономічної лібералізації.

На основі ретроспективного аналізу закордонного й вітчизняного досвіду та проведеного власного дослідження зроблено такий висновок: національна безпека України є головним напрямком діяльності держави. Вона повинна сприяти задоволенню як інтересів окремої особи, так і суспільства в цілому. Крім того, сучасне забезпечення національної безпеки в практичній площині, в основному зводиться до мінімізації або, за певних сприятливих умов, ліквідації завданих збитків. Така несприятлива ситуація в тому числі пояснюється недосконалістю діючої системи зовнішньоторговельних відносин, значними масштабами тіньової економіки в зовнішньоекономічних відносинах та недоліками у валютному регулюванні. Для усунення деформацій, зокрема у зовнішньоекономічній політиці та механізмах зовнішньоекономічної діяльності, слід розробити обґрунтовану та дієву Державну програму із забезпечення національної безпеки України на довгостроковий період. При чому така робота нагально потребує:

- перегляду чинної нормативно-правової бази у сфері національної безпеки;

- вдосконалення системи формування, збереження та раціонального використання інформаційних ресурсів країни;

- розробки дієвих заходів щодо зниження енергомісткості продукції вітчизняного виробництва;

- регулювання притоку прямих іноземних інвестицій в національну економіку;

- створення інституцій щодо прозорого оподатковування зовнішньоекономічної діяльності всіх суб’єктів підприємництва;

- розробки дієвих заходів щодо запобігання валютної інтервенції з метою впливу на курс національної валюти тощо.

Таким чином, проблема забезпечення національної безпеки потребує нових методологічних підходів до її розробки та впровадження в практику роботи відповідних державних органів, які в сукупності повинні вирішувати важливу проблему: регулювання політичних, правових, економічних, соціальних та суспільних відносин щодо забезпечення національної безпеки України.

Література:

1. Закон України «Про основи національної безпеки України» остання редакцiя вiд 20.07.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main

2. Економічна енциклопедія: [у трьох томах] / Редкол.: .. С.В. Мочерний (відп. ред..) [та ін..]. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – Т.2.- 848 с.