Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

 

Цимбал Ю.О.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Необхідність та особливості інформаційного забезпечення  розвитку сільськогосподарських підприємств

Роль інформації неможливо переоцінити в сучасному суспільстві. Чим досконаліше організовано збір та обробку інформації на підприємстві, тим успішніше воно функціонує. Особливо це стосується сільськогосподарських підприємств, виробництву та збуту продукції яких притаманна залежність від багатьох чинників, а це означає що несвоєчасна реакція чи відсутність інформації може привести до значних втрат для підприємства. Передусім це важливо на кінцевій стадії господарювання - реалізації продукції. Нині господарства можуть продавати свою продукцію за різними каналами. Тому при плануванні каналів розподілу продукції господарству необхідно врахувати своє географічне місце розташування, наявність та відстань до транспортних шляхів, існування посередників, закупівельних організацій, переробних заводів у місцевості, відстань до потенційних та існуючих споживачів. [1].

До особливостей інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств можна віднести:

ü     відсутність загальної структури збору даних;

ü     надзвичайно слабка матеріально-технічна база підприємств;

ü     відсутність мережі Інтернет;

ü     низький кваліфікаційний рівень працівників;

ü     велика диференціація господарств за розмірами та малі розміри більшості підприємств.

З переходом агропромислових об´єктів господарювання України на ринкові відносини, між ними порушився інформаційний взаємозв´язок. Інформація про обсяги виробництва, реалізації продукції, витрати, доходи, ціни тощо є недоступною для багатьох виробників та науковців і вважається комерційною таємницею, пізнання якої може призвести до втрати конкурентних переваг, спричинити негативні наслідки в розвитку економіки підприємства. У зв´язку з цим виникає проблема управління сільськогосподарським підприємством в умовах змін і невизначеності його розвитку, яка нині набуває актуальності й потребує розв´язання. Статистична інформація, яка надається Державним комітетом статистики України є неповною і не доходить до кожного окремого підприємства, не розкриває його господарську діяльність. [2]

В Україні на даний час немає  належним чином організованого функціонального центру збору інформації, який би створив максимально повну базу даних підприємств сільського господарства, щоб в повній мірі задовольняти потреби в інформації. Це в значній мірі залежить від диференціації підприємств, особливо це стосується малих господарств, де переважно відсутня можливість створення окремої служби зі збору та обробки інформації. Тим самим, значна частка інформації стосовно сільського господарства ніде не відображається, викривлюючи чим самим сприйняття галузі в цілому.

Переважно працівники сільськогосподарських підприємств, особливо фермерських господарств,  не мають належних знань в галузі інформаційних технологій, а закладів, які б давали змогу підвищувати кваліфікацію та вдосконалювати роботу підприємств  належним чином не створено.

Ще одною проблемою малих фермерських господарств є слабка матеріально-технічна база та відсутність доступу до мережі Інтернет. Адже Iнтернет надає додаткову перевагу, суттєво зменшуючи перешкоди до доступу та переробки iнформацiї для користувачів, незалежно вiд локалізації господарства. Завдяки суттєво меншим витратам на зв’язок через Iнтернет та послуги зi збирання потрібної iнформацiї комерцiйнi вигоди вiд його використання можуть надати фермерам новi можливості, насамперед реалiзувати вироблену продукцiю не покидаючи офісу чи власної домівки засобами Інтернет.

Комп’ю­терні технології та інформаційні системи поступово перетворюються на основний засіб удосконалення управління економічними та іншими об’єктами. Необхідність використання нових інформаційних технологій в управлінні на більшості сільськогосподарських об’єктів пов’яза­на із значним зростанням обсягу економічної інформації, ускладненням у ринкових умовах економічних зв’язків, появою нових завдань, методів і засобів управління.[3]

Отже, враховуючи малі розміри багатьох фермерських господарств та браку коштів для найму спеціалістів для обробки інформації, з метою впорядкування та систематизування інформації щодо сільськогосподарських підприємств, доцільним може бути створення центрів збору даних на базі шкіл. Це дало б змогу ефективно збирати дані завдяки зручному розташуванню шкіл, наявності в них належної матеріально-технічної бази та можливості доступу до мережі Інтернет. Крім того, залучаючи учнів до обробки даних, створюється можливість зацікавити їх в роботі в аграрному секторі в майбутньому. На основі центрів збору даних доцільно створити службу, яка б формувала загальну базу даних підприємств сільського господарства в кожній області.

Враховуючи низький рівень підготовки фермерів в сфері новітніх інформаційних технологій, паралельно з центрами збору інформації запровадити координаційні центри для навчання та підвищення кваліфікаційного рівня, які б давали можливість поглиблювати знання та освоювати Інтернет-технології для їх подальшого використання в діяльності власних підприємств.

 

Література:

1.                 Дем’яненко С. І. Менеджмент аграрних підприємств: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 347 с.

2.                 Павлик В. П. Управління сільськогосподарським підприємством у ринкових умовах: Журнал Економіка АПК №1, 2009 р.

3.                 Тесленко Г. С.     Інформаційні системи і технології в аграрному менеджмен­ті: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 180 с.