Слободянюк Інна Сергіївна

Науковий керівник: Фурман Ірина Володимирівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ФАКТОРИНГ І ФОРФЕЙТИНГ ЯК МЕТОДИ КРЕДИТУВАННЯ

На сьогоднішній день усе більш популярними видами фінансових послуг стають факторинг та форфейтинг. Ці послуги є дуже популярними на фінансовому ринку. Економічна криза, яка торкнулася всіх сфер економіки, не обійшла і вказані види фінансових послуг. Необхідно зазначити, що у період кризи деякі гравці фінансового ринку взагалі залишили ринок. Проте з розвитком економіки експерти прогнозують відновлення докризових об’ємів факторингових та форфейтингових послуг. У першу чергу, це зумовлено тим, що ринкові відносини не можливо уявити без використання сучасних інструментів розрахунково-платіжних взаємозв’язків. Таким чином, аналіз перспектив розвитку факторингу та форфейтингу сьогодні є дуже актуальним[1].

Факторинг та форфейтинг виник в умовах ринкової економіки для забезпечення більш стрімких темпів економічного зростання. Факторинг як послугу сьогодні пропонують як банківські, так і суто фінансові установи, умови яких потребують глибокого аналізу. Дослідженням питань щодо факторингу та форфейтингу займаються як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, серед яких: Н.В. Мануйленко, О.І. Пальчук, В. Смачило, І. Наумець, Гутко Л. М., Буценко І. М., Віднійчук-Вірван Л. А., Михайлів З. В., Прохорова Ю.В., Терновська М.О., Ф.Селінджер, Третяк Н.М., М.Форман, Е.Ф.Жуков, Н.М.Внукова та інші[3].

Факторинг являє собою «різновид торгово-комісійної операції, поєднуваної з кредитуванням обігового капіталу клієнта, включає інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування і гарантію від кредитних та валютних ризиків». В класичному розумінні, факторинг є комплексом фінансових послуг, що пропонують клієнту банки або фінансові установи по передачі прав вимоги грошових коштів. Як послуга факторинг складається з операцій по беззаставному фінансуванню поставок, захисту ризиків, обліку дебіторської заборгованості та контролю своєчасної сплати та роботи з дебіторами. Вартість таких послуг визначається фінансовою установою та залежить від ступеню ризику[3].

Формулювання загального визначення факторингу є доволі непростим, оскільки форми факторингу можуть істотно відрізнятися у різних країнах, і, крім того, залежати від типу факторингових компаній. Важко порівняти факторинг у Швейцарії з факторингом в Німеччині та Франції. Факторингові послуги підприємств в Ліхтенштейні зовсім інші, ніж послуги, що пропонують факторингові компанії Швейцарії. На практиці поняття факторингу охоплює доволі багато видів діяльності і далеко не завжди використовується відповідно до ситуації. Воно включає як респектабельні операції, так і ті, що виглядають доволі сумнівними та потрапляють в категорію “вибивання боргу”[2].

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5 – 2 % від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 50 – 60 % від зазначеної суми[1].

Операцією, подібною до факторингу, є форфейтинг – кредитування постачальника (як правило експортера) шляхом купівлі векселів чи інших боргових зобов’язань. Це форма трансформації комерційного кредиту в банківський. Механізм дії форфейтингу подібний до механізму дії факторингу, але форфейтинг означає, що придбання торговельних зобов’язань призначається на будь-яку дату, але без права регресу (обігу) до будь-кого з попередніх власників. Укладаючи угоду про форфейтинг, форфейтер гарантує фінансове забезпечення для покупців за кордоном і здійснює негайний розрахунок з експортером без права обігу, тобто форфейтер бере на себе всі ризики. Крім того, на відміну від факторингу, форфейтинг це одноразова операція[4].

Найбільший розвиток форфейтинг одержав у країнах, де відносно слабо розвинене державне кредитування експорту. Спочатку форфейтування здійснювалося комерційними банками, але в міру збільшення об’єму операцій "а-форфе" стали утворюватися спеціалізовані інститути.

Зазвичай форфейтуванню підлягають торгові тратти або прості векселі. До менш використовуваних форм належить акредитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Перевага простих і переказних векселів пояснюється їхнім використанням як інструментів торгового фінансування протягом тривалого часу і властивої їм операційної простоти[1].

Доцільність використання того чи іншого методу визначається метою, яку ставить перед собою кредитор (продавець, експортер):

• так, наприклад, факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих та середніх підприємств, які традиційно зазнають фінансових труднощів через несвоєчасне погашення боргів дебіторами та обмеженість доступних для них джерел кредитування.;

• у свою чергу, форфейтинг є найбільш ефективним для великих підприємств, які ставлять перед собою мету нагромадження грошових коштів для реалізації довгострокових проектів.

Незважаючи на фінансову кризу, яка дуже вплинула на економічну діяльність усіх суб’єктів господарювання, слід відзначити, що факторинг і форфейтинг постраждав набагато меншою мірою, ніж банківське кредитування. Експерти та учасники ринку роблять оптимістичні прогнози щодо його розвитку та майбутніх перспектив.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мануйленко Н. В. Порівняльний аналіз факторингу та форфейтингу// Управління розвитком – 2011 – №3(100) – С.32-34.

2. Пальчук О.І. Факторинг як специфічна фінансова послуга// Фінанси України – 2010 – №12 – С.168-174.

3. Прохорова Ю.В., Терновська М.О. Дослідження стану ринку факторингу// Вісник економіки транспорту і промисловості – 2010 – № 30– С.53-56.

4. Третяк Н.М. Домінантні методи банківського кредитування агроформувань: сучасний вимір// Вісник Сумського національного аграрного університету Серія “Фінанси і кредит” – 2010 –№2– С.19-23.